62. Порядок укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів.

Укладення договору. Конвенція докладно регулює поря­док укладення договору (частина друга): направлення офер­ти, акцепт, вступ договору в дію.

Пропозиція про укладення договору є офертою, якщо вона (ст. 14):

1) адресована одному або кільком конкретним особам;

2) достатньо визначена, тобто вказано товар і прямо чи побічно встановлюються кількість і ціна або передбачається порядок їхнього визначення;

3) виражає намір оферента бути пов'язаним у разі акцепту. Стаття 19 закріплює принцип дзеркальності акцепту — він не повинен істотно змінювати умови оферти. Перелік умов, що істотно змінюють умови оферти: ціна, платіж, якість і кількість товару, місце й термін постачання, обсяг відповідальності, вирішення спорів.

Договір вважається укладеним з моменту одержання оферентом акцепту. Дане положення є важливим, оскіль­ки правові системи держав континентального й англо-аме-риканського права дотримуються різних позицій у цьому питанні: перші — «теорії одержання» (вступ акцепту в силу пов'язується з одержанням його оферентом), другі — «теорії поштової скриньки» (акцепт набирає сили після його від­правлення).

Віденська конвенція 1980 р. поширюється на договори, в яких комерційні підприємства сторін знаходяться у різних державах: якщо ці держави є договірними державами або як­що відповідно до норм міжнародного приватного права засто­совується право договірної держави. Та обставина, що комер­ційні підприємства сторін знаходяться у різних державах, не береться до уваги, якщо це не випливає ні з договору, ні з таких, що мали місце до чи в момент його укладення ділових відносин або обміну інформацією між сторонами. Ні націо­нальна належність сторін, ні цивільний чи торговий характер договору не беруться до уваги при визначенні застосовуванос-ті Віденської конвенції 1980 р.

Конвенція не застосовується до продажу товарів: 1) які набуваються для особистого, сімейного або домашнього вико­ристання, за винятком випадків, коли продавець у будь-який час чи у момент укладення договору не знав чи не повинен був знати, що товари набуваються для такого використання; 2) з аукціону; 3) в порядку виконавчого провадження або іншим способом відповідно до закону; 4) фондових паперів, акцій, забезпечувальних паперів, оборотних документів та гро­шей; 5) суден водного та повітряного транспорту, а також суден на повітряній подушці; 6) електроенергії.

Положення Конвенції не застосовують також до договорів:

1. на постачання товарів, що їх слід виготовити, якщо сторона-замовник зобов'язується поставити значну частину мате­ріалів, необхідних для виготовлення таких товарів;

2. у яких обов'язки сторони, що поставляє товари, поляга­ють переважно у виконанні роботи чи наданні інших послуг.

Регулюючи порядок укладення договору купівлі-пррдажу і права та обов'язки продавця і покупця, які виникають із тако­го договору, Конвенція не торкається: 1) чинності самого до­говору або окремих його частин, а також звичаїв; 2) регулю­вання питань власності на проданий товар; 3) регламентації відповідальності продавця за шкоду, заподіяну товаром здо­ров'ю особи чи її смертю.

Для Віденської конвенції 1980 р. характерною є диспози-тивність. Вона виявляється у широкій автономії волі сторін, які за взаємною згодою можуть застосовувати цю конвенцію повністю або частково. Диспозитивність Конвенції виявля­ється і в тому, що сфера її застосування може бути обмежена використанням державою-учасшщею заяв та застережень, чим і скористалися під час її ратифікації Аргентина, Данія, Китай, Норвегія, США, Угорщина, Україна, Фінляндія, Швеція. Від­повідно до одного із застережень України для угод, укладених суб'єктами підприємницької діяльності з місцезнаходженням в Україні, обов'язковою є письмова форма незалежно від місця їх здійснення. Письмовою формою у розумінні цієї Кон­венції є повідомлення телеграфом та телетайпом. Для держав, які не зробили такого застереження, чинною є ст. 11 Конвен­ції, яка допускає як усну, так і письмову форму укладення чи підтвердження договору, а також використання будь-яких за­собів, у т. ч. й показів свідків для доказування договору купів-лі-продажу.

Важливе значення мають норми Конвенції, що визначають порядок укладення договору купівлі-продажу. Адже договори можуть укладатися між так званими "відсутніми" сторонами шляхом листування, обміну телеграмами, телефаксами тощо. Найскладнішим у цьому випадку вважається питання про визначення місця укладення контракту, тобто моменту, коли зобов'язання сторін набуватимуть для них юридичного значення.

Віденська конвенція 1980 р. регулює укладення договорів купівлі-продажу через обмін офертою та акцептом.

Офертою вважається пропозиція про укладення договору, адресована одній або декільком конкретним особам. Вона повинна бути достатньо визначена та виражати намір оферен-та бути зобов'язаним у випадку акцепта. Пропозиція є до­статньо визначеною, якщо в ній названо товар, встановлюють­ся у прямій чи непрямій формі його кількість та ціна або передбачено порядок їх визначення.

Акцептом вважається заява або інша поведінка адресата оферти, які виражають згоду з офертою. Відповідь на оферту не повинна містити додаткових умов, обмеження чи зміну умов договору, інакше така відповідь буде зустрічною офертою. Додатковими чи відмінними умовами можуть бути пропозиції стосовно ціни, порядку платежів, якості та кількос­ті товару, місця та строків поставки, обсягу майнової відпові­дальності, порядку розгляду спорів.

Відповідно до Конвенції оферта може бути звичайна (від­зивна) або безвідзивна. Оферта може бути відзивна: 1) якщо в ній якимось чином зазначається, що вона є такою, наприк­лад, встановлюється строк для відповіді на неї; 2) якщо для адресата оферти було розумним розглядати оферту як безвід-зивну і адресат оферти діяв відповідно.

Договір вважається укладеним в момент, якщо акцепт оферти вступає в силу. Відповідь на оферту, яка має за мету бути акцептом, але містить доповнення, обмеження чи інші зміни, є відхиленням оферти і становить собою зустрічну оферту. Проте, відповідь на оферту, яка має за мету бути акцептом, але містить додаткові чи відмінні умови, які не змі­нюють суттєво умов оферти, є акцептом, якщо тільки оферент без неоправданої затримки не заперечить усно проти цих роз­біжностей чи не направить повідомлення про це. Якщо він цього не зробить, то умовами договору будуть умови оферти із змінами, які є в акцепті. Додатковими чи відмінними умо­вами вважаються такі умови, що торкаються ціни, платежів і кількості товару, місця і строку поставки, обсягу відповідаль­ності однієї із сторін перед іншою або вирішення спорів.

Сплив строку для акцепта, що встановлений оферентом у телеграмі чи листі, починається з моменту здачі телеграми для відправлення або з дати, яка вказана у листі, або якщо така дата не вказана, з дати, вказаної на конверті. Сплив строку для акцепта, встановленого оферентом по телефону, телетайпу чи з допомогою моментального зв'язку, починається з моменту отримання оферти її адресатом. Якщо час спливу терміну, встановленого для акцепта, охоплює державні свята або неро­бочі дні, вони не включаються при вирахуванні цього терміну.

Проте, якщо повідомлення про акцепт не може бути доставле­не за адресою оферента в останній день вказаного строку вна­слідок того, що цей день у місці знаходження комерційного підприємства оферента припадає на державне свято або неро­бочий день, строк продовжується до першого наступного ро­бочого дня.