- •1. Поняття міжнародного приватного права.
- •2. Предмет міжнародного приватного права.
- •3. Методи правового регулювання в міжнародному приватному праві
- •4. Природа норм міжнародного приватного права та його місце в національній системі права
- •5. Співвідношення міжнародного приватного права з цивільним правом та міжнародним публічним правом
- •6. Система міжнародного приватного права.
- •7. Розвиток науки міжнародного приватного права.
- •§ 2. Розвиток науки міжнародного приватної* права
- •9. Особливості міжнародного приватного права зарубіжних країн
- •8. Роль і завдання міжнародного приватного права, тенденції його розвитку
- •10. Види джерел та їх загальна характеристика.
- •11. Внутрішньодержавне (національне) законодавство як джерело міжнародного приватного права.
- •12. Міжнародний договір в системі джерел міжнародного приватного права.
- •13. Міжнародний звичай як джерело міжнародного приватного права.
- •14. Судова та арбітражна практика як джерело міжнародного приватного права.
- •15. Міжнародна організація та уніфікація міжнародного приватного права.
- •16. Проблеми кодифікації міжнародного приватного права.
- •17. Поняття і підстави колізій законів у міжнародному приватному праві.
- •18. Колізійна норма в міжнародному приватному праві та її елементи
- •19. Види колізійних норм
- •20. Формули прикріплення
- •21. Сутність проблеми кваліфікації та основні способи її вирішення
- •22. Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави
- •23. Застереження про публічний порядок
- •24. Обхід закону в міжнародному приватному праві.
- •25. Взаємність і реторсія
- •26. Встановлення змісту іноземного права
- •27. Правоздатність та дієздатність фізичних осіб
- •28. Критерії визначення особистого статуту фізичних осіб у міжнародному приватному праві
- •29. Основні принципи правового положення іноземців
- •30. Законодавство України про поняття іноземець та зміну правового статусу іноземця
- •31. Правовий статус іноземців в Україні, їх правоздатність та дієздатність
- •1.4. Правоздатність іноземців в Україні
- •1.5. Дієздатність іноземців в Україні
- •32. Основні питання правового статусу громадян України за кордоном
- •33. Особливості правового статусу біпатридів та апатридів.
- •§ 9. Особливості правового статусу біпатридів
- •34. Поняття юридичної особи як суб'єкта міжнародного приватного права.
- •35. Особистий статут і „національність" юридичної особи.
- •36. Загальна характеристика правового статусу іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні.
- •37. Правовий статус суб'єктів господарювання України за кордоном
- •38. Транснаціональні корпорації та міжнародні юридичні особи
- •39. Організаційно-правові форми спільної господарської діяльності в практиці мгш
- •40. Держава як суб'єкт майнових відносин
- •41. Імунітет держави та його види
- •3.3. Види імунітетів держави
- •42. Правовий режим цивільно-правових угод, укладених державою
- •43. Правовий статус торговельних представництв держави за кордоном
- •44. Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного приватного права.
- •45. Поняття і види речового права
- •46. Об'єкти речових прав в міжнародному приватному праві.
- •47. Цінні папери і оборотні документи
- •48. Відносини власності в міжнародному приватному праві.
- •49. Загальні питання права власності у відносинах з іноземним елементом за законодавством України.
- •50. Застосування законодавства про націоналізацію.
- •§ 3. Применение за границей законов о национализации
- •51. Колізійні питання права власності за законодавством України та в міжнародному приватному праві.
- •§ 2. Колізійні питання права власності у міжнародному приватному праві
- •§ 3. Колізійні питання права власності за законодавством України
- •52. Правове положення власності України і власності юридичних осіб за кордоном.
- •53. Правове регулювання іноземних інвестицій.
- •54. Міжнародний захист іноземних інвестицій.
- •55. Поняття і ознаки міжнародного банкрутства.
- •§ 2. Источники правового регулирования несостоятельности
- •§ 3. Субъекты несостоятельности
- •56. Поняття і особливості зовнішньоекономічної угоди.
