- •Повсякденне, достовірне і теоретичне знання. Основні функції світогляду.
- •3. Типологія світогляду за критеріями: суб’єктності, історичним, етичним. Характерні риси та відмінності між мітологічним і релігійним світоглядами.
- •4. Характерні особливості теоретичного знання і світогляду.
- •5.Предмет філософії. Світогляд і філософія.
- •Поняття «онтології» у філософії. Характеристика понять: «субстанція», «монізм», «дуалізм», «плюралізм».
- •7.Поняття гносеології та характеристика її змісту. Проблема і завдання гносеології.
- •8. Ідеалізм та матеріалізм у філософії
- •9. Проблема істини у класичній філософії: емпіризм і раціоналізм
- •10. Філософський ірраціоналізм, типові представники
- •12. Основні світоглядні ідеї індійського філософського мислення і їх характеристика
- •13. Основні філософські школи Стародавньої Індії.
- •14. Буддизм, його змістовні характеристики, гуманістичний вимір.
- •Основні школи Стародавнього Китаю та їх ідейний зміст.
- •Особливості античного філософського мислення досократичного періоду.
- •Відмінності між східною і західною парадигмами філософського мислення.
- •Логос у філософії Античності і його вплив на західну парадигму мислення.
- •19. Суть і завдання філософської антропології. Проблематика філософської антропології.
- •20. Базові передумови самоздійснення: свобода, ідентичність, автентичність.
- •21. Синтез поглядів на людину у філософії. Характеристика «життєвого світу людини».
- •22.«Культурне вкорінення» людини та його зв'язок з потребами визнання та свободою вибору.
- •23.Співвідношення понять «людина», «індивід», «особа», «особистість».
- •24. Поняття «ідентичності» та «автентичності» особи.
- •25.Предмет соціальної філософії. Соціальна філософія та соціологія.
- •26.Ідейне обумовлення дії: свобода, рівність, справедливість.
- •27.Справедливість і праця. Проблема власності, її значимість для формування повноцінної особистості.
- •28. Поняття суспільного поступу: підданий і громадянин.
- •29. Поняття «антропологічної зарозумілості».
- •30. Виникнення та основні етапи розвиткуфілософії: класична, некласична (модерна ), постмодернафілософія.
- •31. Функції філософії. Культура, філософія і мова.
- •33. Китайський легізмяк філософія насильства над людиною.
- •35. Філософські погляди Сократа
- •37. Платон, Арістотель, представники елліно-римської філософії про право, закон, державу.
- •38. Особливості розвитку середньовічної християнізованої культури. Характерні риси християнського світосприйняття. Специфіка середньовічної філософії, її теоцентричний характер.
- •40. Період патристики. Філософсько-богословська спадщина Августина Блаженого, його твір “Сповідь”. Людинознавчі та соціальні ідеї в творчості Августина Блаженного.
- •43. Творчість Томи Аквіната та арістотелізм. Логічне доведення ним існування бога та вчення про дві істини. Суспільно-політична проблематика в творчості т.Аквінського.
- •44. Ідея людини як провідна ідея відродженнецької філософії. Антроцентризм та космоцентризм філософії гуманізму.
- •45. Людина у філософській спадщинні італійських мислителів Соціально - філософські концепції Відродження. Відродженнецький утопізм.
- •46.Проблема унікальності індивідуальності. Людина як творець самого себе. Мистецтво та культ художника-творця.
- •47.Північне Відродження. Ідеологія Реформації.
- •49.Специфіка та особливості розвитку філософії Нового часу. Природничо-наукова революція поч.. Хуіі ст.. Характеристика новоєвропейського світогляду.
- •50. Гносеологічна проблематика в новоєвропейській філософії. Проблема джерел пізнання. Ф.Бекон та його вчення про методи пізнання.
- •51. Порівняльна характеристика вчення про вродженні ідеї р. Декарта і вчення про людину як «як чисту дошку» Дж. Локка. Суспільно-політичні погляди Дж.Локка та т.Гоббса.
- •52. Особливості теорії пізнання б. Спінози та г. Лейбніца. Вчення Рене Декарта, б. Спінози, г. Лейбніца про субстанцію.
- •Вчення про поняття д. Берклі. Вчення про причинність д. Юма. Особливості і проблематика французького матеріалізму/ д. Дідро, п. Гольбах, к .Гельвецій/.
