Облік тари, витрат і доходів по операціях з нею

Тара – це різновид ТМЦ, що призначена для упакування товарів і забезпечення збереження їх якостей. Облік тари ведеться на субрахунку 284 «Тара під товарами». Рух тари відображається в товарних документах і товарному звіті окремо від товарів. Аналітичний облік тари організується за найменуваннями, цінами, кількістю, сумою й у розрізі матеріально відповідальних осіб. При надходженні тари робиться запис: Дт 284 – Кт 631; при її відвантаженні покупцям: Дт 361 – Кт 284. Якщо тара заставна чи поворотна, то ПДВ по такій тарі не нараховується. Якщо тара підлягає реалізації, то операції ці відбиваються як і по товарах, з нарахуванням податкового кредиту і зобов'язань по ПДВ.

По операціям, зв'язаним з рухом тари, виникають витрати, доходи і втрати. Облік витрат і втрат здійснюється на рахунках класу 9. Зокрема вони можуть бути віднесені на субрахунок 93 «Витрати на збут» проводкою Дт 93 – Кт 284. Втрати по тарі за рахунок підприємства списуються на субрахунок 947 «Нестачі і утрати від псування цінностей»: Дт 947 – Кт 284. Якщо нестачі і утрати відбулися з вини матеріально відповідальної особи, то їхня сума списується на рахунок 375 «Розрахунки по відшкодуванню заподіяного збитку»: Дт 375 – Кт 284.

До витрат по тарі відносять – зниження вартості мішкотари на одну категорію, витрати по ремонту тари, по амортизації інвентарної тари. Втрати по тарі – це уцінка тари понад одну категорію, бій її, брухт, псування.

Доходи по операціях з тарою відносяться в кредит рахунків класу 7 «Доходи і результати діяльності». Наприклад: Дт 301 – Кт 712 – доходи від реалізації тари за готівку; Дт 361 – Кт 712 – доходи від реалізації тари по безготівковому розрахунку; Дт 284 – Кт 745 – доходи від безоплатно отриманих активів; Дт 284 – Кт 719 - одержання тари без ціни, надлишки тари, які виявлені при інвентаризації й ін.

Облік товарних операцій у підприємствах, що надають комісійні послуги

З метою дотримання вимог законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» і «Про податок на додаткову вартість» 1997р. наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України №342 від 8.07.97р. внесені зміни, і доповнення в правила комісійної торгівлі і розроблена відповідна інструкція, що регулює порядок оформлення операцій при здійсненні комісійної торгівлі. Учасниками торгового процесу на комісійних засадах, відповідно до згаданих правил, є: комісіонер – господарюючий суб'єкт, що приймає товар на комісію, і комітент, що здає товар на комісію. Відносини сторін регулюються договором, відповідно до якого комітент доручає продаж товарів комісіонеру за визначену винагороду, розмір якої визначається за узгодженням сторін. За комітентом зберігається право власності на товар до моменту його продажу покупцю. Комісіонер забезпечує збереження цього товару і виплачує обумовлену суму від продажу комітентові.

При прийомі товару на комісію на кожну одиницю товару виписується квитанція в 2-х екземплярах і товарний ярлик. Перший екземпляр і квитанція видається комітентові, а другий залишається у комісіонера і разом з товарним звітом використовується для бухгалтерського обліку. Якщо комітент здає на комісію кілька одиниць однакового товару, то може бути виписана на ці товари одна квитанція в 2-х екземплярах, але на кожну одиницю цих товарів повинен бути виписаний товарний ярлик.

Одночасно з прийманням товарів на комісію оформлюється оціночно-здавальна відомість у 2-х екземплярах, перший з яких разом з товарним звітом здається в бухгалтерію, а другий разом з товаром передається матеріально відповідальної особі.