- •57. Форма зовнішньоекономічних угод.
- •58. Умови зовнішньоекономічної угоди.
- •59. Облік (реєстрація) зовнішньоекономічних угод.
- •60. Колізійно-правові питання зовнішньоекономічних угод.
- •61. Поняття договору купівлі-продажу та джерела його регулювання
- •62. Порядок укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •63. Істотні умови договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •64. Обов'язки продавця за договором міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •65. Обов'язки покупця за договором міжнародної купівлі-продажу товарів
- •66. Особливості договору в міжнародній торгівлі
- •67. Засоби правового захисту сторін договору у випадку його порушення
- •68. Принципи міжнародних комерційних договорів унідруа. Теорія "Іех тегкаШпа".
- •69. Поняття міжнародних зустрічних операцій.
- •70. Товарообмінні й компенсаційні угоди на безвалютній основі.
- •§ 5. Компенсационные соглашения
- •71. Компенсаційні угоди на комерційній основі.
- •72. Компенсаційні угоди на основі виробничого співробітництва.
- •§ 6. Контракты по оказанию технического содействия и строительству предприятий
- •§ 7. Концессионные и иные соглашения
- •73. Договір про виключний продаж товарів.
- •§ 2. Договор об исключительной продаже товаров
- •74. Договір про франшизу як різновид договору про виключний продаж товарів.
- •§ 3. Договор о франшизе
- •75. Договір про факторинг.
- •§ 4. Договор о факторинге
- •76. Договори доручення та комісії.
- •§ 2. Договор комиссии
- •77. Агентський договір, його особливості. Гаазька конвенція 1978 року про право, застосовне до агентських угод.
- •§ 3. Агентский договор в праве Англии и сша
- •78. Договір майнового найму.
- •§ 1. Понятие договора имущественного найма
- •§ 2. Права и обязанности сторон
- •§ 4. Лизинг — особый вид договора имущественного найма
- •79. Лізинг як особливий вид договору майнового найму. Оттавська конвенція 1988 року про міжнародний фінансовий лізинг.
- •80. Договір підряду та сфера його господарського застосування.
- •§ 1. Понятие договора подряда и сфера его хозяйственного применения
- •81. Договір про кооперацію.
- •§ 1. Договор о кооперации
- •82. Договір про консорціум.
- •§ 2. Договор о консорциуме
- •83. Договір зберігання та сфера його господарського застосування.
- •§ 1. Понятие договора хранения и сфера его хозяйственного применения
- •84. Договір страхування, його характерні особливості.
- •§ 3. Характеристика договора страхования. Права и обязанности сторон. Принцип суброгации
- •85. Поняття та особливості правового регулювання міжнародних перевезень.
- •86. Правове регулювання міжнародних морських перевезень.
- •§ 6. Міжнародні морські перевезення
- •87. Міжнародні залізничні перевезення.
- •§ 3. Міжнародні залізничні перевезення
- •88. Міжнародні автомобільні перевезення.
- •§ 4. Міжнародні автомобільні перевезення
- •89. Міжнародні повітряні перевезення.
- •§ 5. Міжнародні повітряні перевезення
- •90. Міжнародні комбіновані перевезення.
- •§ 7. Змішані перевезення
- •91. Правова природа міжнародних розрахунків та кредитних відносин
- •92. Інкасо як форма міжнародних фінансових розрахунків
- •93. Акредитивна форма міжнародних фінансових розрахунків
- •94. Вексель як розрахунковий документ в міжнародних фінансових зобов'язаннях.
- •95. Чек як розрахунковий документ в міжнародних фінансових зобов'язаннях.
- •96. Валютні ризики у зовнішньоекономічних контрактах та форми їх страхування
- •97. Поняття і основні особливості інтелектуальної власності як об'єкта міжнародно-правового захисту.
- •98. Міжнародно-правова охорона авторських прав.
- •99. Міжнародно-правова охорона суміжних прав.
- •100. Міжнародно-правова охорона промислової власності.
