Робота 2. 14. Значення резус-фактора

У 1940 р. К. Ландштейнер та І. Вінер виявили в еритроцитах мавп виду макак – аглютиноген, або резус-фактор. Цей аглютиноген є у 85% людей (резус - позитивна кров), у 15% він відсутній (резус - негативна кров). Якщо кров людини з позитивним резус-фактором перелити людині, що має резус-негативну кров, то у останньої утворюються імунні антирезус-аглютиніни. Повторне введення такій людині резус-позитивної крові може призвести до розвитку гемотрансфузних ускладнень.

У разі шлюбу резус-позитивного чоловіка з резус-негативною жінкою плід часто успадковує резус-фактор батька. У цьому випадку кров плода проникає в організм матері й викликає утворення антирезус-аглютинінів. Через плаценту вони дифундують у кров плода, спричиняють руйнування еритроцитів і внутрішньо-судинне зсідання крові. Висока концентрація антирезус-аглютинінів призводить до смерті плода з наступним розкладом його. У разі легкої резус-несумісності плід народжується живим, але з гемолітичною жовтухою. Тому майбутніх резус-несумісних батьків необхідно попереджувати про можливі наслідки.

ВИСНОВОК:_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Для самостійного опрацювання:

• лімфа, її склад, властивості та функції.

Контрольні питання:

1. Вкажіть фактори, які сприяють процесам зсідання крові.

2. Які існують особливі властивості тромбоцитів?

3. Вкажіть фактори, які запобігають зсіданню крові.

4. З яких етапів складається процес зсідання крові?

5. Які речовини беруть участь в кожному етапі зсідання крові?

6. Що таке антизсідуюча система крові, які функції вона виконує?

7. Які речовини належать до антизсідаючої системи крові, де вони синтезуються?

8. Що таке гемофілія, з чим пов’язане її виникнення?

9. На підставі чого розрізняють групи крові людини і тварин?

10. Де в крові містяться антитіла?

11. Де в крові містяться антигени?

12. Що таке резус-позитивна кров?

13. Що таке резус-негативна кров?

14. Який орган вважають основним органом кровотворення?

15. В яких органах відбувається створення формених елементів?

16. Що таке еритропоез?

17. Які речовини необхідні для створення еритроцитів?

18. Вкажіть основні функції, які виконує лімфа.

19. Від чого залежить утворення лімфи?

20. Вкажіть причини, що зумовлюють переміщення лімфи?

ДЛЯ ЗАМІТОК

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Розділ 3 Фізіологія серця та кровообігу Робота 3. 1. Збудливість серцевого м’язу. Явище рефрактерності. Екстрасистола

Збудливість м’язів змінюється під час їх діяльності. Так, збудливість серцевого м’яза знижується в міру наростання процесу його скорочення. У момент максимального скорочення серця збудливість знижується до нуля. Час, коли серцевий м’яз перебуває у такому стані, називається періодом абсолютної рефрактерності. У цей час він не реагує на жодні подразнення, в тому числі й на природні імпульси. Наприкінці скорочення й на початку розслаблення серцевого м’язу збудливість починає відновлюватись Цей час відповідає періоду відносної рефрактерності. Далі збудливість стає більшою за нормальну – це період екзальтації. До моменту наступного скорочення збудливість знову повертається до норми.

У період відносної рефрактерності серцевий м’яз починає реагувати на сильні подразнення й може відповідати на них додатковим скороченням. Таке позачергове скорочення, коли м’яз повністю не встиг розслабитись й знову скоротився, зветься екстрасистолічним (рис. 3). За екстрасистолою завжди йде довга компенсаторна пауза. Вона виникає тому, що наступний природний імпульс надходить до серцевого м’яза в той час, коли він знаходиться у стані абсолютної рефрактерності екстрасистолічного скорочення. На цей імпульс м’яз не реагує, бо збудливість його знижена, тому черговий цикл роботи серця випадає і, як наслідок, виникає компенсаторна пауза.

Мета досліду. Вивчити в експерименті особливості збудливості серцевого м’яза та явище рефрактерності.

Для роботи необхідні: жаба, набір інструментів для препарування, важілець-записувач, кімограф, коркова пластинка, джерело індукційного струму.

Хід роботи. Жабу, важілець-записувач, кімограф слід підготувати як у роботі для графічної реєстрації скорочень серця. Від індукційної котушки до серця підводять електроди у вигляді тоненьких провідників. Один з них фіксують в основі серця, другий прикручують до гачка, який ниткою з’єднує верхівку серця з важільцем-записувачем.

Якщо схема готова серце записує на барабані кімографа механокардіограму, слід ввімкнути індукційний струм у момент, коли серце скоротилось і починає розслаблятися, тобто за фази відносної рефрактерності. Внаслідок цього на кімографі з’являється додатковий зубець, який відображає екстрасистолічне скорочення. Якщо індукційний струм надійде до серця за фази абсолютної рефрактерності, то екстрасистола не з’явиться.

Абсолютна рефрактерність серцевого м’яза у порівнянні з такою у скелетних м’язів значно довша, що запобігає тривалим тетанічним скороченням серця, а це, в свою чергу, зумовлює його ритмічну роботу.

Рис. 3. Фази збудливості серцевого м’яза

Завдання. Вкажіть на рис.3 фази зміни збудливості серцевого м’язу та позначте їх цифрами:

моменти нанесення подразнень –

період абсолютної рефрактерності –

період відносної рефрактерності –

екстрасистола –

компенсаторна пауза –

цикл роботи серця, що випав –

ВИСНОВОК:_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________