2. Визначення патогномонічних симптомів: Валя, Шланге, Обуховської лікарні.

Валя симптом – асиметрія живота, може пальпаторно виявлятися пухлиноподібне утворення (роздута петля) та тимпаніт при перкусії над ним.

Шланге симптом – спостерігається видима перистальтика кишківника.

Симптом Обуховської лікарні – при низькій кишковій непрохідності спостерігається балоноподібне розширення ампули прямої кишки та зяяння задньопрохідного отвору внаслідок послаблення тонусу сфінктера прямої кишки (позитивний симптом).

Особливості обстеження хворих з гострою кишковою непрохідністю :

1. При опитуванні хворого необхідно визначити:

А) Скарги на:

• наявність і характер болю: першим і найбільш частим суб’єктивним симптомом кишкової непрохідності є біль у животі, який у початкових стадіях має переймоподібний характер і на початку захворювання визначається в тій частині живота, де утворилась перепона. У подальшому біль стає постійним, поширюється по всьому животі, декілька притуплюється. У термінальну стадію непрохідності інтенсивність болю значно зменшується.

• нудота і блювота – спостерігаються у 60 % випадків. Чим вища непрохідність, тим більше виражена блювота. Перші блювотні маси складаються з вмісту шлунка з домішками жовчі, потім до них приєднується кишковий вміст. У пізній стадії блювотні маси набувають калового запаху.

• затримку випорожнень та відродження газів – часті і важливі симптоми кишкової непрохідності.

• здуття живота особливо характерне для обтураційної форми кишкової непрохідності.

• рівномірне вздуття живота найчастіше спостерігають при тонкокишковій

непрохідності, а якщо здуття живота виникає в одній із ділянок черевної порожнини,

то така симптоматика більше характерна для товстокишкової непрохідності.

Б) Анамнез захворювання та життя:

Потрібно з’ясувати коли з’явились перші прояви хвороби, з чим хворий пов’язує початок захворювання (на тлі повного здоров’я або після приймання їжі та з її характером, зловживання алкоголем).

Коли і куди звертався за медичною допомогою, коли доставлений в лікарню.

Умови життя та праці та ін.

2.Фізікальне обстеження:

При об’єктивному обстеженні звертають увагу на загальний стан хворого, який спочатку залишається задовільним (при обтураційній непрохідності), але може значно погіршуватись вже в перші години захворювання (при странгуляційній непрохідності). Прискорення пульсу і зниження АТ прямо залежить від ознак дегідратації і ступеня зменшення ОЦК. Язик спочатку вологий, потім стає сухим.

Огляд живота дає можливість виявити у хворих помірний ступінь здуття і асиметрію. Форма та асиметрія живота залежить від локалізації перепони. Рівномірне здуття черева характерне для низьких форм тонкокишкової непрохідності. При високій непрохідності спостерігають збільшення живота у верхніх відділах; при заворотах у багатьох випадках помітка серединна локалізація, при інвагінаціях асиметрія найчастіше буває в правій здухвинній ділянці.

Пальпаторно виявляються пухлини (при обтураційній непрохідності), інвагінати. Оцінюють характер та локалізацію болючості, вираженість симптомів подразнення очеревини. В кишківнику виявляють «шум плеску» (симптом Склярова). При товсто- кишковій непрохідності – значний метеоризм у правій здухвинній ділянці, здуття сліпої кишки (симптом Аншютца).

Перкуторно визначається тимпаніт, іноді з високим металичним відтінком.

При аускультації можна вислухати звуки високої тональності, які виникають внаслідок переміщення рідини та газу (в першій стадії непрохідності). У тяжких випадках при вислухуванні живота кишкові шуми не визначаються. У черевній порожнині відсутні будь–які шуми. Це явище називають «гробовою, домовинною тишею».

До патогномонічних симптомів кишкової непрохідності відносять:

• симптом Валя – видима асиметрія в нижній половині живота, видима перистальтика кишківника, пальпація резистентної пухлини, тимпаніт при перкусії цієї пухлини;

• симптом Шланге – видима перистальтика кишечнику;

• симптом Склярова – шум ″кишкового плеску″;

• симптом Ківуля – металічний звук над роздутою петлею при перкусії;

• симптом Спасокукоцького – шум каплі, яка падає;

• симптом Грекова (″Обуховської лікарні″) – порожня, розтягнута ампула прямої кишки, зяяння сфінктера;

• симптом Цеге – Мантейфеля – в пряму кишку неможливо ввести понад 0,5-1л рідини;

Для інвагінації кишківника характерна тріада симптомів:

• симптом Тіліякса – періодична поява переймоподібного болю в животі;

• симптом Руша – наявність еластичної малоболючої пухлини в животі і тенезми при її пальпації;

• симптом Крювельє – кров’янисті виділення з прямої кишки.

Із врахуванням фактору часу в клінічному перебізі гострої кишкової непрохідності

розрізняють три фази: ″ілеусного крику″, інтоксикації, перитоніту.

Фаза ″ілеусного крику″ триває 12 – 16 годин, характеризується гострим

переймоподібним болем, який періодично повторюється і буває інколи настільки сильним,

що призводить до шокового стану. Крім болю, хворих турбують нудота, блювання, затримка випорожнень і газів. Майже завжди є позитивними симптоми Валя.

Фаза інтоксикації триває 12 – 36 годин. В цей період біль втрачає переймоподібний характер і стає постійним, з’являються здуття та асиметрія живота, частим є блювання, перистальтика зникає. Пульс прискорений, АТ нормальний або декілька знижений, повна затримка випорожнень та газів. Позитивним є симптоми Валя, Склярова, Ківуля, Щоткіна – Блюмберга. У цей період з’являються чіткі рентгенологічні ознаки кишкової непрохідності.

Термінальна фаза (перитоніту) розвивається через 36 годин від початку захворювання. Для цього періоду характерним є виражене порушення загального стану і функцій ряду органів і систем. Живіт різко здутий, перистальтика відсутня. У вільній черевній порожнині чітко виявляється вільна рідина, язик сухий, періодично виникає блювання з фекальним запахом. АТ низький, пульс частий, малий. Позитивними є всі симптоми кишкової непрохідності й симптом Щьоткіна – Блюмберга. Хворі у стані ейфорії. У зв’язку з глибокими порушеннями обмінних процесів (поліорганна недостатність), швидким розвитком інфекції в черевній порожнині й тяжкою інтоксикацією, цей період непрохідності називають термінальним.

На підставі отриманих даних після опитування хворого (скарги, анамнез захворювання та життя) і його фізикального обстеження (огляд, пальпація, перкусія, аускультація) проводиться обґрунтування попереднього діагнозу.