- •1. Поняття міжнародного приватного права.
- •2. Предмет міжнародного приватного права.
- •3. Методи правового регулювання в міжнародному приватному праві
- •4. Природа норм міжнародного приватного права та його місце в національній системі права
- •5. Співвідношення міжнародного приватного права з цивільним правом та міжнародним публічним правом
- •6. Система міжнародного приватного права.
- •7. Розвиток науки міжнародного приватного права.
- •§ 2. Розвиток науки міжнародного приватної* права
- •9. Особливості міжнародного приватного права зарубіжних країн
- •8. Роль і завдання міжнародного приватного права, тенденції його розвитку
- •10. Види джерел та їх загальна характеристика.
- •11. Внутрішньодержавне (національне) законодавство як джерело міжнародного приватного права.
- •12. Міжнародний договір в системі джерел міжнародного приватного права.
- •13. Міжнародний звичай як джерело міжнародного приватного права.
- •14. Судова та арбітражна практика як джерело міжнародного приватного права.
- •15. Міжнародна організація та уніфікація міжнародного приватного права.
- •16. Проблеми кодифікації міжнародного приватного права.
- •17. Поняття і підстави колізій законів у міжнародному приватному праві.
- •18. Колізійна норма в міжнародному приватному праві та її елементи
- •19. Види колізійних норм
- •20. Формули прикріплення
- •21. Сутність проблеми кваліфікації та основні способи її вирішення
- •22. Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави
- •23. Застереження про публічний порядок
- •24. Обхід закону в міжнародному приватному праві.
- •25. Взаємність і реторсія
- •26. Встановлення змісту іноземного права
- •27. Правоздатність та дієздатність фізичних осіб
- •28. Критерії визначення особистого статуту фізичних осіб у міжнародному приватному праві
- •29. Основні принципи правового положення іноземців
- •30. Законодавство України про поняття іноземець та зміну правового статусу іноземця
- •31. Правовий статус іноземців в Україні, їх правоздатність та дієздатність
- •1.4. Правоздатність іноземців в Україні
- •1.5. Дієздатність іноземців в Україні
- •32. Основні питання правового статусу громадян України за кордоном
- •33. Особливості правового статусу біпатридів та апатридів.
- •§ 9. Особливості правового статусу біпатридів
- •34. Поняття юридичної особи як суб'єкта міжнародного приватного права.
- •35. Особистий статут і „національність" юридичної особи.
- •36. Загальна характеристика правового статусу іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні.
- •37. Правовий статус суб'єктів господарювання України за кордоном
- •38. Транснаціональні корпорації та міжнародні юридичні особи
- •39. Організаційно-правові форми спільної господарської діяльності в практиці мгш
- •40. Держава як суб'єкт майнових відносин
- •41. Імунітет держави та його види
- •3.3. Види імунітетів держави
- •42. Правовий режим цивільно-правових угод, укладених державою
- •43. Правовий статус торговельних представництв держави за кордоном
- •44. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного приватного права.
- •45. Поняття і види речового права
- •46. Об'єкти речових прав в міжнародному приватному праві.
- •47. Цінні папери і оборотні документи
- •48. Відносини власності в міжнародному приватному праві.
- •49. Загальні питання права власності у відносинах з іноземним елементом за законодавством України.
- •50. Застосування законодавства про націоналізацію.
- •§ 3. Применение за границей законов о национализации
- •51. Колізійні питання права власності за законодавством України та в міжнародному приватному праві.
- •§ 2. Колізійні питання права власності у міжнародному приватному праві
- •§ 3. Колізійні питання права власності за законодавством України
- •52. Правове положення власності України і власності юридичних осіб за кордоном.
- •53. Правове регулювання іноземних інвестицій.
- •54. Міжнародний захист іноземних інвестицій.
- •55. Поняття і ознаки міжнародного банкрутства.
- •§ 2. Источники правового регулирования несостоятельности
- •§ 3. Субъекты несостоятельности
- •56. Поняття і особливості зовнішньоекономічної угоди.
- •57. Форма зовнішньоекономічних угод.
- •58. Умови зовнішньоекономічної угоди.
- •59. Облік (реєстрація) зовнішньоекономічних угод.
- •60. Колізійно-правові питання зовнішньоекономічних угод.
