Порівняння рівня компетенції президентів

Порівняння повноважень президентів передбачає виділення формальних показників, за допомогою яких ми могли б зіставити обсяг компетенції, статус та інші характеристики голів різних республіканських держав. За основу ми взяли методику, запропоновану А.Сіарофом [68]. Опираючись на розроблений ним алгоритм аналізу та індикатори, вважаємо за доцільне виділити вісім індикаторів. Перший – чи обирається президент на загальнонародних виборах (позначення цього індикатора – ЗВ). Якщо – так, то країні виставляється – 1, якщо – ні, то – 0. Особливість цього індикатора полягає у з’ясуванні обсягу політичної ваги посади президента. Загальнонародні вибори свідчать про те, що президент нарівні з парламентом представляє цілий народ країни і його посада за рівнем політичої ваги дорівнює політичній вазі парламенту. Другий індикатор – чи відіграє президент центральну роль у призначенні прем’єр-міністра, інших міністрів кабінету (ЦР=1, або 0). Третій індикатор – право президента головувати на засіданнях уряду, відповідно впливати на формулювання порядку денного засідань уряду ( ГУ=1, або 0). Четвертий індикатор – володіння президентом правом накладення вето на рішення парламенту, тобто правом повернення законопроектів на доопрацювання (ПВ=1, або 0). П’ятий індикатор – чи має президент широкі повноваження у надзвичайних ситуаціях, в умовах стихійних лих, критичної загрози національній безпеці (ПНС=1,або 0). Шостий індикатор – чи відіграє президент головну роль у здійсненні зовнішньої політики, враховуючи контроль над радою національної безпеки, а також вирішальне значення у виборі міністрів закордонних справ, оборони, представленні держави на міжнародній арені ( ЗП=1, або 0). Сьомий індикатор – здатність президента достроково припиняти повноваження парламенту й оголошувати нові парламентські вибори (до цього індикатора ми не відносимо право президента на розпуск парламенту у випадку не дотримання певних часових норм при формуванні парламентської більшості та уряду, як в Україні ( ДРП=1, або 0). Восьмий індикатор – чи збігається термін повноважень президента і парламенту країни (ТП=1, або 0). Більший термін повноважень президента, ніж парламенту сприяє забезпеченню стабільності державної влади, особливо в умовах, коли після парламентських виборів процес формування уряду затягується в часі. Тривалий термін повноважень президента, на думку багатьох дослідників, також є складовою гарантування стабільності функціонування основних політичних інститутів держави з боку голови держави, що відповідно посилює його політичну вагу.

Обчислення показників за кожним індикатором допоможе нам отримати загальний показник з усіх виділених індикаторів. Максимальний показник становитиме “8” і він буде відповідати максимальному рівню президентської могутності в системі взаємин : президент–парламент–прем’єр-міністр. Відповідно, показник “0” свідчитиме про слабкість позиції президента в зазначеній системі взаємин.

Таблиця 23

Порівняльний аналіз повноважень президентів країн Західної Європи

Номер за пор.	Країна	ЗВ	ЦР	ГУ	ПВ	ПНС	ЗП	ДРП	ТП	Разом
1	Австрія (1945 -)	1	0	0	0	0	0	0	1	2
2	Греція (1986 -)	0	0	0	0	0	0	0	1	1
3	Німеччина (1949 -)	0	0	0	0	0	0	0	1	1
4	Ірландія ( 1948 -)	1	1	0	1	0	0	0	1	4
5	Італія (1948 -)	0	1	0	1	0	0	0	1	3
6	Португалія (1982 -)	1	0	0	1	0	0	1	1	4
7	Фінляндія (2001 -)	1	0	0	1	0	0	0	1	3
8	Франція (1958/2001-	1	1	1	1	0	1	1	0	6
9	Швейцарія (1848 -)	0	0	1	0	0	0	0	0	1

Розглянемо результати нашого порівняльного аналізу повноважень президентів на підставі виділених індикаторів. Згідно з цією таблицею найвищий обсяг повноважень притаманний президенту Франції, врахувавши, що у 2001 р. після референдуму термін президентських повноважень було зменшено з семи до п’яти років, відповідно на 1 пункт зменшило загальний рівень повноважень президента Франції. Відповідно позиції президентів Португалії та Фінляндії характеризуються показниками від 3 і більше. Варто зауважити, що низький показник позиції президента Фінляндії пов’язаний із змінами до конституції країни у 1999 р., які почали діяти з 1 березня 2001 р., за якими повноваження президента були суттєво обмеженими. Зрештою, спірні щодо однозначного позиціонування в системі координат трьох форм правління позиції президентів Австрії та Ірландії поділилися – в одному випадку позиція президента Австрії близька до позицій президентів з парламентською формою правління, а позиція президента Ірландії відповідає за своїми показниками позиціям країн з напівпрезидентською формою правління. Позиція президентів в країнах, які прийнято зараховувати до парламентської форми правління, характеризується показниками від 1 до 3.

Отже, ми можемо констатувати, що позиція президента в системі взаємин – президент – парламент – прем’єр-міністр ( уряд) залежить від норм національної конституції та співвідношення політичних сил. Рівень політичної ваги президента найвищий за напівпрезидентської форми правління²¹ і найменший за умов парламентської форми правління. У напівпрезидентській формі правління можемо виділити дві різні конструкції, які будуть передбачати відмінний один від одного рівень політичної ваги президента. Найбільший рівень політичної ваги існує в ситуації, коли президент опирається на лояльну щодо себе в політичному плані парламентську більшість і президент стає слабким за умов протиставлення йому парламентської більшості.

Підсумовуючи проведений аналіз, можемо констатувати, що позиціонування повноважень президентів має обов’язково охоплювати аналіз не лише прав і можливостей, які надають президентам конституції національних країн, а й реальні de facto повноваження. Обмежуючим чинником щодо могутності посади президента є парламент, зокрема парламентська більшість. Загальною тенденцією європейських країн з напівпрезидентською формою правління є зменшення обсягу повноважень президентів на користь парламентів і фактичне наближення до характеристик країн з парламентською формою правління.

На підставі розгляду повноважень президентів у напівпрезидентських республіках можемо зробити висновок, що конституції дають змогу президентам брати активну участь у здійсненні виконавчої влади, особливо значно вони впливають на питання оборони та міжнародні відносини. Водночас їхня позиція у системі виконавчої влади значною мірою залежить від політичного складу парламенту та партійної структури самого уряду.

У країнах з парламентською формою правління найбільший обсяг повноважень має президент Італії. У решті випадків обсяг повноважень президентів подібний, з певними перевагами в Ірландії та Греції, і найменшим обсягом у Австрії, Німеччині та Швейцарії.