- •101. Поняття зобов'язання із заподіяння шкоди та умови його настання в національних правових системах.
- •102. Колізійно-правові питання зобов'язань із заподіяння шкоди.
- •103. Загальна характеристика спадкових правовідносин у міжнародному приватному праві.
- •104. Міжнародно-правове регулювання спадкових відносин.
- •105. Спадкування за заповітом у міжнародному приватному праві.
- •§ 2. Наследование по завещанию
- •106. Спадкування за законом у міжнародному приватному праві.
- •§ 3. Наследование по закону
- •107. Перехід спадкового майна і відповідальність за боргами спадкодавця у міжнародному приватному праві.
- •§ 4. Переход наследственного имущества и ответственность по долгам наследодателя
- •108. Шлюб: поняття, порядок і умови укладення.
- •§ 2. Брак. Понятие, порядок и условия заключения
- •109. Правовідносини між подружжям.
- •§ 3. Правоотношения между супругами
- •110. Правовідносини між батьками і дітьми.
- •§ 4. Відносини батьків і дітей і їх регламентація у мпп
- •111. Припинення шлюбу в міжнародному приватному праві.
- •§ 5. Прекращение брака
- •112. Усиновлення. Міжнародні договори та законодавство України про усиновлення.
- •§ 8. Міжнародні договори та законодавство України про усиновлення
- •113. Опіка і піклування.
- •114. Колізійно-правове регулювання шлюбно-сімейних відносин.
- •§ 6. Колізійне законодавство України стосовно регулювання шлюбно-сімейних відносин
- •115. Трудові відносини з іноземним елементом та джерела їх регулювання.
- •§ 1. Трудові відносини з "іноземним елементом" та джерела їх регулювання
- •116. Колізійно-правове регулювання міжнародних трудових відносин.
- •§ 2. Колізійне регулювання міжнародних трудових відносин
- •117. Питання соціального забезпечення в міжнародному приватному праві.
- •§ 3. Міжнародні договори України з питань трудової діяльності та соціального захисту працівників
95. Чек як розрахунковий документ в міжнародних фінансових зобов'язаннях.
Чеки. Чек — грошовий документ встановленої форми, який містить розпорядження чекодавця платнику здійснити платіж зазначеної у чекові грошової суми чекотримачеві готівкою чи перерахуванням грошей на рахунок власника чека у банку.
Чек дуже зручний для розрахунків тоді, коли платник побоюється віддавати гроші до отримання товару, а постачальник не хоче передавати товар до одержання гарантій платежу. Використання чека як засобу платежу дає змогу заощаджувати на обігу готівки і прискорює платежі, оскільки всі чеки оплачують після їх подання.
Виписаний чекодавцем документ повинен мати відповідне фінансове покриття на його банківському рахунку. Законодавство багатьох країн передбачає кримінальну відповідальність за виставлення чека без покриття. Чеки, які клієнт виписує банку, видають у межах суми, наявної на його поточному та інших рахунках, у тому числі сум, які надійшли на ці рахунки внаслідок надання банками кредиту.
Як засіб платежу у зовнішніх операціях чек використовують при кінцевому розрахунку за товар і надані послуги, врегулюванні рекламацій і штрафних санкцій, погашенні боргу, а також у розрахунках за неторговельними операціями. Чек можна використовувати для отримання готівки, для безготівкового платежу і в інших операціях, пов'язаних з обігом чеків як засобу платежу. Форми чеків та їх обіг регламентуються національним законодавством і нормами міжнародного права, тобто нормами Женевської конвенції. Країни, які не належать до системи Женевського чекового права, регулюють обіг чеків національними нормами права, а країни англо-американського права — нормами свого права. Відповідно до міжнародного права у разі розв'язання суперечностей, пов'язаних з формою та обігом чеків, застосовується право тієї країни, де було виписано чек.
Чек має строго визначену форму письмового документа; його виписують на спеціальному бланку, виданому чекодавцю банком.