- •61. Поняття договору купівлі-продажу та джерела його регулювання
- •62. Порядок укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •63. Істотні умови договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •64. Обов'язки продавця за договором міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •65. Обов'язки покупця за договором міжнародної купівлі-продажу товарів
- •66. Особливості договору в міжнародній торгівлі
- •67. Засоби правового захисту сторін договору у випадку його порушення
- •68. Принципи міжнародних комерційних договорів унідруа. Теорія "Іех тегкаШпа".
- •69. Поняття міжнародних зустрічних операцій.
- •70. Товарообмінні й компенсаційні угоди на безвалютній основі.
- •§ 5. Компенсационные соглашения
- •71. Компенсаційні угоди на комерційній основі.
- •72. Компенсаційні угоди на основі виробничого співробітництва.
- •§ 6. Контракты по оказанию технического содействия и строительству предприятий
- •§ 7. Концессионные и иные соглашения
- •73. Договір про виключний продаж товарів.
- •§ 2. Договор об исключительной продаже товаров
- •74. Договір про франшизу як різновид договору про виключний продаж товарів.
- •§ 3. Договор о франшизе
- •75. Договір про факторинг.
- •§ 4. Договор о факторинге
- •76. Договори доручення та комісії.
- •§ 2. Договор комиссии
- •77. Агентський договір, його особливості. Гаазька конвенція 1978 року про право, застосовне до агентських угод.
- •§ 3. Агентский договор в праве Англии и сша
- •78. Договір майнового найму.
- •§ 1. Понятие договора имущественного найма
- •§ 2. Права и обязанности сторон
- •§ 4. Лизинг — особый вид договора имущественного найма
- •79. Лізинг як особливий вид договору майнового найму. Оттавська конвенція 1988 року про міжнародний фінансовий лізинг.
- •80. Договір підряду та сфера його господарського застосування.
- •§ 1. Понятие договора подряда и сфера его хозяйственного применения
- •81. Договір про кооперацію.
- •§ 1. Договор о кооперации
- •82. Договір про консорціум.
- •§ 2. Договор о консорциуме
- •83. Договір зберігання та сфера його господарського застосування.
- •§ 1. Понятие договора хранения и сфера его хозяйственного применения
- •84. Договір страхування, його характерні особливості.
- •§ 3. Характеристика договора страхования. Права и обязанности сторон. Принцип суброгации
- •85. Поняття та особливості правового регулювання міжнародних перевезень.
- •86. Правове регулювання міжнародних морських перевезень.
- •§ 6. Міжнародні морські перевезення
- •87. Міжнародні залізничні перевезення.
- •§ 3. Міжнародні залізничні перевезення
- •88. Міжнародні автомобільні перевезення.
- •§ 4. Міжнародні автомобільні перевезення
- •89. Міжнародні повітряні перевезення.
- •§ 5. Міжнародні повітряні перевезення
- •90. Міжнародні комбіновані перевезення.
- •§ 7. Змішані перевезення
- •91. Правова природа міжнародних розрахунків та кредитних відносин
- •92. Інкасо як форма міжнародних фінансових розрахунків
- •93. Акредитивна форма міжнародних фінансових розрахунків
- •94. Вексель як розрахунковий документ в міжнародних фінансових зобов'язаннях.
- •95. Чек як розрахунковий документ в міжнародних фінансових зобов'язаннях.
- •96. Валютні ризики у зовнішньоекономічних контрактах та форми їх страхування
- •97. Поняття і основні особливості інтелектуальної власності як об'єкта міжнародно-правового захисту.
- •98. Міжнародно-правова охорона авторських прав.
- •99. Міжнародно-правова охорона суміжних прав.
- •100. Міжнародно-правова охорона промислової власності.
- •101. Поняття зобов'язання із заподіяння шкоди та умови його настання в національних правових системах.
- •102. Колізійно-правові питання зобов'язань із заподіяння шкоди.
- •103. Загальна характеристика спадкових правовідносин у міжнародному приватному праві.
- •104. Міжнародно-правове регулювання спадкових відносин.
- •105. Спадкування за заповітом у міжнародному приватному праві.
- •§ 2. Наследование по завещанию
- •106. Спадкування за законом у міжнародному приватному праві.
- •§ 3. Наследование по закону
- •107. Перехід спадкового майна і відповідальність за боргами спадкодавця у міжнародному приватному праві.
- •§ 4. Переход наследственного имущества и ответственность по долгам наследодателя
- •108. Шлюб: поняття, порядок і умови укладення.
- •§ 2. Брак. Понятие, порядок и условия заключения
- •109. Правовідносини між подружжям.
