Облік витрат будівельного виробництва
Облік витрат будівельного виробництва ведеться спеціалізованими будівельними і монтажними підприємствами, для яких ця діяльність є основною. Як і в будь-якому виробничому підприємстві одним з найважливіших показників є фактична виробнича собівартість будівельних і монтажних робіт. Облік витрат і калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт регламентується П(С)БО 16 «Витрати» зі змінами, що внесені наказом МФУ від 14.06.2000р. № 131 з урахуванням принципів, передбачених П(С)БО 18 «Довгострокові контракти».
Як і витрати будь-якого виробничого підприємства, вони класифікуються за рядом ознак:
За економічним змістом;
За доцільністю здійснення;
Стосовно звітних періодів;
За способом віднесення на собівартість конкретних об'єктів і деякими іншими.
У той же час будівельне виробництво має ряд особливостей:
часта зміна змісту робіт;
визначення собівартості не тільки по закінченим об'єктам, але і по незакінченим капітальним вкладенням;
розкиданість об'єктів і інші.
В силу технологічних особливостей ряду робіт у складі будівельних організацій і їхніх структурних підрозділах можуть створюватися допоміжні і підсобні виробництва. Отже в обліку необхідно виділити витрати за трьома типами виробництва:
основним;
допоміжним;
підсобним.
Основне виробництво – це безпосереднє здійснення будівельних і монтажних робіт у процесі створення нових основних фондів чи переозброєння, реконструкції, модернізації вже діючих об'єктів. Облік витрат по основному виробництву ведеться на рахунку 23 «Виробництво». Об'єктами обліку тут можуть бути як окремі будинки, споруди й інші об'єкти, так і окремі етапи, цикли виконання робіт.
Узагальнення витрат на виконання будівельно-монтажних робіт ведеться в журналі-ордері 10-С, що поєднує синтетичний і аналітичний облік витрат і вартості робіт, прийнятих від субпідрядних організацій. Витрати в даному регістрі обліку групуються за об'єктами калькуляції. Записи в нього здійснюються на підставі первинних документів, накопичувальних відомостей, розрахунків бухгалтерії.
Допоміжне виробництво – це заводи залізобетонних виробів, УПТК, АТБ і інші.
Підсобні виробництва – це кар'єри по видобутку щебеню і піску, розчинобетонні вузли і т.ін.
Допоміжні і підсобні виробництва покликані забезпечити роботу основного виробництва, сприяти зниженню витрат.
Облік витрат по допоміжному і підсобному виробництвам також ведеться на рахунку 23 «Виробництво» за видами.
Документування витрат і відображення їх на зазначеному рахунку аналогічно порядку, прийнятому на будь-якому виробничому підприємстві.
Для забезпечення будівництва об'єктів виникає необхідність зводити тимчасові спорудження (склади, контори, огородження і т.і.), витрати на їхнє зведення відображаються на рахунку 153 «Придбання (створення) інших необоротних матеріальних активів».
Розрізняють титульні і не титульні тимчасові споруди.
Витрати на спорудження тимчасових титульних споруд включаються в собівартість будівельно-монтажних робіт, якщо вони включені до кошторису на будівництво об'єктів. Такі витрати включаються до складу «накладних витрат» шляхом відрахувань визначених сум виходячи з кошторисної вартості будівництва цих об'єктів і термінів їх використання.
Закінчені тимчасові споруди вводяться в експлуатацію і відносяться в дебет рахунка 113 «Тимчасові (не титульні) споруди» з кредиту рахунка 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів». Надалі їхня вартість включається до собівартості об'єктів капітальних інвестицій шляхом нарахування зносу.
Витрати по організації будівельного виробництва і керуванню ним в будівельних організаціях мають назву «накладні витрати». Вони накопичуються на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». На цьому ж рахунку накопичуються витрати на експлуатацію будівельних машин. Цей рахунок збірно-розподільчий, активний. По дебету збираються накладні витрати протягом звітного періоду, а по кредиту відображається списання на собівартість конкретних об'єктів обліку і калькулювання. При цьому генеральні підрядники щомісяця зменшують величину окремих статей накладних витрат на суму витрат на обслуговування субпідрядників відповідно до контрактів (договорів) між ними. У будівельних підприємствах доцільно окремо накопичувати і розподіляти витрати на організацію виробництва та керування ним і витрати на експлуатацію будівельних машин. Як і у виробничих підприємствах, накладні витрати, а саме витрати на організацію і керування виробництвом, розподіляють на ті, що включаються до виробничої собівартості і ті, що включаються до собівартості реалізованих робіт.
Далі розподіл накладних витрат, що включаються до виробничої собівартості за об'єктами обліку і калькулювання здійснюється із застосуванням методики середнього відсотку, виходячи зі специфіки виконуваних робіт пропорційно:
прямим витратам;
обсягам підрядних робіт, що виконуються силами будівельних організацій;
заробітній платі будівельних робітників;
іншим показникам.