Текст чека повинен містити такі основні елементи:
найменування "чек" (чекова позначка) мовою, якою виписано чек.
просте і нічим не обумовлене розпорядження платнику сплатити зазначену на чекові суму. Сума чека також повинна бути вказана прописом від руки;
найменування банку-платника, де чекодавець зобов'язаний вказати на чекові свій рахунок у банку, з якого має бути здійснений платіж. Англійські норми права передбачають банківську позначку на чеку, яка означає, що на поточному рахунку чекодавця є достатньо коштів для оплати чека;
місце платежу, яке переважно збігається з місцем розташування банку-платника;
дата (число, місяць (прописом), рік видачі чека) та місце складання (виписування) чека. Якщо місце складання чека не зазначено, ним вважається місце розташування чекодавця;
підпис чекодавця.
Ніякі поправки чи виправлення на чекові не допускаються. Відсутність у ньому будь-якого із перелічених елементів позбавляє цей документ чинності чека.
Згідно з Женевською конвенцією термін подання чека до оплати у країні його видачі дорівнює 8 дням, у платіжному обороті між країнами Західної Європи, Східної Європи та Середземномор'я — 20, а в міжконтинентальному платіжному обороті — 70 дням. Ці терміни діють з дня, вказаного у чеку, як дата виставлення чека.
Чек може передавати одна особа іншій внесенням у нього передатного напису (індосаменту). Індосамент здійснюється на зворотному боці чека або на доданому до чека аркуші (алонжі) і підписується особою, яка зробила цей напис (індосантом). Передатний напис (індосамент) повинен бути простим і нічим не обумовленим. Він засвідчує передання прав за чеком іншій особі, а також передбачає відповідальність індосанта перед усіма наступними власниками чека.
Чек належить до категорії оборотних документів, тобто для пере-дання прав за ним іншій особі немає необхідності вдаватися до цесії. Всі права за чеком можуть бути передані, як зазначалося вище, за допомогою індосаменту.
Оформлений індосаментом чек повинен бути вручений індосантом індосатові. Індосамент може бути (так само, як і чек) іменним, ордерним, бланковим. Якщо ж індосамент містить слова "на інкасо",
"валюта на отримання", "в депозит", "як довіреному" або рівнозначні слова, то такий індосамент називається передорученим.
Платіж чеком. Здійснюється без права регресу, тобто наданий тримачеві чека у визначеній формі висновок банку-трасата після перевірки легальності чека (зразків підписів трасата, номера рахунка, номера чека та ін.).
Негоціація чека. Завжди здійснюється з правом регресу будь-яким банком, який згоден виконати цю операцію. Такий банк видає аванс бенефіціарові й надсилає негоційований чек у банк трасанта для платежу. У разі неплатежу бенефіціар повинен повернути не-гоціюючому банку суму отриманого авансу.
Гарантія платежу за чеком. Додатково до відповідальності, що покладається законом на чекодавця та індосанта чека у випадку його несплати, платіж за чеком може бути гарантований на всю суму або її частину будь-якою іншою особою, крім платника за чеком. Така гарантія зазвичай зазначається як "гарантований", "аваль", "вважати за аваль" або іншими рівнозначними словами і супроводжується підписом особи (аваліста), яка прийняла на себе відповідальність за платіж. Причому особі, яка підписується як гарант, не обов'язково вказувати, за кого вона дає гарантію. За відсутності такої вказівки гарантія вважається наданою за чекодавця. Відповідальність гаранта (аваліста) за чеком є акцесорною, тобто додатковою, не основною.
Платежі за допомогою чеків є порівняно повільними методами розрахунків, оскільки отримувач платежу повинен чекати, поки даний чек повернеться в банк трасанта для клірингу до того, як буде кредитований його власний рахунок. Експортер має видати своєму банку розпорядження для інкасування цього платежу. В міжнародній торгівлі чеки обов'язково надсилають для інкасування. Комерційні банки України приймають на інкасо всі належним чином оформлені комерційні чеки у будь-якій валюті.
