42. Правовий режим цивільно-правових угод, укладених державою

У всіх правових відносинах від імені держави як суб'єкта МІШ діють уповноважені нею суб'єкти:

• глава держави;

• уряд;

• закордонні представництва;

• міністерства та відомства;

• окремі посадові особи та ін.

Тому важливо розмежовувати функції вказаних осіб, які діють від імені держави, від функцій осіб, які діють від свого імені. Так, якщо зовнішньоекономічні угоди здійснюються не державою, а через самостійних юридичних осіб, включаючи і державні підприємства, імунітет держави не відіграє істотної ролі для зовнішньоекономічної діяльності. В тих же випадках, коли держава здійснює цивільно-правові угоди з іноземним елементом, на думку ряду вчених, існує презумпція, що зобов'язальні відносини держави підпорядковуються тільки законам цієї держави. Але дане твердження часто спростовується на практиці на основі принципу автономії волі сторін.

Україна може бути суб'єктом міжнародного публічного права, наприклад, як учасниця Міжнародної угоди ООН з цукру 1992 р.¹ Як суб'єкт міжнародних економічних відносин наша держава визнається членами "великої сімки" (СІЛА, Ка­нада, Японія, Франція, ФРН, Великобританія, Італія). Беручи участь як суб'єкт права у міжнародній діяльності, зокрема в міждержавних організаціях (ООН, Міжнародному валютному фонді та ін.), Україна водночас може бути й суб'єктом приватно-правових відносин. Це підтверджується і її нор­мативними актами. Положення Конституції України, Декла­рації про державний суверенітет, Законів України "Про еко­номічну самостійність України", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших засвідчують, що держава Україна є само­стійним суб'єктом у здійсненні правовідносин з іноземними суб'єктами права. Позитивним є те, що в проекті Цивільного кодексу України вказується, що до цивільно-правових від­носин з "іноземним елементом" за участю держави застосовуються правила книги восьмої проекту на загальних підста­вах, якщо інше не передбачено законом (ст. 1573).

Україна може виступати стороною в угодах з іноземного інвестування, оренди майна за кордоном. Вона є й власником майна, розміщеного за її межами. Наприклад, Україна є власником чималої кількості посольських приміщень за кор­доном, будує власні комплекси для посольств, консульств, займається ремонтом та реконструкцією представництв у ба­гатьох державах.

У свою чергу, в Україні може розмішуватися майно іно­земних суб'єктів права. Так, іноземні дипломатичні представ­ництва, консульські установи та міжнародні урядові організа­ції можуть самостійно придбати, орендувати, використовувати на безоплатній основі споруди та приміщення, здійснювати перебудову, добудову приміщень згідно з Положенням про порядок розміщення дипломатичних представництв, консуль­ських установ іноземних держав, представництв міжнародних та іноземних організацій в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 1995 р.¹

Реалізуючи свої майнові права, Україна може бути учасником СП.

Так, Кабінет Міністрів України постановами № 1423 та № 13375/13 ще 1993 р. ініціював створення акціонерного това­риства "Елаєнт Київ" — спільного підприємства з переробки не­безпечних старих боєприпасів. Засновниками цього СП стали Уряд України, компанія "Елаєнт Тексістемс" (США) і "Рапіербейз Лтд" (Великобританія)².

Україна може бути стороною у правовідносинах з продажу іноземним громадянам майна, цінних паперів, приміром, облі­гацій внутрішньої державної позики. І навпаки, держава може заборонити вчинення певних дій. Так, до набрання чинності законодавством України про роздержавлення майна постано­вою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 р.³ було заборонено випуск та реалізацію акцій усіх державних підприємств, організацій та установ, розташованих на території України, фізичним та юридичним особам поза межами України.

Україна може спадкувати майно, розміщене за кордоном. Тому відповідно до вимог Митного кодексу України через її митний кордон вільно переміщуються речі, які належать до спадщини України. Валюта й цінності, які складають цю спад­щину, можуть ввозитися на її митну територію в порядку, встановленому законодавством України (статті 55, 56 Мит­ного кодексу України¹). Відповідно до підпункту "а" п. 2 ст. З Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби" від 15 вересня 1995 р.² не підлягає оподат­куванню митна вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, які перейшли у власність держави за правом спад­коємства та ввозяться в Україну. При цьому підставою для ввезення в Україну предметів, що входять до складу її спадщини, відкритої за кордоном, є легалізовані у встановле­ному порядку документи про право на спадщину та про на­лежність цих предметів до складу спадщини (ч. 2 ст. 57 Мит­ного кодексу України).