Облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) Документальне оформлення та облік прямих витрат

Прямими є витрати, що безпосередньо на основі первинних документів відносяться на собівартість конкретних видів продукції (робіт, послуг). До них відносяться:

1. Матеріальні витрати – витрати сировини, матеріалів, купованих напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, електроенергії, запасних частин, що використовуються при виготовленні певних видів продукції (робіт, послуг);

2. Витрати на оплату праці – нарахування за окладами, тарифами, премії, заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток чи створення забезпечення їхньої оплати, оплата іншого невідпрацьованого часу, яка передбачена законодавством і т.ін.;

3. Відрахування на соціальні заходи – відрахування на пенсійне забезпечення, соціальне страхування на випадок втрати працездатності, страхування на випадок безробіття, страхування від нещасних випадків на виробництві і на індивідуальне страхування, здійснюване за рахунок підприємства;

4. Амортизація, нарахована на основні засоби, інші необоротні активи, нематеріальні активи, що використовуються при виготовленні конкретних видів продукції (робіт, послуг);

5. Інші прямі витрати – плата за оренду об'єктів, вартість спеціальних інструментів і приладів, що використовуються для виробництва окремих видів продукції (робіт, послуг) і т.ін.

Підставою для відображення на бухгалтерських рахунках зазначених витрат є первинні документи. Характер витрат визначає вид використовуваних документів, що використовувалися. Наприклад:

• відпуск матеріальних запасів у виробництво оформлюється видатковими матеріальними ордерами, накладними, лімітно-забірними картками;

• витрати з оплати праці відображаються на підставі розрахунково-платіжних відомостей, тощо;

• відрахування на соціальні заходи від заробітної плати, амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів оформляються спеціальними розрахунками бухгалтерії;

• послуги сторонніх організацій – на підставі рахунків, платіжних доручень і т.ін.

Усі витрати відносяться на собівартість продукції за фактичним обсягом в прийнятій оцінці. Так витрачені на виробництво запаси, у відповідності П(С)БО 9 «Запаси», повинні оцінюватися за одним з передбачених методів (середньозваженої вартості, ФІФО, ЛІФО і т.ін.). Однак зробити розрахунок за обраним методом оцінки запасів можна тільки по закінченні місяця, коли будуть відомі усі витрати, що включаються в їхню первісну вартість. До цього моменту відображення руху запасів у поточному обліку необхідно здійснювати на підприємстві за обліковими цінами. Як облікові ціни можна використовувати ціни постачальника, фактичні ціни минулого звітного періоду та інші.

У будь-якому випадку облікові ціни будуть відрізнятися від виявлених первісних цін окремих видів запасів. Тому наприкінці кожного місяця необхідно визначити і відобразити в обліку різниці, тобто відхилення. Для такого розрахунку інформація з відхилень повинна постійно накопичуватися у відповідних рахунках і субрахунках класу 2 «Запаси».

Розрахунок відхилень повинен здійснювати за методом середнього відсотка з використанням таких формул:

1.

2.

Виявлені відхилення можуть бути зі знаком «плюс» чи «мінус» у залежності від співвідношення облікової і первісної вартості запасів. В обліку відхилення зі знаком «плюс» відбиваються звичайним способом, а відхилення зі знаком «мінус» – способом “червоного сторно”, тобто негативними числами.

Облік витрат на виробництво здійснюється на рахунку 23 «Виробництво». Цей рахунок відноситься до рахунків виробничих процесів, калькуляційний, активний. По дебету рахунка протягом звітного місяця відображаються прямі виробничі витрати, а у кінці місяця загальновиробничі витрати, що розподіляються, а по кредиту - списання випущеної продукції. При цьому протягом місяця це списання відображається за прийнятою на підприємстві обліковою вартістю, а наприкінці місяця розраховуються і відображаються відхилення облікової вартості від фактичної собівартості (економія чи перевитрати). У цілому оборот по кредиту рахунка 23 показує фактичну виробничу собівартість випущеної продукції.

Сальдо рахунку 23 «Виробництво» дебетове, показує витрати на незакінчену продукцію і відображається в другому розділі активу балансу.

Прямі витрати відображаються на рахунку 23 «Виробництво» в міру виникнення протягом місяця. Конкретний порядок їхнього відображення залежить від того використовує підприємство рахунки класу 8 «Витрати за елементами» чи ні.

Якщо підприємство не використовує рахунки класу 8, то всі прямі витрати списуються в міру їхнього виникнення в дебет рахунку 23 «Виробництво» із кредиту рахунків:

• 20 «Виробничі запаси»

• 661 «Розрахунки за заробітною платою»

• 65 «Розрахунки зі страхування»

• 13 «Знос необоротних активів»

• 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», тощо.

При другому варіанті витрати з кредиту перерахованих вище рахунків списуються в дебет рахунків класу 8:

• матеріальні – у дебет рахунку 80 «Матеріальні витрати»;

• з оплати праці – у дебет рахунку 81 «Витрати на оплату праці» і т.ін.

Потім із кредиту рахунків 80, 81, 82, 83, 84 витрати відносяться в дебет рахунку 23 «Виробництво».

Використання рахунків класу 8 дозволяє підприємствам формувати в системі обліку інформацію для заповнення другого розділу «Елементи операційних витрат» Звіту про фінансові результати.

Рішення про застосування чи не застосування рахунків класу 8 «Витрати за елементами» приймають самі підприємства. Воно повинно бути записано в наказі підприємства «Про облікову політику». Без сумніву, використовувати рахунки класу 8 доцільно великим підприємствам. Всім іншим, у тому числі малим, такої необхідності немає.