56. Поняття і особливості зовнішньоекономічної угоди.

Зовнішньоекономічний договір (контракт). У ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зов­нішньоекономічний договір (контракт) визначається як «матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контра­гентів, спрямована на встановлення, зміну чи припинення їх взаємних прав і обов'язків у зовнішньоекономічній діяль­ності».

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ГК України, зовнішньоеконо­мічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарсь­ка діяльність, яка у процесі її здійснення потребує перети­нання митного кордону України майном, зазначеним у час­тині першій статті 139 ГК¹, та/або робочою силою.

Таким чином, на сьогодні критеріями для виокремлен­ня зовнішньоекономічного договору з кола інших право-чинів є:

а) його суб'єктний склад — участь у договорі принаймні одного українського суб'єкта зовнішньоекономічної діяль­ності і принаймні одного іноземного контрагента. Законо­давством детально визначається коло осіб, які є суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України (ст. 378 ГК, статті 3, 5 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»), та коло осіб, які можуть розглядатись як іноземні контрагенти (ст. 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає іноземних суб'єктів господарської діяльності як суб'єктів господарської діяльності, що мають постійне місцезнаход­ження або постійне місце проживання за межами України).

Слід зазначити, що договори, укладені виключно між іно­земними суб'єктами господарської діяльності не є зовніш­ньоекономічними, за виключенням випадків, коли інозем­ний суб'єкт господарювання діє через свій відокремлений підрозділ (філію, відділення тощо), який має постійне місцезнаходження на території України¹;

б) перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою. Вважаємо, що цей критерій, запроваджений ГК, не є доцільним, оскільки існує ціла низка зовнішньоеко­номічних договорів, виконання яких не передбачає перети­нання митного кордону майном та/або робочою силою².

Така посилена увага законодавця до відокремлення зов­нішньоекономічних договорів пояснюється мотивами суто «поліцейського» характеру, оскільки договори, що визнають­ся в Україні зовнішньоекономічними, підпадають під дію цілої низки імперативних норм вітчизняного законодавства (ці норми мають переважно публічний характер і належать до зовнішньоекономічного, валютного, податкового або мит­ного законодавства). Практика свідчить, що такий підхід є характерним для країн з досить низьким рівнем економіч­ного розвитку, які намагаються вирішити певні фінансові проблеми запровадженням жорсткого контролю та ряду об­межень щодо укладення й виконання зовнішньоекономічних договорів (контракти підпадають під дію норм про квотуван­ня та ліцензування, обов'язкову реєстрацію, може передба­чатися отримання дозволу від компетентного органу на їх укладення та подання спеціальної звітності, певні обмежен­ня можуть стосуватися предмета договору, ціни товару (робіт, послуг), валюти й порядку розрахунків тощо). Враховуючи досвід інших країн, можна припустити, що з перебігом часу та поліпшенням економічної ситуації в Україні такий підхід буде змінений в бік значної лібералізації.

З точки ж зору МПП, будь-який правочин, що містить іноземний елемент, може потребувати застосування колізій­ної норми.