63.Охарактеризуйте вимоги до вчителя, висунуті а.Дистервегом.

Вимоги до вчителя. Повинен досконало володіти своїм предметом , любити професію і дітей , займатися постійним самоосвітою . А. Дистервег писав , маючи на увазі вчителя: «Він лише до тих пір здатний насправді виховувати й утворювати , поки сам працює над своїм власним вихованням і освітою» На уроці повинна домінувати атмосфера бадьорості. Викладання повинно бути енергійним , щоб будити розумові сили учнів , зміцнювати їх волю , формувати характер. Необхідно твердо і неухильно проводити свої виховні принципи . Постійно працювати над собою. Мати твердий характер. Бути строгим , вимогливим , справедливим. Бути істинним громадянином і мати прогресивні переконання і громадянську мужність . [ 6 ] "Найважливішим явищем у школі , самим повчальним предметом , самим живим прикладом для учня є сам учитель". А. Дистервег писав , що вчитель - «сонце для всесвіту ».

64.Поясніть висловлювання: "Людина – моє ім'я, німець – моє прізвище". Хто його автор і в чому актуальність цієї думки на сучасному етапі?

Заперечуючи революційний шлях зміни суспільних відносин, Адольф Дістервег покладав надії на мирне перетворення суспільства на краще і особливо на просвіту народу. Він пропагував ідею загальнолюдського виховання, вбачаючи завдання школи у вихованні гуманних і свідомих громадян своєї вітчизни, а не “справжніх прусаків”. Любов до свого народу є невіддільною від любові до людства. “Людина - моє ім’я, німець - моє прізвище”, - відзначав А.Дістервег

65.Розкрийте сутність поняття "керування дітьми". Хто з видатних педагогів XIX століття висунув і обґрунтував цей принцип.

Систему керування дітьми Гербарт ґрунтував на власній ідеї про те, що дитині природно притаманна “дика пустотливість“, тому вона порушує встановлені у школі порядки, проявляє недисциплінованість. Щоб забезпечити виховання і навчання, треба приборкати цю “дикість“. Гербарт пропонував у системі керування такі засоби, як погроза, нагляд, наказ, заборона, фізичні покарання, як допоміжні засоби – авторитет і любов вихователя.

Гербарт висунув ідею виховуючого навчання. Процес виховуючого навчання ґрунтував на розвитку шести видів багатостороннього інтересу: емпіричний (до навколишнього світу), спекулятивний (до пізнання речей і явищ), естетичний (до прекрасного), симпатичний (до близьких), соціальний (до всіх людей), релігійний (до служіння “найвищому духові“). Перші три види інтересу повинні задовольнятись вивченням предметів природничо-математичного циклу, а інші три – гуманітарних дисциплін.

66.Проаналізуйте висвітлення проблеми виховання особистості у спадщині й.-ф.Гербарта.

