117.К.Д.Ушинський про підготовку вчителя та вимоги до нього.

К.Д. Ушинський розумів під педагогікою теорію про виховання. Виховання – це цілеспрямований процес формування людини в людині, тобто формування особистостіпід керівництвом вихователя. За Ушинським, виховання – явище суспільне, соціальне, яке має свої об’єктивні закони, знати які необхідно для того, щоб педагог раціонально здійснював свою діяльність. Але для того, щоб вивчити ці закони, треба перш за все вивчити сам предмет виховання: „Якщо педагогіка хоче виховати людину в усіх відношеннях, то вона повинна перш за все узнати її також в усіх відношеннях”.

Проводячи боротьбу проти поверхової, рецептурної педагогіки, К.Д. Ушинський наголошував: „Головна справа зовсім не у вивченні правил, а у вивченні тих наукових основ, із яких ці правила виходять... Ми не говоримо педагогам – поступайте так або інакше, але говоримо їм: вивчайте закони тих психічних явищ, якими ви хочете управляти, і поступайте, відповідно до цих законів і тих обставин, у яких ви хочете їх докласти”. Ушинський ближче від інших педагогів минулого підходить до розкриття природничо-наукових і психологічних основ навчання і виховання: „Природа людини така, що чуттєвість повинна перш за все в ній переважати; потом переважання переходить у здатність відтворення й, нарешті, в розумову самодіяльність”. Не менш цікавими є психологічні ідеї, висловлені видатним педагогом:

мислення – це єдиний психофізіологічний процес, що виникає в людини на основі її зіткнення із зовнішнім світом;

свідомість – це психофізичний акт, що виникає в душі під враженням від зовнішнього світу в нервовому організмі;

нервова організація людини зберігає сліди історичного пізнавального досвіду, що являє собою єдність онтогенезу і філогенезу;

органи чуттів – фабрика сприйняття, первинний елемент усього психічного життя людини.

К.Д. Ушинський добре розумів, що педагогіка за своїм характером є суспільною наукою. Він виходив із того, що педагогічна наука як за напрямком, так і за змістом повинна узгоджуватися з життєвими інтересами свого народу, втілювати в собі кращий досвід історії багаторічної практики виховання. Даремно ми бажаємо видумати виховання, писав К.Д. Ушинський, виховання здійснює сам народ – з ним виросло, відбило в собі всю його історію, всі кращі та гірші якості. Це ґрунт, на якому виросли нові покоління, змінюючи одне одного. Його можна удобрити, покращити відповідно до нього самого, до його вимог, сил, недоліків. За його думкою, мистецтво виховання – це мистецтво розвитку свідомості і волі, мета якого полягає у підготовці людини до праці й життя: „Виховання повинно розвинути в людини звичку і любов до праці; воно повинно дати йому можливість відшукати для себе працю в житті”. Виховання повинно не тільки збагачувати запас знань людини, але й формувати в неї громадські переконання. При цьому наймогутнішим засобом виховання виступає навчання.

Центральне місце в педагогічній теорії К.Д. Ушинського відводиться ідеї народності виховання, основними положеннями якої стали: 1) виховання повинно дати дітям реальну освіту і разом з цим розвинути їхні розумові здібності, для того щоб ці знання були пов’язані з життям і спрямовані на загальнонародне благо; 2) центральне місце у формуванні людини належить рідній мові, вивчення якої передбачає: розвиток у дітей дару слова; 3) навчання їх свідомому використанню скарбів рідної мови; розкриття дітям логіки мови, тобто її граматичних законів у логічній системі; 4) виховання повинно бути пронизано метою формування високоморальної людини; 5) жінки мають отримувати таке ж виховання та освіту, як і чоловіки; 6) ознака народності – любов до батьківщини („В любові к батьківщини ми не поступаємося жодному народу і довели це не раз перед цілим світом”); 7) школа, виховання повинні служити народові, тоді сам народ стане піклуватися про неї, а без цього неможливий широкий розвиток шкільної справи; 8) усяке втілення і запозичення в практику виховання чужих народові іноземних систем і досвіду без критичної переробки у відповідності з духом ідеї народності неприпустиме.

Значне місце в своїй педагогічній спадщині К.Д. Ушинський відводить дидактиці як розділу про методи навчання, приділяючи особливу увагу проблемі міцності засвоєння знань. Для того, щоб знання набували міцності, видатний педагог рекомендує виконувати наступні вправи: а) підготовчі звукові і графічні вправи; б) вправи на формування навчально-пізнавальних умінь і навичок; в) повторювально-закріплюючі вправи; г) узагальнюючі вправи. Умовою виконання поданих видів вправ повинен стати творчий характер їх використання, а основними вимогами є:

забезпечення свідомості в оволодінні уміннями та навичками;

спрямовуючий характер вправ;

системність їх використання;

поєднання графічних, письмових і усних вправ;

зв’язок предметно-наочних вправ з абстрактно-логічними;

поєднання репродуктивних і творчих вправ;

поступове ускладнення і розширення ситуацій для застосування правил і законів.

Особливу увагу при формуванні міцних знань К.Д. Ушинський приділяв постійному повторенню вивченого матеріалу, основні умови ефективності проведення якого не втратили своєї актуальності і в сучасній початковій школі:

повторення – це система фактів, понять, узагальнень, вправ, видів і форм роботи;

повторення не повинно відриватися від інших ланок навчального процесу;

воно базується на свідомому засвоєнні учнями матеріалу і є засобом попередження забування;

повторювати необхідно тільки той матеріал, без якого подальше просування до знань неможливе;

наявність на кожному уроці і репродуктивного, і творчого повторення;

дотримання гнучкої та різноманітної методики повторення;

повторення повинно здійснюватися з додаванням кожного разу до вивченого елементів нового.

Розглядаючи зміст початкового навчання, К.Д. Ушинський наголошував на першочерговості вивчення природничих знань (які більше, ніж інші науки сприяють розвитку розумових здібностей дітей), географії та історії батьківщини (які виступають важливим засобом народності виховання), а також арифметики.

Відомими стали погляди видатного педагога на особистість учителя і вимоги щодо його професійної підготовки: 1) робота вчителя, скромна на вигляд, є однією з найважливіших справ історії; 2) уплив особистості вчителя дужчий від підручників, моральних синтецій та системи покарань і нагород; 3) педагогічна професія вимагає тривалої спеціальної підготовки, як теоретичної, так і практичної; 4) учитель повинен знати педагогіку і психологію, підручники, знати конкретних дітей, любити педагогічну працю, бути відданим своєму народові і любити батьківщину.