У момент одержання грошей від покупця вибивається касовий чек, що разом з товаром і товарним ярликом, на якому ставиться штамп «Оплачено», передається покупцю. Відповідно до листа Державної податкової адміністрації від 27.06.1997р. №23-3217.10-5054 РРО, використовувані в комісійній торгівлі, повинні бути переведені в режим з виділенням у касовому чеку суми податку на додану вартість (ПДВ). У комісійній торгівлі при реалізації товарів, що були у вживанні і отриманих від осіб, не зареєстрованих платниками ПДВ, у РРО вводиться ціна товару, що складається з 2-х частин: вартості товару, продаж якого не обкладається ПДВ, і комісійної винагороди, що підлягає оподатковуванню за визначеною ставкою.

Товарні чеки зі штампом «оплачено» щодня записуються до спеціального реєстру (опису), підсумки якого звіряються з показниками РРО і касового звіту.

Згаданим наказом №342 від 8.07.97р. змінено порядок уцінки комісійних товарів. Так, якщо товар, прийнятий на комісію, не реалізується протягом установленого терміну, то він повертається комітентові або ціна його знижується на 30% первісної вартості через 60 календарних днів; на 40% від залишкової ціни – після першого зниження, якщо товар не реалізований протягом наступних 15 днів.

Якщо і після цього товар не реалізується, то комісіонер знімає його з продажу без письмового попередження комітента. Новий порядок стимулює прискорення оборотності комісійних товарів і вимагає більш швидкого управлінського рішення з приводу залежаних товарів, що не користуються попитом. Крім того, значно швидше виникає подія, зв'язана з оплатою послуг комісіонера по збереженню товару, прийнятого на комісію, але не реалізованого протягом 75 днів.

Уцінка товарів оформляється актом в одному екземплярі, який при товарному звіті передається в бухгалтерію для обліку. Повернення реалізованого товару здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника підприємства на першому екземплярі квитанції, виданої комітентові при прийомі товару на комісію. Акт про зняття товару з продажу разом з товарним ярликом, першим екземпляром квитанції здається матеріально відповідальною особою по реєстру (опису) разом з товарним звітом у бухгалтерію.

Комітент при поверненні йому товару повинен відшкодувати витрати комісіонеру по збереженню. Сума витрат, що відшкодовуються, вказується в першому екземплярі квитанції.

При поверненні нереалізованого товару, що знаходиться в комісіонера більш одного дня, комітент відшкодовує витрати по збереженню цього товару в наступних розмірах:

• 2% від установленої ціни за перші 30 днів;

• 3% - за другі 30 днів;

• 4% від вартості ціни товару за наступні 30 днів після його уцінки;

• за кожний наступний день збереження товару (через 90 днів після зняття його з продажу) комітент сплачує пеню, розмір якої визначається договором.

Отже, загальний розмір оплати послуг комісіонера за 90 днів збереження нереалізованих товарів досягає приблизно 9%. Таке підвищення розцінок по відшкодуванню послуг за збереження товарів негативно впливає на розвиток комісійної торгівлі, тому що до введення нових правил питання про винагороду за послуги комісіонера обумовлювались договірними сторонами. Аналіз практики ряду підприємств комісійної торгівлі по Донецьку і Донецькій області показав, що тільки з цієї причини значна частина комітентів після повернення їм товару перестала користатися послугами комісіонерів. Діючі раніше правила комісійної торгівлі в цій частині були більш гнучкими (ставка податку на доход 20%, і тільки за товарами, що не були у вживанні), а розмір за послуги по збереженню товарів визначався за угодою сторін.

У продовження огляду нових правил комісійної торгівлі відзначимо, що сума, яка надійшла від комітента за збереження товарів, фіксується РРО окремо від вартості його продажу. На загальну суму, отриману за збереження товарів, виписується прибутковий касовий ордер в одному екземплярі і при касовому звіті здається в бухгалтерію. При одержанні грошей за проданий товар комітент повертає перший екземпляр квитанції і ставить підпис на другому екземплярі квитанції (комітентської картці) про одержання грошей. Перший і другий екземпляри квитанцій разом з касовим звітом здаються в бухгалтерію.

Порядок оподаткування податком на додану вартість операцій по комісійній торгівлі має особливості.