- •§ 3. Правоотношения между супругами
- •110. Правовідносини між батьками і дітьми.
- •§ 4. Відносини батьків і дітей і їх регламентація у мпп
- •111. Припинення шлюбу в міжнародному приватному праві.
- •§ 5. Прекращение брака
- •112. Усиновлення. Міжнародні договори та законодавство України про усиновлення.
- •§ 8. Міжнародні договори та законодавство України про усиновлення
- •113. Опіка і піклування.
- •114. Колізійно-правове регулювання шлюбно-сімейних відносин.
- •§ 6. Колізійне законодавство України стосовно регулювання шлюбно-сімейних відносин
- •115. Трудові відносини з іноземним елементом та джерела їх регулювання.
- •§ 1. Трудові відносини з "іноземним елементом" та джерела їх регулювання
- •116. Колізійно-правове регулювання міжнародних трудових відносин.
- •§ 2. Колізійне регулювання міжнародних трудових відносин
- •117. Питання соціального забезпечення в міжнародному приватному праві.
- •§ 3. Міжнародні договори України з питань трудової діяльності та соціального захисту працівників
55. Поняття і ознаки міжнародного банкрутства.
В гражданском и торговом обороте часто возникают ситуации, в которых отдельные участники оказываются не в состоянии исполнить свои обязательства, и особенно обязательства денежного характера. Неплатежеспособность может быть вызвана отсутствием или нехваткой наличных средств, которыми мог бы распорядиться должник на момент наступления срока платежа, но такие средства у должника появятся, когда он, будучи кредитором в других правоотношениях, получит удовлетворение своих требований. Хотя в данный конкретный момент времени должник является неплатежеспособным, но при составлении баланса его имущества на этот момент обнаруживается превышение актива над пассивом. Такое состояние имущества неплатежеспособного должника называют практической неплатежеспособностью, и проблема ее разрешения часто бывает вопросом времени, а для принудительного исполнения должником своих обязательств оказывается достаточным применения норм гражданского права, регулирующих вопросы ответственности за ненадлежащее исполнение обязательств.
Совсем иначе складывается положение, когда в имуществе должника имеет место превышение пассива над активом и должник при обычном ведении дела не может погасить все свои обязательства, срок платежа по которым уже наступил. Должник впал в состояние неплатежеспособности, которая по своему характеру абсолютна.
Под несостоятельностью понимается удостоверенная судом абсолютная неплатежеспособность должника.
Очень часто в качестве синонима термина «несостоятельность» употребляется слово итальянского происхождения «банкротство».
Однако необходимо отметить, что термин «банкротство» имеет и узкое, строго специальное значение, описывающее частный случай несостоятельности, когда неплатежеспособный должник совершает уголовно-наказуемые деяния, наносящие ущерб кредиторам. Иными словами, банкротство — это уголовно-правовая сторона несостоятельности. В настоящее время в большинстве стран нормы, регулирующие угодовно-правовые вопросы, исключены из законов о несостоятельности, инкорпорированы в уголовные кодексы и применяются только по отношению к физическим лицам.
Для описания отношений, возникающих при несостоятельности с уголовно-правовым элементом, применяется выражение «злостное банкротство».
Отношения, возникающие в результате и в связи с абсолютной неплатежеспособностью должников, регулируются целым комплексом норм материального и процессуального характера, образующих специфический институт гражданского и торгового права — несостоятельность, или конкурсное право.
§ 2. Источники правового регулирования несостоятельности
Исторически сложилось так, что во всех изучаемых странах главным источником правового регулирования был и до настоящего времени, даже в странах прецедентного права, остается закон.
Первые законы, регулировавшие вопросы несостоятельности, относятся к середине XVI века. Законодатель того времени видел свою задачу в превентивном воздействии на торговый оборот, устанавливая жесткие нормы уголовного характера.
Однако, как показывает практика, даже самые жесткие санкции, налагаемые на несостоятельных должников, не могли предотвратить новых банкротств, более того, должники, опасаясь уголовного наказания, продолжали коммерческую деятельность и все более ухудшали положение своих кредиторов.
Постепенно увеличивалось количество норм гражданско-право-вого характера, законодательство становилось все более «цивильным», существенно менялись цели законодательства о несостоятельности. Уже в первой половине XX века основной целью законодательства было прежде всего обращение имущества банкрота в наличные деньги для распределения их между кредиторами, а затем освобождение добросовестного должника от бремени задолженности и предоставление ему возможности начать все с начала без обязательств и долгов, возникших из-за коммерческой неудачи.