На цьому етапі розподіляються тільки витрати, які включаються до виробничої собівартості.
У будівельному виробництві використовується чимало спеціалізованої техніки. Найчастіше вона сконцентрована в окремих структурних підрозділах, так званих управліннях механізації. Вони обслуговують будівельно-монтажні роботи на різних об'єктах на умовах субпідряду на основі договорів. Однак будівельні організації можуть і орендувати цю техніку чи мати її на своєму балансі. У цьому випадку витрати по використанню будівельної техніки відображаються також на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». З метою виділення цього виду витрат необхідно до рахунка 91 відкривати аналітичні рахунки по обліку:
організаційних і управлінських витрат (911);
витрат по експлуатації будівельних машин і механізмів (912).
До списання витрати по експлуатації будівельних машин і механізмів підлягають розподілу між об'єктами, що обслуговуються. Найбільш доцільно розподіляти витрати пропорційно відпрацьованому механізмами часу. Спочатку визначають собівартість одиниці відпрацьованого часу (механо-години чи механо-зміни). Її розраховують за формулою:
загальна сума витрат на експлуатацію будівельних машин
(Оборот по дебету рахунка 91 (окремий аналітичний рахунок))
Ф
актична
собівартість одиниці часу =
загальна кількість відпрацьованого машинами і механізмами часу
Потім шляхом множення кількості часу, відпрацьованого на конкретному об'єкті на фактичну собівартість одиниці часу визначають суму витрат по експлуатації будівельних машин і механізмів. Її списують з кредиту рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» в дебет рахунка 23 «Виробництво».
Одним з найважливіших показників діяльності будівельно-монтажних організацій є фактична виробнича собівартість виконаних робіт. Вона розраховується по закінченим циклам чи об'єктам за позамовним методом за формулою:
Фактична незавершене витрати за звітний незавершене
собівартість = виробництво + період (період - виробництво
виконаних на початок виконання робіт) на кінець періоду
робіт періоду
Інформація для даного розрахунку береться з рахунка 23 «Виробництво». Перші два елементи розрахунку до кінця періоду уже відомі. Необхідно визначити третій елемент, а саме незавершене виробництво на кінець періоду. До незавершеного будівельного виробництва відносяться незакінчені і не прийняті замовником будівельно-монтажні роботи (об'єкти). На незавершене виробництво складається акт. У ньому на основі фізичного обмірювання вказуються обсяги незавершених робіт за видами. А потім обсяги множать на кошторисні одиничні розцінки, до яких включені кошторисні нагромадження (прибуток). До незавершеного виробництва включається також кошторисна вартість робіт, що виконуються субпідрядником.
Облік витрат будівельного виробництва ведеться аналогічно обліку витрат будь-якого виробничого підприємства, тобто по дебету рахунка 23 із кредиту рахунків відповідних видам витрат: 20 «Виробничі витрати», 661 «Розрахунки з оплати праці» і т.ін.
При цьому прямі витрати (будівельні матеріали, конструкції, заробітна плата виробничих робітників і т.ін.) списуються в дебет рахунка 23 «Виробництво» на підставі первинних документів по мірі їхнього виникнення. Наприкінці відповідного періоду на витрати по зведенню об'єкта списуються послуги допоміжних і обслуговуючих виробництв, а також частка накладних витрат і витрат на експлуатацію будівельних машин (з рахунка 91 «Загальновиробничі витрати»).
В результаті цих записів на дебеті рахунка 23 «Виробництво» збирається загальна сума фактичних витрат по зведенню об'єкта.
Після завершення об'єкта і підписання акта державною комісією замовнику пред'являється рахунок на передбачену договором його кошторисну вартість разом із сумою ПДВ. Кошторисна вартість крім витрат включає передбачену суму прибутку.
Розрахунки з замовниками відображаються на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» за відповідними субрахунками, виходячи з того, з вітчизняними чи іноземними замовниками укладений договір. Цей рахунок відноситься до рахунків господарських засобів, основний, розрахунковий, активний – по дебету відображається виникнення заборгованості, а по кредиту – її погашення. Сальдо дебетове, показує непогашену заборгованість і відображається в 2 розділі активу балансу.
Доходи від реалізації закінчених об'єктів відображаються на рахунку 703 «Доход від реалізації робіт і послуг». Він відноситься до рахунків господарських процесів, операційний пасивний. По кредиту рахунка 703 відображається виручка (доход) за реалізовані роботи з ПДВ, по дебету – сума ПДВ, що підлягає нарахуванню до бюджету, а також списання доходу на рахунок 79 «Фінансові результати» для виявлення остаточного результату.
Фактичні витрати по зведенню об'єкта списуються з кредиту рахунка 23 «Виробництво» у дебет рахунка 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг». Наприкінці звітного періоду рахунок 903 закривається шляхом списання собівартості реалізованих робіт з його кредиту в дебет рахунка 79 «Фінансові результати».