Базою нарахування зобов'язань з ПДВ при реалізації товарів, що були у вживанні і придбаних в осіб, не зареєстрованих платниками податку, відповідно до п. 4.7 статті 4 Закону України від 3.04.97р. «Про податок на додану вартість», є комісійна винагорода. Якщо на комісію здаються нові товари (імпортного чи вітчизняного виробництва), то базою для нарахування зобов'язань з ПДВ є їхня вартість за продажними цінами. Разом з тим по цим товарам підприємство може одержати податковий кредит у розмірі 20% від продажної ціни за мінусом комісійного збору, якщо комітент надасть комісіонеру правильно оформлену митну декларацію, у якій відбита сума митного збору, чи податкову накладну з відзнакою про реєстрацію комітента (фізичної чи юридичної особи) як платника податків і суб'єкта підприємницької діяльності. Якщо таких документів комітент не представить, то відшкодування суми ПДВ податковим кредитом не буде. У цьому випадку ПДВ перетворюється фактично в податок з обороту з усіма наслідками, що звідси випливають. Одержуючи такі товари на комісію, підприємство повинне передбачити підвищені ціни, що змогли б задовольнити з однієї сторони комітента, з іншого боку – забезпечити 20% ПДВ, що підлягають перерахуванню в бюджет, а також вигоду комісіонеру.

Розглянемо механізм формування роздрібної ціни товару, за який комітент повинен одержати після його реалізації 100 грн., а розмір комісійної винагороди дорівнює 30%. У цьому випадку сума комісійної винагороди складе 30 грн., а база для оподатковування – 130 грн. (100 +30), сума ПДВ – 26 грн. (130 х 20 : 100), і продажна ціна – 156 грн. (130 + 26). Таким чином, націнка до ціни комітента складе 56%.

Щоб розрахувати комітентську заборгованість після реалізації товару з урахуванням його уцінки, досить нову створену ціну розділити на 1,56. Наприклад, після першої уцінки на 30% продажна ціна буде дорівнювати 129грн. 20 коп., а комітентська заборгованість - 70 грн. (129,2 : 1,56).

Якщо на комісію надійде товар, що був у вживанні, то базою для оподатковування з ПДВ буде тільки сума комісійної винагороди. У нашому прикладі сума ПДВ складе всього 6 грн. (30 х 20 : 100), а продажна ціна - 136 грн. (130 + 6) чи 136% до ціни комітента. Після першої уцінки товару на 30% продажна ціна товару складе 95 грн. 20 коп, а сума до виплати комітентові складе 70 грн. (95,2 : 1,36). Природно, коефіцієнти 1,56 і 1,36 змінюються у випадку зміни розміру комісійної винагороди.

Значних змін у систему бухгалтерського обліку операцій комісійної торгівлі нові Закони України не внесли.

Бухгалтерські записи по відображенню операцій комісійної торгівлі:

№ п.п	Операції		Сума		Кореспонденція рахунків
					Дебет		Кредит
1	2		3		4		5
1	По квитанції прийняті на комісію товари, що були у вживанні		16000		024
2	Відповідно до акту зроблена уцінка комісійних товарів		1000				024
3	Реалізовані товари за готівку		15000		301		702
4	Нараховано комітентам за реалізовані товари (сума комісійного збору – 26,7% до ціни продажу)		15000		702		685
5	Списано реалізовані товари		15000				024
6	Нарахована комісійна винагорода		4000		685		703
7		Нараховані зобов’язання з ПДВ		667		703		641
8		Виплачено вартість реалізованих товарів комітентам за мінусом комісійного збору		11000		685		301
9		По прибутковому касовому ордері отримано від комітентів за збереження товарів, прийнятих на комісію		48		301		715
10		По закінченні місяця закривається рахунок 703 (15000 – 667)		3333		703		791

Якби товари були новими і не були б підтверджені митною декларацією чи податковою накладною, то сума ПДВ склала б 2500 грн. (15000 х 20 : 120), а доход від реалізації – 1500 грн. (15000 – 13500).