Покриття сплачується в доларах США та євро. Якщо чек виписано в іншій валюті, покриття зараховуються і сплачуються в доларах США.
Термін інкасо — 50 днів (42 дні від першої п'ятниці, наступної за днем отримання чеків сектором чеків відділу електронних засобів розрахунку Департаменту зовнішньоекономічних і валютних операцій). За інкасування банками стягується комісія. Не приймаються чеки, сума комісії за якими значно перевищує суму чека. При поверненні неоплачених чеків іноземні банки все одно стягують комісію за оброблення.
У разі прийняття на інкасо комерційних чеків в українських банках клієнт оформляє заяву про подання чека на інкасо, в якій вказуються найменування платіжного документа, його дата і номер, ким виданий, сума кожного чека, якщо їх кілька, і загальна сума. В заяві клієнт ставить підпис, підтверджуючи правильність вказаних даних і свою згоду з умовами інкасо.
Працівник банку перевіряє правильність реквізитів чека, термін його дії, послідовність індосаментів та особу отримувача за паспортом. Іменні чеки, які пред'являються банку іншою особою, можуть бути прийняті на інкасо тільки за дорученням власника чека або, якщо чек виписаний на користь малолітньої чи недієздатної осіб, власник чека ставить на його звороті свій підпис (бланковий індосамент). Працівник банку оформляє у двох примірниках опис документів, прийнятих на інкасо, закріплює їх підписом і штампом банку. Один примірник віддається клієнту. Прийняті на інкасо чеки оприбутковуються в касі банку. Прибутковий валютний ордер оформляється на суму чека у валюті чека.
Після надходження коштів на рахунок клієнт отримує повідомлення про отримання відшкодування за чеком. У разі відмови іноземного банка оплатити чек клієнту надсилають повідомлення з проханням з'явитися для отримання поверненого чека. При видачі покриття за чеком оформляють видатковий валютний ордер, а клієнт повертає виданий йому примірник опису документів, прийнятих на інкасо.
У міжнародній торгівлі оплату боргів за допомогою чека недостатньо широко використовують з таких причин:
експортер повинен звернутися до свого банку з розпорядженням про інкасування платежів, за що буде стягуватися визначена плата;
чек може суперечити внутрішньому валютному законодавству і положенням про валютне регулювання в країні покупця, тому розрахунки можуть бути затримані до одержання необхідного дозволу влади на здійснення платежу;
є ризик втрати чека при надсиланні його поштою;
чек може виявитися "непокритим" і не буде сплачений після пред'явлення.
Умови передання чека від однієї особи до іншої визначають вид чека та характер його використання в обігу як засобу платежу. Розрізняють такі види чеків:
Іменний чек — чек, виписаний на користь певної особи. Такий документ не може бути переданий за допомогою звичайного індосаменту. Передання здійснюється цесією (передатним написом із застереженням "не наказу", завіреним у нотаріальному порядку відповідно до норм цивільного права).
Ордерний чек — чек, який виписують на користь певної особи чи за її наказом. Передається за допомогою індосаменту із застереженням "наказу" чи без нього. Цей вид чека широко використовують у міжнародному платіжному обороті.
Чек на пред'явника — чек, який виписують пред'явникові, він може бути переданий іншій особі як з індосаментом, так і без нього.
Чекодавець надає його своєму партнерові за кордоном, який при отриманні чека виставляє його обслуговуючому банку для кредитування свого рахунка. У такий спосіб за допомогою чека на пред'явника чекодавець здійснює платіж прямо своєму партнерові. Цей платіж відбувається швидше, ніж платіж банківським переказом. Тому чеки на пред'явника також широко використовують у міжнародному обороті.
У міжнародній практиці чеки поділяються на банківські та фірмові. Банківський чек — чек, виписаний банком на свій банк-ко-респондент. У тексті таких чеків не зазначено найменування фірми-чекодавця, ним виступає банк боржника. Оплату за цими чеками здійснюють за рахунок коштів банку чекодавця на його рахунку в банку-кореспонденті за кордоном. У міжнародному платіжному обороті найчастіше використовують банківські ордерні чеки.