В настоящее время законодательство предусматривает целый комплекс норм, направленных на сохранение предприятия должника путем изменения системы управления предприятием, предоставления отсрочки и рассрочки платежа.
На пути к достижению этих главных целей современное законодательство, используя в разных странах различные юридико-технические приемы, решает ряд практически важных вопросов:
1) охрана интересов кредиторов от недобросовестных действий должника; 2) охрана интересов одних кредиторов от недобросовестных действий других кредиторов; 3) охрана интересов должника от недобросовестных действий его кредиторов.
Несостоятельность является одним из немногих институтов гражданского и торгового права, в регулировании которого законодательные органы всех стран сыграли решающую роль и в настоящее время проявляют чрезвычайную активность. Как отмечает американский юрист Г. Ласк, «после каждой серьезной депрессии сенат Соединенных Штатов вновь изучал законодательство о несостоятельности»'.
Во Франции в 1983 году началась работа по подготовке реформы законодательства, которая завершилась принятием в 1985 году закона № 85-98 о восстановлении предприятий и ликвидации их имущества в судебном порядке, декрета № 85-1388 о восстановлении предприятия и ликвидации имущества предприятия в судебном порядке и закона о конкурсных управляющих, ликвидаторах и экспертах по определению состояния предприятий. В настоящее время эти акты являются основными источниками правового регулирования рассматриваемого правового-института.
В Германии работы по кодификации конкурсного права начались в 1870 году и были завершены принятием 2 декабря 1877 г. конкурсного устава (ГКУ) (Konkursordnung), который был опубликован 10 февраля 1879 г.
Конкурсный устав 1877 года состоял из трех книг, разбитых на 214 параграфов: книга I «Материальное конкурсное право» (§ 1— 63), книга II «Конкурсное производство» (§ 64—208) и книга III «Уголовные постановления» (§ 209—214). Принятый устав в основе своей имел прусский закон. Введение в действие гражданского и торгового уложений не могло не повлиять на конкурсное право. Конкурсный устав был подвергнут переработке, которая существенно не затронула основных положений закона, а что касается юридико-технической стороны, то в результате переработки число параграфов увеличилось до 244.
Конкурсный устав 1877 года в редакции 1898 года является действующим законом. Правда, необходимо отметить, что в течение XX века было принято более 20 законов, в той или иной степени изменивших или дополнивших текст более 50 параграфов.
В 1976 году законом о борьбе с экономическими преступлениями была отменена книга III ГКУ, содержавшая уголовно-право-вые постановления. Большое значение имеет также закон о мировых сделках 1935 года.
В Швейцарии действует федеральный закон об исполнительном производстве 1889 года.
В Англии в 1914 году был принят закон о банкротствах (Bankruptcy Act of 1914), который в известной степени подвел итог предшествующему развитию законодательства и судебной практики. В этот закон уже в 1926 году были внесены поправки. Существенные изменения вносились в законодательство о банкротствах в 1976 и 1985 годах. Однако уже в 1986 году была проведена крупная реформа законодательства о банкротствах, сравнимая по масштабу с реформой 1914 года. В результате был принят закон о неплатежеспособности 1986 года (Insolvency Act of 1986), который полностью отменил закон о банкротствах 1914 года, а также все положения закона о компаниях 1985 года в части, касающейся прекращения компаний вообще и неплатежеспособных — в частности. Закон о неплатежеспособности 1986 года в настоящее время является основным источником правового регулирования конкурсного производства в Англии.
В США правовое регулирование вопросов несостоятельности отнесено к компетенции конгресса. В XX веке законодательство США о несостоятельности имело в своей основе федеральный закон 1898 года, в который вносилось очень много поправок, что в конечном счете привело к нарушению его структуры. Наиболее серьезные изменения в закон 1898 года были внесены в 1938 году. В 1970 году была начата подготовка к реформе законодательства о несостоятельности. Эта работа была завершена принятием нового закона № 95-598 — Bankruptcy Act, приведшего к полной реформе ранее действовавшего законодательства. Новый закон вступил в силу 1 октября 1979 г. Закон 1979 года обладает сложной структурой и предусматривает множественность процессуальных возможностей урегулирования проблемы неплатежеспособности в зависимости от круга субъектов. Кроме того, в новом законе нашли отражение некоторые тенденции, направленные на отход от традиционно сложившихся в англосаксонском праве категорий и сближение по некоторым вопросам с законодательством континентальной Европы.