- •Суспільно-політична проблематика просвітництва /ж. Монтеск’є, ф.-м. Вольтер, ж.- ж. Руссо/. Вчення ж._ж. Руссо про суспільний договір.
- •І.Кант як провідний мислитель німецької класичної філософії. Теорія пізнання і. Канта. Вчення про «чистий розум». Вчення і.Канта про людину як громадянина «двох світів».
- •Особливості та специфіка філософських ідей і.Г.Фіхте та в.І.Шелінга.
- •57.Філософська система Гегеля. Вчення про Абсолютну ідею.
- •58.Вчення Гегеля про свободу, право, громадянське суспільство.Історичне значення філософії г.В.Ф.Гегеля.
- •59.Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха. Основні філософські праці. Сутність релігії любові л.Фейєрбаха.
- •60.Криза раціоналістичного європейського світогляду в середині хіх ст.. Специфіка та особливості некласичної філософії хіх- поч..Хх сторіч.
- •61.Філософія життя. Вчення а. Шопенгауера про волю до життя.
- •62. Вчення ф. Ніцше про волю до влади і надлюдину. Критика ф.Ніцше європейської культури. Ідеї а. Бергсона про творчу еволюцію.
- •63.Формування психоаналітичної традиції в європейській філософії та культурі. Фрейдизм та неофрейдизм. Вчення про структуру психічно-духовної організації людини.
- •64. К.Юнг та е.Фром як представникинеофрейдизму. Вчення про колективне підсвідоме. Вчення про архетипи, значення їх для культурного розвитку.
- •65. Філософія марксизму. Вчення к.Маркса про людину як соціальну істоту. Теорія класової боротьби. Ідея революційної волі. Вчення про суспільно-економічні формації.
- •67.Українська філософія хіу- хуі ст.: агіографія, український неоплатонізм, полемісти. Ю.Дрогобич, п.Скарга та і. Вишенський та їх роль у духовно- релігійному житті України.
- •68. Острозький культурно-освітній центр. Х.Філалет, с.Оріховський-Роксолан, к-Транквіліон Ставровецький, м.Смотрицький, с.Зизаній та ін.
- •69. Бароковий характер філософських курсів професорів академії. Аристотелізм як парадигмальна основа викладання філософії.
- •72. Вплив українського романтизму на розвиток української філософської думки. Екзистенціальний характер української філософії. Світогляд м.Гоголя.
- •73. Кирило-Мефодіївське товариство. Світоглядно-філософські позиції т. Шевченка.Т.Шевченко про людину та націю.
- •74. Т.Шевченко про мову, національну свідомість, свободу-Волю, справедливість-Правду.
- •75. «Хутірська філософія» п.Куліша.«Філософія серця» п.Юркевича.
- •76. Філософія мови о.Потебні. Мова і мислення. Мова і національна свідомість та самосвідомість.
- •77. Проблема людини-особистості в творчості л.Українки. Ідея індивідуальної свободи. Філософські погляди і. Франка
- •78. Розвиток філософської думки в українській діаспорі. В.Янів, м.Шлемкевич, д.Донцов, д.Чижевський та ін..
- •79. Філософія «розстріляного Відродження». Проблема національного відчуження, людини та нації в творчості українських мислителів 20-30 р.Р. Хх ст..
- •80. Передумови формування постнекласичної філософії хх-ххі ст.. Позитивізм, неопозитивізм та постпозитивізм. Основні представники та проблеми.
- •81. Прагматизм як філософська течія. Вчення про істину. Суб’єктивний досвід як джерело пізнання.
- •82.В.Дільтей: ідея життя як парадигма нового світогляду Заходу та дослідницька програма гуманітарного знання.
- •84. Філософія персоналізму.М.Бердяєв, е.Муньє, ж.Марітен. Вчення п’єраТейер де Шардена про еволюцію.
- •85.Структуралізм: характерні особливості. К.Леві-Строс, його внесок у розвиток структуралізму.Роль мови в структуралістському аналізі культури.
- •86.Специфіка структуралістської позиції м.Фуко.
- •87. Герменевтика. Представники, причини виникнення та особливості філософії. Х-г.Гадамер: герменевтика буття. П.Рікер: конфлікт інтерпретацій.
