12. Поясніть термін "Сім вільних мистецтв". Який період в історії світової педагогіки він характеризує?

Ві́льні мисте́цтва (лат. Artes liberāles) — термін, який спочатку означав навчальні дисципліни, спрямовані на надання загальних знань та інтелектуальних вмінь, на відміну від спеціальних професійних навичок.

Межі, охоплювані вільними мистецтвами, змінювались разом із суспільством. Спочатку стосуючись переважно античності, із розвитком науки в епоху Просвітництва, вони включили її.

В історії освіти, сім вільних мистецтв складались з двох груп дисциплін — тривіума та квадривіума, які викладалися на додаток дотеології, канонічного права та медицини^[1]. Тривіум включав граматику, риторику, і діалектику (логіку); квадривіум — арифметику,геометрію, астрономію і музику.

У сучасних коледжах та університетах термін «вільні мистецтва» означає неспеціальну, непрофесійну освіту, до якої належать: вивчення літератури, мов, філософії, історії, математики, а також науки як основи загальної освіти^[

«Сім вільних мистецтв» (лат. «septem artes liberales»), учбові предмети («науки») середньовічної середньої школи і «артистичних» (підготовчих) факультетів університетів. Включали 2 цикли: трівіум (лат. trivium — трехпутіє) — граматику, риторику, діалектику і квадрівіум (лат. quadrivium — четирехпутіє) — арифметику, геометрію, астрономію і музику. Циклами були залишки системи знань, розробленої в античний період. У середні століття всілякий і багатий для свого часу вміст античної системи поступово звівся до обмеженого числа елементарних відомостей, що використалися в релігійних цілях (наприклад, граматика трактувалася як наука, потрібна для розуміння церковних книг, риторика — як посібник для складання церковних проповідей, астрономія — для обчислення пасхалій, діалектика — для суперечок з єретиками, заняття арифметикою в значній мірі зводилися до містичного тлумаченню чисел). В кінці середньовіччя і особливо в епоху Відродження «З. с. і.» в середніх школах і на «артистичних» факультетах університетів стали набувати світського характеру. Систему «З. с. і.» змінила система класичних гімназій 

13.Поясніть значення термінів: дидаскал, палестра, гімназій, агела, педоном. Яку систему освіти вони характеризують?

Дида́скал (грец. διδάσκαλος — учитель, наставник) — учитель в Стародавній Греції і Візантії. Також так називали вчителів у братських школах України і греко-латинських школах Російської держави 17 століття.

Палестра (грец. Παλαίστρα) — приватна гімнастична школа в Давній Греції, де займалися хлопчики з 12 до 16 років (на островіСамос була палестра для дорослих чоловіків).

Програма навчання в палестрі включала біг, боротьбу, стрибки, метання списа і диска (так звана система п'ятиборства), гімнастичні вправи, плавання.

Палестри мали відкриті майданчики, бігові доріжки, гімнастичні зали, басейни. Як установа приватна, палестра була у віданні приватної особи, по імені якої вона називалася: (Палестра Таврея^[1], Тімея^[2], Сибіртія^[3].

Як правило, палестри, у яких навчали бігу були більшими, а у яких навчали лише боротьбі — меншими. Поряд з кімнатами, де відбувалася боротьба, були приміщення для натирання тіла олією, для посипання його піском, для обмивань; підлога в палестрах була гладка і рівна. Вчителі боротьби повинні були навчати головним чином практичних прийомів; повне ж знайомство з атлетичними прийомами хлопці отримували під керівництвом професійних грец. γυμνασταί, які були вченими фахівцями гімнастики у зв'язку з фізіологією. Хлопчиків також учили красивій ході, давали зовнішню виправку і манери.

При Солоні школи гімнастики повинні були відкриватися не раніше сходу сонця і закриватися не пізніше заходу; дорослим було заборонено відвідувати палестри, хоча згодом ця заборона на практиці обходилася. Вказана спочатку відмінність гімназій від палестр не дотримувалася строго; під словом палестра малася на увазі або частина гімназії, або вся гімназія.

Первинно, у давньогрецьких містах і провінціях, переважно у містах-державах у Малій Азії, де грецька культура мала вплив, термін вживався на позначення «місця для фізичних (гімнастичних) справ».

Приблизно з кін. V ст. гімназії стають освітніми закладами: у них вели свої бесіди філософи, ритори, вчені тощо. Кожне грецьке місто мало одну або й декілька гімназій. Найвідомішими з них були: Дромос у Спарті; з афінські гімназії (Академія, Лікейон, Кіносарг), де викладали Платон і Аристотель; Кранейон у Коринфі; гімназії в Неаполі,Ефесі, Нікеї та ін. містах.

Ані у Давньому Римі, ні в ранньосередньовічній Європі освітніх закладів, подібних до гімназій не було.

Агела – державні навчально-виховні заклади (7-18 років) : (військово-гімнастичні вправи: рукопашна боротьба, біг, стрибки, метання списа і диска, войовничі пісні).