Контрольні питання:

1. Вкажіть загальні властивості збудливих тканин.

2. Які подразники, з фізіологічної точки зору називають адекватними? Наведіть приклади.

3. Які подразники, з фізіологічної точки зору називають неадекватними? Наведіть приклади.

4. Які існують види подразників залежно від середовища, де вони знаходяться?

5. На які види поділяються подразники за походженням?

6. Які розрізняють види подразників за силою?

7. Вкажіть специфічні ознаки збудження.

8. Вкажіть неспецифічні ознаки збудження.

9. В чому полягає суть закону сили подразнення?

10. В чому полягає суть закону тривалості дії подразника? Що таке корисний час?

11. В чому полягає суть закону градієнту наростання сили подразника?

12. Вкажіть чим зумовлене виникнення потенціалу спокою?

13. Чим пояснюється виникнення потенціалу пошкодження?

14. Чим пояснюється виникнення потенціалу дії?

15. Вкажіть фази зміни збудливості. Які причини виникнення кожної із фаз?

16. Що таке лабільність? Які фактори впливають на її зниження?

17. Яка частота подразника називається оптимальною? Коли вона спостерігається?

18. Яка частота називається песимальною? Коли вона спостерігається?

19. Що таке оптимум сили подразнення?

20. Що таке песимум сили подразнення?

21. Що таке парабіоз?

22. Вкажіть стадії парабіозу та причини їх виникнення.

ДЛЯ ЗАМІТОК

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Розділ 13 Фізіологія м’язів та нервів

Сучасна фізіологія вважає, що нервова та м’язова тканини можуть знаходитись у трьох станах – фізіологічному спокої, збудженні та гальмуванні.

Фізіологічний спокій – це стан, коли тканина або орган не виявляє ознак притаманної їм діяльності.

Збудження – дієвий стан живої тканини, до якого вона приходить під дією подразника. Ознакою збудження є діяльність, що притаманна певній тканині, наприклад, збуджений м’яз скорочується. Для збудження характерним є виникнення потенціалу дії. Збудження, виникаючи в одній частині клітини, розповсюджується на всю клітину та на сусідні клітини. Проведення збудження в м’язах і нервах відбувається електричним шляхом – за допомогою кругових струмів, викликаних потенціалом дії.

Гальмування – такий стан, коли діяльність тканини або органа послаблюється або зовсім припиняється.

Будь-яка жива клітина має властивості подразнюваності, збудливості та лабільності (функціональної рухомості).

Подразливість – загальна властивість будь-якої живої клітини реагувати на подразнення зміною обміну речовин. З подразливістю пов’язані всі процеси росту та розмноження клітин.

Збудливість – властивість нервової та м’язової тканини відповідати на дію подразника збудженням. Для виміру величини (ступеня) збудливості визначають поріг збудливості і хронаксію. Поріг збудливості і хронаксію визначають спеціальним приладом – хронаксиметром. Порогом збудливості називається найменша сила подразника, здатна викликати збудження; його виражають у вольтах постійного струму. Чим більш збудлива тканина, тим менший у неї поріг збудливості, отже, більш слабкий подразник може викликати збудження. Хронаксія – найменший час дії подразника подвоєної порогової сили; вимірюється в тисячних долях секунди (мілісекунди). Чим менша хронаксія, тим вища збудливість тканини.

Лабільність (функціональна рухливість) – це швидкість, з якою в тканині виникає та встигає закінчитись повний період окремого імпульсу збудження. Лабільність вимірюють показником – міра лабільності – це максимальна кількість імпульсів збудження, які виникають за 1с. у відповідь на таку ж максимальну кількість подразнень. Високу лабільність мають мієлінові нервові волокна, у безмієлінових нервів вона низька. Так, максимальний ритм збуджень мієлінового нервового волокна 500, безмієлінового – 200.

Тетанус – якщо до м’яза надходить кілька частих імпульсів збудження, настає тривале скорочення м’яза, яке називається тетанічним скороченням. Залежно від частоти збуджень тетанус буває зубчатим або гладеньким. Зубчатий тетанус спостерігається при такій частоті імпульсів збуджень, коли кожен імпульс діє на м’яз у момент початку його розслаблення. Якщо ж імпульси збудження настільки часті, що впливають на м’яз до початку його розслаблення, то виходить безперервне скорочення м’яза – гладенький тетанус. У природних умовах у організмі тварин м’язи скорочуються за типом гладенького тетанусу.

Силу м’язів визначають за максимальним скороченням його при піднятті максимального вантажу. Найбільшою силою володіють м’язи з косими волокнами, які мають перисту будову.

Робота м’язів. При скороченні м’яз вкорочується і завдяки цьому виконує роботу. Вона буде найбільшою при середніх навантаженнях і середньому ритмі скорочень.

Втома м’язів. Втомою називається тимчасове зниження або припинення роботи органа або цілого організму в результаті їх діяльності. В процесі скорочень м’язи втомлюються, при цьому знижується їх збудливість, лабільність і величина скорочень. У втомленому м’язі знижується вміст глікогену та накопичуються продукти обміну.