- •88.Людина та суспільство у філософії постмодернізму.
- •89.Деконструкція як метод. Симулякр, децентрація та детериторіалізація, анти-етно-фоно-логоцентризм, слід і відмінність, перекреслення як основні категорії філософії постмодернізму.
- •91.Поняття “суще”. Поняття “трансцендентного буття”. Буття як єдність людини та світу. Буття як присутність людини в світі.
- •92. Форми буття: нежива природа, жива природа, світ людського буття. Універсум та мультиверсум.
- •94. Рух і розвиток як філософські категорії. Спокій як філософське поняття. Розвиток як взаємодія прогресивних і регресивних змін.
- •95. Сутність синергетики як теорії самоорганізації.
- •Багатовимірність людського буття. Ідея біосоціокультурної єдності людини.
- •Соціокультурні виміри людини. Особистість як соціокультурний індивід, носій соціально значимих якостей.
- •«Я» як інтегративне ядро духовного світу особистості, його регулятивний центр. Образ «я» як суб’єктивне вираження особистості. Світогляд і особистість.
- •Від природного до культурно-духовного. Гердер, Бюффон, т.ДеШарден про майбутнє об’єднання людини з природою у певну всекосмічну єдність. Ідея «істинної антропологічної природи».
- •Від елітарного до масового. Явище омасовлення. Від індивідуалізму до усуспільнення.
- •101. Світ людини. Антропосфера. Модуси людського «я»
- •102. Володіння собою як субстанційний модус особистості. Обов’язок як модус людського життя. Свобода та відповідальність.
- •104. Поняття культури. Основні суперечності культури як онтологічної реальності. Сутність і призначення культури.
- •105. Культура і антикультура. Основні принципи антикультури. Свобода як основа розвитку культури.
- •106. Становлення нового образу світу й людини в сучасній культурі. Сутність поняття “сучасна культура”. Культура і цивілізація
- •107. Поняття цивілізації. Сутність феномену цивілізації. Смислові складові цивілізації та її типи. Східна та Західна цивілізації.
- •108. Основні концепції цивілізаційного процесу. Вчення м.Данилевського о. Шпенглера, а.Тойнбі про цивілізації. Нелінійне розуміння цивілізацій.
- •109. Сучасні цивілізації: передіндустріальна, індустріальна цивілізація, постіндустріальна. Сутність техногенної цивілізації.
- •110. Нелінійне мислення як стрижень нового світорозуміння. Відкритість культури і філософії.
- •Предмет філософії права. Проблема розуміння права. Людина як ключ до розуміння права. Сучасне правове мислення: змістовні характеристики.
- •112. Криза нормативістського розуміння права в сучасній Україні і необхідність формування юридичного типу праворозуміння.
- •113)Філософія як методологія дослідження права. Антропологічний, діалектичний, феноменологічно-екзистенціальний, герменевтичний, комунікативно-філософський підходи до пізнання права
- •115. Законницький тип праворозуміння. Принцип тотожності права та закону
- •116. Свобода, справедливість, рівність тощо як смислові характеристики права. Право як форма буття загальнолюдських цінностей.
- •117. Сучасна концепція прав людини: філософсько-правовий аналіз.
- •118.Наука в контексті духовного життя суспільства. Наука як соціальний інститут, пізнавальна діяльність і система спеціалізованого знання.
- •Класична наука, її основні установки. Криза класичної науки на межі хіх-хх ст.. Некласична (посткласична) модель науки, її характерні риси.
- •120. Структура науки, її компоненти: за предметом пізнання та методами пізнання; в залежності від мети і завдань; від методів одержання та рівня абстрагування знання.
- •121. Два підходи до оцінки ролі та значення наукового знання в суспільному житті. Сцієнтистський підхід. Характеристика анти сцієнтизму.
- •122. Цінність як людський вимір речей. Предметні цінності та суб’єктні. Рівні цінностей. Ціннісний вимір в науці.
- •123. Глобальна цивілізація. Основні чинники техногенної цивілізації. Основні глобальні проблеми сучасності.
- •124. Інформаційна цивілізація. Контури нової цивілізації. «Синергетичні» процеси та об’єкти як технологічна основа майбутньої цивілізації.
