55.Висвітлення проблеми виховання та розвитку особистості у спадщині й.-г. Песталоцці.

Основна мета виховання, за Й.Песталоцці, - розвиток приро­дних здібностей людини, що закладені в ній, постійне їх удоско­налення. Він проповідує "гармонійний розвиток сил і здібностей людини", всі хороші задатки людини повинні бути максимально розвинуті. Він порівнює мистецтво вихователя з мистецтвом са­дівника. Центром виховання є формування людини, ЇЇ морального об­личчя, дійової любові до людей. Якраз це повинно вести людину вперед. Песталоцці працював над проблемою взаємозв'язку сім'ї і школи. В романі "Лінгард і Гертруда" він показав, як можна поліпшити життя селян через організацію виховання дітей в сім'ї і школі.

Суспільне виховання повинно йти за сімейними, бо сімейне життя повинно бути визнане єдиною вищою основою виховання. Песталоцці ставить перед собою завдання реорганізувати народ­ну школу, розробивши для неї нові методи викладання, що базу­ються на законах розвитку людського розуму. Дитина в школі повинна почувати себе природно і вільно. ^

На думку Песталоцці, потрібно створювати умови для задо­волення природного прагнення дитини до руху. Виконання най­простіших рухів, участь в іграх, особливо в походах, екскурсіях -ось той комплекс, що готує грунт для нормального фізичного розвитку дитячого організму.

Й.Песталоцці обгрунтував проблему поєднання продуктивної праці з навчанням і розглядав трудове виховання в зв'язку з мо­ральним. В романі "Лінгард і Гертруда" під час роботи дітей (прядіння) Гертруда вчила їх читати, рахувати. В школі, органі­зованій для селянських дітей поміщиком, вони цілі дні проводять за роботою на прядильних і ткацьких верстатах. На пришкільній ділянці діти вирощували городні рослини. Одним словом, діти спочатку працюють, а потім учаться.

На думку Й.Песталоцці, в основі всякого знання лежать його елементи. Важливо відібрати найпростіші, з яких може почати навчання своїх дітей кожна мати-селянка. В результаті тривалого вивчення він прийшов до визначення основних елементів на­вчання, що були покладені в основу всієї системи дидактичних принципів і змісту навчання в школі.

У навчанні форма відповідає вимірюванню, число - рахунку, слово - мові. Тим самим, елементарне навчання зводиться до уміння вимірювати, рахувати, говорити, що збуджує здатність дитини мислити, дає поштовх до розвитку його здібностей. Й.Песталоцці різко розмежовує розвиток мислення і нагрома­дження знань, віддаючи перевагу першому. Вчення про роль спо­стереження трьох елементів у процесі навчання визначило і його характер дидактичних поглядів. Головним принципом навчання він вважав наочність як "абсолютну основу всякого пізнання".

Чим більшою кількістю чуттів пізнає учень суть будь-якого предмета, тим краще він з ним ознайомиться.

Й.Песталоцці пропонував вчити дітей систематично, послідовно, доступно і добиватись міцних знань. Учителям і батькам варто знати вікові і психологічні особливості дітей, бо вони вже змалку потре­бують керівництва на основі знань психології. Песталоцці багато працював у галузі методики початкового навчання, зокрема роз­робив методику рідної мови, арифметики в географії.

Й.Песталоцці був видатним теоретиком і практиком демок­ратичної педагогіки дрібної буржуазії. Він створив теорію елеме­нтарної освіти, яка широко використовувалась в XIX ст., в на­родних школах, зосередив увагу на проблемах початкового на­вчання і виховання.

Така організація навчання і виховання, за якої виділяються найпростіші елементи моральної сфери дитини, пізнання, практи­чної діяльності, що дозволяє безперервно просуватися від просто­го до більш складного, доводити доброчинні, знання та практичні навички дітей до можливого рівня досконалості