4. Диференційний діагноз:

Диференційна діагностика (проводиться залежно від стадії патологічного процесу – реактивна стадія, токсична стадія і термінальна стадія перитоніту):

А) Диференційна діагностика в реактивній стадії:

- проводиться із групою захворювань, що мають подібні патогенетичні синдроми: болісний, запальний, диспепсичний.

а) гострі запальні хірургічні захворювання органів черевної порожнини

- гострий деструктивний апендицит

- гострий деструктивний холецистит

- гострий некротичний панкреатит

- гостра непрохідність кишечника

- перфорація порожнього органу

б) гостра урологічна патологія

- гострий пієлонефрит

- сечокам’яна хвороба

в) гостра гінекологічна патологія

- перекрут і перфорація кисти яєчника

- гнійний сальпінгіт

- позаматкова вагітність

г) гостра терапевтична патологія

- сепсис

- інфаркт міокарда

- неспецифічний виразковий коліт, токсично-септичний варіант

Б) Диференційна діагностика в токсичній стадії:

- диференційна діагностика проводиться з мезентеріотромбозом

В) Диференційна діагностика в термінальній стадії (з коматозними станами іншого генеза):

- гіпоглікемічна кома

- гіперглікемічна кома

- уремічна кома

5. Клінічний діагноз:

Вказується нозологічна одиниця та форма перебігу захворювання, наявні ускладнення - на підставі клініко-статистичної класифікації (дивись “Уніфіковані клініко-статистичні класифікації хвороб органів травлення”. Відомча інструкція. Дзяк Г.В., Березницький Я.С., Філіпов Ю.О. з співав.- Київ, Дніпро-VAL, 2004).

6. Організаційно-лікувальна тактика:

Визначається необхідність госпіталізації для ургентного чи планового оперативного втручання (показання до операції, передопераційна підготовка, післяопераційне ведення хворого з визначенням груп лікарських препаратів та напрямків їх дії), або можливість консервативного та амбулаторного лікування з визначенням груп лікарських препаратів та напрямків їх дії.

При гострих запальних захворюваннях черевної порожнини – як правило, ургентна операція, що завершується санацією та дренуванням черевної порожнини через окремі

контрапертури (2-6).

Контрольні питання щодо самоперевірки підготовки до заняття:

1.Важливість вивчення перебігу захворювань, що відносяться до перитонеального синдрому?

2. Що виявляють при опитуванні хворого з перитонеальним синдромом ?

3. Чому важливо виявити усі скарги, що в наявності у хворого з перитонеальним синдро- мом ?

4. Чому важливо знати дату та час початку захворювання у хворого з перитонеальним синдромом ?

5. Чому важливо знати яке попереднє лікування проводилося хворому з перитонеальним синдромом ?

6. Як можуть умови життя та праці вплинути на виникнення та перебіг перитонеального синдрому ?

7. Чому важлива наступна послідовність в опитуванні хворого: збирання скарг, анамнезу хвороби та життя ?

8. Що виявляють при огляді хворого та його черева ?

9. Чому можливе виникнення змін кольору шкіри, склер та слизових при перитонеальному синдромі ?

10. Які зміни можна виявити при пальпації стінки черева при перитонеальному синдромі?

11. Які зміни можна виявити при пальцевому дослідженні піхви та прямої кишки при перитонеальному синдромі ?

12. Особливості фізікального обстеження хворого з підозрою на гострий перитоніт ?

13. Особливості фізікального обстеження хворого з підозрою на перфорацію шлунку та

ДПК ?

14. Особливості фізікального обстеження хворого з підозрою на перфорацію кишечнику ?

15. Особливості фізікального обстеження хворого з підозрою на розвиток деструктивних форм захворювань, які належать до перитонеального синдрому ?

16. На чому базується обґрунтування попереднього діагнозу захворювань при перитонеальному синдромі ?

17. За якими принципами формується перелік захворювань для проведення диференційного діагнозу ?

18. Чому в клінічному діагнозі важливо відобразити не тільки нозологічну форму захворювання, але й його перебіг та ускладнення ?

19. Чому для формування клінічного діагнозу важливо використовувати клініко-статистичну класифікацію хвороб ?

20. Що важливо визначити при формуванні лікувальної тактики у хворих з перитонеальним синдромом та при деструктивних формах захворювань, що його викликають і розвитку ускладнень ?

Література

Базова:

1.Хірургія. Том ІІ. Підручник за ред. Я.С. Березницького, М.П. Захараша, В.Г.

Мішалова.- Дніпропетровськ, Дніпро-VAL, 2007.

2. Матеріал лекції.

Додаткова:

1.Методы исследования и манипуляции в клинической медицине. Под ред. Г.В. Дзяка и Я.С. Березницкого.- К.: Здоров`я, 1998.

2.Уніфіковані клініко-статистичні класифікації хвороб органів травлення. Відомча інструкція. Дзяк Г.В., Березницький Я.С., Філіпов Ю.О. з співав.- Київ, Дніпро-VAL, 2004.

3.Методика курації та схема написання навчальної історії хвороби (медичної карти стаціонарного хворого). Симптоми та синдроми при хірургічних захворюваннях. Навчально-методичний посібник. Березницький Я.С., Кабак Г.Г., Сулима В.П.-Дніпропетровськ, Антиколостома, 2004.

4.Острый аппендицит. Под ред. В.И. Колесова. – Ленинград: Медгиз, 1959.

5.Королев Б.А., Пиковский Д.Л. Экстренная хирургия желчных путей.- М.: Медицина, 1990.

6.Русанов А.А. Аппендицит.- М.: Медицина, 1979.

7.Шалимов А.А., Шалимов С.А., Нечитайло М.Е., Радзиховский А.П. Хирургия поджелудочной железы.- Симферополь, 1997.

8.Радзіховський А.П., Бабенко В.І. Невідкладна хірургія органів черевної порожнини.- К.: Фенікс, 2002.

9.Попов В.А. Перитонит. Ленинград, «Медицина».- 1985.