«Я» як інтегративне ядро духовного світу особистості, його регулятивний центр. Образ «я» як суб’єктивне вираження особистості. Світогляд і особистість.
Буття людини охоплює різні сфери (аспекти, виміри), які тільки в єдності уможливлюють таку складну істоту, як людина. Як зазначалося, вона є передусім біологічним організмом, тілом. «Я» зливаюся зі своїм тілом, не існую поза ним. Однак «Я» не тільки тіло, «Я» ототожнюю себе також зі своїми переживаннями — думками, емоціями, сподіваннями: «Я» думаю, хочу та ін. «Я», отже, зливаюся з моєю психікою (свідомістю). Крім цього, «Я» є членом суспільства (сім´ї, робочого колективу, суспільних і політичних організацій). «Я» є, наприклад, батько, викладач філософії. Тут «Я» ототожнює себе з певною соціальною роллю, задає соціальний вимір своєму буттю. І нарешті, «Я» може визначити себе як духовну (культурну) істоту. «Я» є носієм певних духовних цінностей — моральних, релігійних, правових, художніх тощо.
Я-концепція є складною структурованою картиною, яка існує у свідомості як окремий феномен, що містить як власне Я, так і стосунки, в які особистість може вступати, а також позитивні та негативні цінності, пов'язані з якостями і стосунками минулого, сьогодення і майбутнього. Це основні психологічні «сліди» людського життя. Я-концепція - цілісний образ власного Я людини, її узагальнене уявлення про самого себе, система настанов щодо власної особистості. Вона включає сприйняття властивостей Я, власних стосунків з іншими людьми, свого життя та цінностей.
Також Я-концепція визначає і «портрет» людини, відображаючи характеристики, які особистість сприймає як частину себе: «Я розумний, люблячий, уважний і привабливий»; «Я неосвічений, неакуратний, невихований». Часто вона відображає і те, як людина бачить себе у зв'язку з різними життєвими ролями.
За твердженням К. Роджерса, Я-концепція складається з уявлень про власні якості і здібності індивіда, про можливості у взаємодії з іншими людьми і світом, про цінності, пов'язані з об'єктами та діями, а також про цілі, ідеї. Я-концепція - не маленька людина в голові (К. Роджерс), котра стежить за поведінкою і вчинками. Вона не регулює конкретні акти поведінки, а символізує головні ідеї досвіду людини. Це сукупність самонастанов особистості (Р. Берне). Конкретний досвід сприймання світу і себе в ньому визначається свідомістю.
В особистості є глобальна Я-концепція як вершина ієрархічної структури, що об'єднує найрізноманітніші грані індивідуальної самосвідомості. Вона охоплює сукупність соціальних очікувань і оцінок, котрі стосуються різних аспектів життя, з якими вони пов'язані
Самосвідомість і Я-концепція співвідносяться як ціле і його частина. Самосвідомість є узагальненим знанням своєї особистості, а Я-концепція - сукупністю уявлень та суджень людини про себе. Вона пов'язана з власного та очікуваною від інших людей оцінками своїх здібностей, особистісних якостей, життєдіяльності та є похідною від свідомості.
Я-концепція є вираженням суб'єктивності і стосується значущих особистісних смислів, цінностей. Навіть такі об'єктивні показники, як ріст і вік, можуть сприйматися різними людьми залежно від значущих цінностей в образі Я. Наприклад, одну й ту саму вагу тіла дівчата можуть оцінювати по-різному - як нормальну для їх віку і зросту і як ненормальну в разі орієнтації на певні параметри.
Онтологічними (буттєвими) характеристиками Я- концепції є її зміст і характер уявлень про себе (складність, диференційованість, суб'єктивна значущість), а також внутрішня цілісність, послідовність, узгодженість, стійкість у часі (Я-минуле, Я-теперішнє, Я-майбутнє).
Об'єктом Я-концепції є носій самонастанов. Людина не може втекти від себе. В Я-концепції вона постає одночасно суб'єктом і об'єктом власного буття. Окремі її уявлення про себе усвідомлено і неусвідомлено приймаються нею як цінні і зрозумілі.
Я-концепція охоплює Я-вчорашнє, Я-сьогоднішнє, Я-завтрашнє, Я-актуальне, Я-потенційне, Я-субстанційне, Я-функціональне, Я-містичне, Я-ідеальне, Я-тінь.