Педагогічна теорія Йогана Фрідріха Гербарта Й.Ф.Гербарт (1776-1841* – німецький філософ, психолог і педагог. Він був прихильником асоціативної психології. Народився в сім’ї чиновника-юриста. Здобув університетську освіту. Працював на посаді професора в Геттінгенському та Кенінгсбергзькому університетах, де читав лекції з філософії, психології і педагогіки. Педагогічні ідеї Гербарта отримали розвиток у його творах “Загальна педагогіка, виведена з мети виховання“, “Нариси лекцій з педагогіки“ й ін. Він вважав, що все психічне життя людини складається з “реалів“, основою яких є уява. Встановлював обмежені можливості (“поріг“* у розумовому розвитку людини і пізнанні нею світу, оскільки весь процес психічної діяльності зводив до механічних комбінованих видозмінуяви.  Герберт виступав за наукову самостійність педагогіки. Він критикував тих, хто будував педагогіку лише з досвіду, а також і тих, хто виводив її з філософських систем. Вважаючи, що для успішної педагогічної роботи необхідно попередньо оволодіти педагогічною теорією, Гербарт розробив систему педагогічної науки на основі психології і етики. У справі виховання Гербарт ставить перед школою цілі: можливі – підготовка майбутніх дорослих людей у галузі певної спеціальності, і необхідні – підготовка їх до роботи в будь-якій галузі діяльності. У цілому треба прагнути до виховання “доброчесної“ людини.  Загальна мета виховання, за Гербартом, повинна полягати у досягненні гармонії волі з етичними ідеями і в розвитку багатос¬то¬рон¬нього інтересу. Процес виховання він ділить на три скла¬дові: керування дітьми, виховуюче навчання і моральне виховання.  Систему керування дітьми Гербарт ґрунтував на власній ідеї про те, що дитині природно притаманна “дика пустотливість“, тому вона порушує встановлені у школі порядки, проявляє недисциплінованість. Щоб забезпечити виховання і навчання, треба приборкати цю “дикість“. Гербарт пропонував у системі керування такі засоби, як погроза, нагляд, наказ, заборона, фізичні покарання, як допоміжні засоби – авторитет і любов вихователя.  Гербарт висунув ідею виховуючого навчання. Процес виховуючого навчання ґрунтував на розвитку шести видів багатостороннього інтересу: емпіричний (до навколишнього світу*, спекулятивний (до пізнання речей і явищ*, естетичний (до прекрасного*, симпатичний (до близьких*, соціальний (до всіх людей*, релігійний (до служіння “найвищому духові“*. Перші три види інтересу повинні задовольнятись вивченням предметів природничо-математичного циклу, а інші три – гуманітарних дисциплін. У другій пол. XIX ст. було популярним вчення Гербарта про чотири ступені навчання: виразність, асоціація, система, метод. Ці ступені повинні мати місце на кожному уроці незалежно від його змісту і віку учнів. На першому ступені (виразність* здійснюється початкове ознайомлення учнів з новим матеріалом з широким використанням наочності; на другому ступені (асоціація* у процесі вільної бесіди відбувається встановлення зв’язків нових уявлень з попередніми; третій ступінь (система* характеризується зв’язним викладенням нового матеріалу з виділенням основних положень, з виведенням правил і формулюванням законів; на четвертому ступені (метод* в учнів у процесі виконання вправ виробляється навичка використання набутих знань на практиці. Гербарт розробив теорію видів навчання: описового (виявити досвід учня і розширити його через наочність, розповідь та заучування матеріалу*, аналітичного (розподіл матеріалу на складові частини і надання уяві учнів певної системи*, синтетичного (узагальнення вже відомого матеріалу, зведення його до системи*. Ставлячи вище за все розвиток уявлень і формального мислення в учнів, Гербарт відводив головне місце у навчальному плані вивченню древніх мов і математики, які, на його думку, найкраще дисциплінують розум. Меншого значення надавав предметам природничого циклу. Він вважав, що дитина у своєму розвитку повторює шлях, пройдений людством, тому дитині ближче і більш зрозуміле життя древніх народів, ніж сучасників. У зв’язку з цим пропонував до 14 років вивчати передусім мову, літературу й історію античного світу, математику і географію. Система морального виховання дітей у Гербарта базується на п’яти моральних ідеях: ідея внутрішньої волі (усунення “внутрішнього розладу“*, ідея вдосконалювання (поєднання сили і енергії волі та забезпечення “внутрішньої гармонії“*, ідея приязні (погодження волі однієї людини з волею інших*, ідея права (розв’язування конфліктів між волею людей*, ідея справедливості (визначення нагороди чи покарання тому, хто цього заслужив*. Щоб моральне виховання дало бажані наслідки, Гербарт пропонує застосовувати засоби керування дітьми. Педагогічні ідеї Гербарта мали значний вплив на розвиток педагогіки, вони поширились у другій пол. XIX- поч. XX ст. по всіх країнах Західної Європи. Гербарт мав багато послідовників, які розвинули й оформили його ідеї у окремий педагогічний напрям – гербертіанство.