Якщо комітент представить митну декларацію чи оформлену відповідно до Закону України про ПДВ податкову накладну, то сума зобов'язань зменшиться і складе 667 грн. (див. операцію 8).

Рахунок 024 – позабалансовий, на якому враховуються товари, прийняті на комісію.

Вивчення діяльності ряду комісійних магазинів і відділів у роздрібних підприємствах показало, що до 1.10.97р. у них було прийнято на комісію приблизно 80% нових вітчизняних і імпортних товарів. Після запровадження в дію нового Закону про ПДВ стали буквально ліквідуватися відділи по комісійній торгівлі непродовольчими товарами, тому що ціни на ці товари значно зросли через відсутність у комітентів митної декларації чи податкової накладної. З цієї причини прискорився процес переорієнтації комісійних магазинів на новий профіль торгової діяльності.

10.6. Облік грошових коштів

Грошові Кошти – це ресурси короткочасного функціонування, один з найважливіших видів оборотних активів. До їх складу входять готівка, кошти на рахунках банків і депозити.

Кошти підприємств знаходяться в касі, у дорозі і на рахунках у банку. Можуть бути виражені в національній і іноземній валюті. Облік коштів повинен забезпечити одержання інформації про їхню наявність і рух у розрізі місць збереження. Правовою основою обліку коштів, готівки і безготівкових є:

Закон України “Про використання регістраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг” від 1.06.2000р.

Закон України “Про обіг векселів в Україні” від 5.04.2001р. №2374.

Закон України “Про платіжні системи і переказ грошей в Україні” від 5.04.2001р. № 2346.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.Постанова НБУ від 29.03.2001р. №135.

Інструкція про організацію роботи з готівкою обігом установами банків України. – Постанова НБУ від 19.02.2001р. №69.

Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні. – Постанова НБУ від 19.02.2001р. №72.

Наказ ДНАУ від 1.12.2000р. № 614, яким затверджено: Положення про форму і зміст розрахункових документів, Порядок реєстрації і використання регістраторів розрахункових операцій, Порядок представлення звітності, пов’язаної з використанням РРО або розрахункових книжок. Методологію облікову коштів і розрахунків регламентує:

П(С)БУ 2 “Баланс”

П(С)БУ 4 “Звіт про рух грошових коштів”.

Всі кошти підприємства, незалежно від форм власності, зобов’язані зберігати в установах банків, крім невеликої суми готівки, обумовленої лімітом для кожного підприємства. Ліміт готівки у касах, а також порядок і термін здачі готвки установлюють установи банків, що обслуговують юридичних осіб.

Для збереження і використання готівки підприємство має касу. Порядок ведення касових операцій у народному господарстві регулює Національний банк України.

Прийом і витрата коштів у касі обов'язково документується. Основними документами по касі є прибутковий касовий ордер і видатковий касовий ордер. Ордера виписує бухгалтер, реєструє їх у спеціальному журналі, де кожному документу привласнюється порядковий номер. Прийом та видача готівки за касовим ордером проводиться тільки в день їх складання. Касир наприкінці кожного дня зобов'язаний зробити підрахунок операцій по приходу і витраті грошей і зробити записи в касову книгу (типова форма КО-4). Записи в цій книзі виробляються під копірку в двох екземплярах. Другий екземпляр відривається і служить звітом касира. Звіт разом із усіма документами здається в бухгалтерію. Установлено щоденну звітність касира.

Ніяких підчищень і виправлень у касових документах не допускається. Готівка, що не оформлена документами, прибуткується на доходи підприємства, а в державних пыдприэмствах внеску до бюджету.

Листи касової книги повинні бути пронуміровані, прошнуровані і скреплені печаткою підприємства. Кількість листів у касової книги посвідчується підписом керівника і головного бухгалтера.

Записи у касову книгу здійснюються касиром з операцій одержання або видачі наявності з кожного прибуткового і видаткового ордеру.

Облік наявності і руху коштів у касі здійснюється на активному рахунку 30 «Каса» класу 3. Рахунок має субрахунки:

301 «Каса в національній валюті»;

302 «Каса в іноземній валюті».