1. Дослідження прямої кишки ректальним дзеркалом:

Дослідження прямої кишки ректальним дзеркалом проводять після обстеження періанальної області та пальцевого дослідження прямої кишки в гумових рукавичках: при коліно-ліктьовому положенні хворого та при положенні хворого лежачи на спині з зігнутими в колінах та розведеними у сторони ногами.

Бранші ректального дзеркала (до 10 см), змащені вазеліновою олією або гелями Нефлуан, Луан, ЕМЛА поступово вводять скрізь анальний отвір у пряму кишку й по колу виконують розкриття дзеркала для розтягування м’язів анального жому - дивульсію жому. Після того як ректальне дзеркало на усю довжину введене у пряму кишку, відмічають наявність в її просвіті калового вмісту, патологічних домішок та визначають зміни поверхні слизової оболонки. Крім того, оглядають бокові та задню стінки кишки, потім передню стінку кишки - у чоловіків можливе випинання передміхурової залози при її патології, а у жінок нависання дугласова простору та матки. При наявності в просвіті кишки пухлинних утворень визначають їх локалізацію (передня, задня або бокові стінки кишки) з урахуванням прийнятої серед лікарів схеми “циферблату годинника”: при положенні хворого на спині з розведеними ногами ділянка анального отвору віртуально поділяється за циферблатом годинника: біля промежини – 12 «годин», праворуч від лікаря – 3 «години», біля куприка – 6 «годин», ліворуч від лікаря – 9 «годин». Далі визначають форму, розмір, характер поверхні, зміщуваність, наявність болючості. Це дозволяє відзначити пухлинне новоутворення (поліп, рак) від внутрішніх гемороїдальних вузлів та гнояка при парапроктиті.

Закінчив огляд прямої кишки, поступово виводять ректальне дзеркало із прямої кишки хворого та оглядають його бранші, звертая увагу на пофарбування калового вмісту та наявність патологічних домішок (кров, слиз, гній, пухлинний детрит).

2. Ректороманоскопія:

Ректороманоскопія – інструментальний спосіб огляду слизової оболонки прямої кишки та дистальної частини сигмовидної кишки з допомогою спеціального пристрою - ректороманоскопу, введеного через задньопрохідний отвір в просвіт кишки (градуйований в см тубус з оливою), окуляра до якого підведене джерело світла і під`єднаного насосу у вигляді балону.

Хворий приймає коліно-ліктьове положення, проводиться огляд періанальної області, пальцеве обстеження прямої кишки та дослідження прямої кишки ректальним дзеркалом, після чого змащений вазеліновою олією або гелями Нефлуан, Луан, ЕМЛА тубус з оливою всередині вводиться на 3-5 см у пряму кишку. Потім олива виймається, а до тубуса приєднується окуляр с джерелом світла та насос з балоном. Подальше дослідження виконується під контролем зору, як правило, на глибину 25-30 см.

Для розправлення стінок кишки поступово нагнітають балоном повітря і продвигають апарат у глибину кишки з обов’язковим додержанням усіх анатомічних вигинів прямої кишки та ректосигмоїдального вигину. Відмічають наявність в її просвіті калового вмісту, патологічних домішок та визначають зміни поверхні слизової оболонки. При наявності в просвіті кишки пухлинних утворень, виразок або інших патологічних змін визначають їх локалізацію (передня, задня або бокові стінки кишки). Далі визначають форму, розмір, характер поверхні, зміщуваність, наявність кровоточивості. При виконанні ректороманоскопії можливий огляд слизової оболонки, виконання діагностичних маніпуляцій – взяття біопсійного матеріалу, проведення лікувальних заходів - видалення поліпів і зупинка кровотечі з застосуванням електричної або лазерної коагуляції.

Закінчив огляд дистальної частини сигмовидної кишки і прямої кишки, поступово виводять ректороманоскоп із прямої кишки хворого та оглядають його тубус, звертая увагу на пофарбування калового вмісту та наявність патологічних домішок (кров, слиз, гній,

пухлинний детрит).

Особливості обстеження хворих з випаданням прямої кишки та гемороєм хронічним 3-4 ст. :