11. Облік капіталу

Сутність, економіко-правова характеристика

власного капіталу і його склад

Утворення майна будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності припускає наявність відповідних джерел. З погляду права власності розрізняють:

• власні джерела;

• позикові (притягнуті) джерела.

У Законі України “Про власність” право власності визначене як регульовані законодавством суспільні відносини по володінню, використанню і розпорядженню майном. Таке право має кожен громадянин України. При цьому розрізняють три рівноправних форми власності: державну, особисту і колективну. Законом передбачені можливості створення суб'єктів діяльності заснованих на змішаних формах власності наприклад, спільних підприємств.

Використання власних і позикових джерел має визначені відмінності, насамперед тому, що за останні треба платити. Тому в бухгалтерському обліку необхідно чітко їх розмежовувати.

Основну частину власних джерел складає власний капітал. Інформація про нього відіграє важливу роль при оцінці забезпеченості підприємства засобами, його кредитоспроможності, платоспроможності і т.д.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” власний капітал визначений як частина активів підприємства, що залишається після відрахування з них його зобов'язань. Інакше кажучи, власний капітал дорівнює валюті балансу мінус довгострокові і поточні зобов'язання (розділи 3 і 4 пасиви балансу).

Однак у цю різницю входять не тільки власний капітал, але і забезпечення майбутніх витрат і платежів (роздягнув 2 пасиви балансу), а також доходи майбутніх періодів (роздягнув 5 пасиву балансу). Отже, приведене в П(С)БУ 1 визначення відноситься до усіх власних джерел, а не тільки до власного капіталу.

Що ж являє собою власний капітал?

Власний капітал – це джерела утворення засобів суб'єктів, які без установлення термінів повернення внесені засновниками, залишені ними (прибуток після сплати податку) чи створені в процесі діяльності. Він виконує такі функції:

• самостійності, оскільки його розмір визначає ступінь незалежності від інших підприємств;

• відповідальності і захисту прав кредиторів, адже саме його розмір є мірилом відповідальності, а також захистом кредиторів від втрати свого капіталу;

• фінансування ризику, оскільки використовується для фінансування ризикових заходів, на які не погоджуються кредитори;

• компенсації понесених збитків, які можуть списуватись за рахунок власного капіталу.

Власний капітал неоднорідний. Його склад, представлений на малюнку 1. За характером розрізняють внески засновників (учасників) і їхні додаткові вкладення.

Внески являють собою частку засновника (учасника) у статутному капіталі і виконують наступні функції:

• забезпечують діяльність створюваного підприємства початковим капіталом;

• визначають порядок розподілу отриманих доходів і майна при ліквідації підприємства або виході з підприємства одного з засновників;

• забезпечують можливість прийняття погоджених управлінських рішень так, як вагомість думки кожного засновника залежить від його внеску в статутний капітал.

Додаткові вкладення здійснюються з метою розвитку підприємства, його удосконалення, освоєння нових напрямків діяльності. Причому їхня сума не п

В

Л

А

С

Н

І

Д

Ж

Е

Р

Е

Л

А

риймається до уваги при розподілі майна підприємства, якщо при їхньому внесенні не були обговорені інші умови. Це має особливе значення у випадку банкрутства підприємства й інших надзвичайних подій. Склад власнеого капіталу див. на рис. 5.

В Л А С Н И Й К А П І Т А Л Статутний капітал (реєструється у Державному реєстрі)

Пайовий капітал

Додатковий капітал

Резервний капітал

Нерозподілені прибутки (непокриті збитки віднімаються)

Неоплачений капітал (віднімається)

Вилучений капітал (віднімається)