Фірмовий чек — чек, виписаний фірмою на одержувача. Переважно такі документи фірми виписують в національній чи іноземній валюті на пред'явника і виставляють на свій банк. Оплата за такими чеками здійснюється за рахунок коштів чекодавця.
Особливими видами чеків є єврочеки та дорожні чеки. Єврочеки (Eurocheque) — стандартизовані чеки, супроводжувані спеціальними гарантійними картками, які випускають банки — члени Міжнародної організації єврочеків. Функції єврочекової картки полягають не лише у гарантуванні оплати чека в межах установленого ліміту, а й у використанні її як дебетної картки для зняття готівкових грошей у мережі банківських автоматів. Чек приймають для оплати за товари тисячі роздрібних торговельних установ у 40 країнах Європи і Північної Америки. Єврочек (чек у євровалюті) виписується банком без попереднього внеску клієнтом готівки і на більші суми в рахунок банківського кредиту терміном до місяця; оплачується у будь-якій країні — учасниці угоди. Завдяки єдиній формі та можливості додаткового контролю єврочеки широко використовуються у розрахунках з міжнародного туризму.
Дорожній чек — стандартний грошовий документ, який виписують у місцевій або іноземній валюті й використовують під час поїздок, закордонних подорожей для оплати товарів і отримання в банку готівки. Цей чек (Travellers Cheques) є платіжним засобом, що містить найменування банку, який випустив чек (банку-емітента), підписи його уповноважених посадових осіб, номер чека в правому верхньому куті, а також два спеціально відведених рядки для підпису власника чека: перший підпис проставляється при купівлі чека в присутності працівника банку чи фірми, яка продає дорожні чеки, другий підпис власник ставить при отриманні готівки за чеком. Дорожні чеки не мають терміну давності. Вони оплачуються тільки початковому власнику, зразок підпису якого є на чекові. Оплата дорожнього чека здійснюється лише в повній сумі, часткова оплата чека не допускається.
Банки України приймають до оплати чеки American Express, Thomas Cook, Visa, Citicorp у доларах США та євро. Дорожні чеки в інших валютах, як і дорожні чеки, що пред'являються третьою особою, приймаються тільки на інкасо.
Отже, підсумовуючи розгляд правових засад міжнародних розрахунків, зазначимо, що кожен з видів розрахунків безготівкової форми має свої переваги та недоліки. Так, наприклад, акредитивна форма оплати суттєво зменшує ризики невиконання умов поставки товару на користь імпортера, але є менш фінансово вигідною для нього, оскільки імпортер додатково сплачує кошти на користь банку за відкриття акредитива й залишає свої кошти без руху до моменту митного оформлення та відвантаження товару. Інкасова форма розрахунку за зовнішньоекономічними операціями передбачає перехід права власності на товар від експортера до імпортера на момент пе-редання банком імпортерові комерційних документів на поставлену партію товару. Сама процедура здійснення розрахунків уже є ризикованою для експортера, оскільки оплата за товар здійснюється виключно після його митного оформлення та відвантаження. Джерелом ризику є платоспроможність імпортера, що потребує від експортера впевненості в обов'язковому здійсненні оплати за відвантажений товар. Подолати цей ризик обох сторін контракту можна лише обговоренням пакету документів, що стануть підставою для розрахунків між імпортером та експортером.
Світова спільнота визначила уніфіковані правила здійснення розрахунків в акредитивній та інкасовій формах, які покладені в основу спільної Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. № 444 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що передбачають розрахунки в іноземній валюті". Виконання рекомендацій цієї постанови суттєво зменшить ризики застосування обраної форми оплати незалежно від того, ким є українська сторона контракту — експортером чи імпортером.
Наведені дані можуть бути корисними за інкорпорації відповідного нормативного матеріалу, вирішенні проблеми підвищення інформованості суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо використання сучасного платіжно-фінансового інструментарію, а також повнішої реалізації їх приватних прав.
