Вплив виборчих систем на політичні системи держав Західної Європи

Вибори є центральним елементом політичного процесу та визначальною характеристикою участі громадян у політичному житті демократичних країн, передусім розвинених держав Західної Європи та Північної Америки. Габріель Алмонд зазначив: “Вибори належать до тих небагатьох демократичних механізмів, які дають змогу висловлювати різноманітні інтереси шляхом опускання бюлетенів, і через агрегацію цих голосів нація може прийняти колективне рішення, яке стосується її майбутніх лідерів та державного курсу” [1, 163]. Значення виборів можемо подати у двох площинах – суспільній та особистісній. Суспільне значення виборів полягає у тому, що вони:

створюють парламент, обираючи наперед визначену кількість депутатів, які повинні здійснювати законодавчу владу протягом певного терміну, відображають групові та індивідуальні преференції виборців і у своїй діяльності повинні орієнтуватися/представляти основні групові суспільні інтереси;

визначають рівень політичної підтримки виборцями діючих у країні політичних партій на момент виборів, тим самим формується і суспільно визнається співвідношення вагомості та впливу основних акторів національного політичного процесу на період до наступних виборів;

передбачають тих, хто сформує уряд, за умов існування двопартійної або двоблокової партійної системи, або опосередковано сприяють формуванню урядової коаліції; під їхнім впливом формується інтегрована або дезінтегрована опозиція у парламенті;

роблять політичну систему країни легітимною в очах власних громадян та міжнародного співтовариства.

Особистісне значення виборів для громадян таке:

громадяни шляхом виборів отримують оптимальний механізм і засіб особистої участі у політичному житті власної країни. Насправді, для багатьох громадян вибори стають єдино можливою формою їхньої активної участі у політичному процесі;

сприяють виробленню у виборців відчуття, що кожен конкретний виборець причетний до прийняття рішень щодо того, хто буде представляти його у парламенті, хто формуватиме уряд на наступний термін.

Вибори як механізм формування влади певної спільноти відомі людству здавна. Значного розвитку вони досягнули у добу античної Греції, республіканського Риму, у період існування військових демократій на етапі ранього середньовіччя та міст-республік. Як механізм формування державної влади вони набули свого розвитку лише з ХVIII ст. Сьогодні вибори проводять в абсолютній більшості існуючих у світі суверенних держав, проте форми, методи та політичні наслідки їх застосування суттєво відрізняються між собою.

Традиційно країни Західної Європи є “зразковими” у контексті дотримання стандартів демократичного суспільства. Значною мірою завдячуючи застосуванню їхнього досвіду, були вироблені базові критерії оцінювання рівня демократичності виборів .

1. Виборчі права повинні належати всьому дорослому населенню незалежно від етнічного походження, раси або релігійних переконань.

2. Голосування повинно бути вільним і таємним, без залякувань або наступних переслідувань.

3. Вибори повинні відбуватися регулярно у межах передбачених часових лімітів та відповідно до діючих конституційних норм.

4. Усі верстви суспільства без винятку повинні мати змогу вільно висувати своїх кандидатів і кандидатів від політичних партій, вільно проводити передвиборчу кампанію.

5. Передвиборчий період повинен бути досить довгим, щоб дати змогу усім партіям і кандидатам ознайомити громадскість із своїми програмами. Повинна бути гарантована рівність доступу та використання державних засобів масової інформації.

6. Голосування та підрахунок голосів повинна контролювати незалежна адміністрація на чолі з органом, який здатний вирішувати виборчі суперечки.

7. Усі партії та кандидати повинні мати доступ до отриманих результатів, очолювати владу повинна партія-переможець, або партії, які мають потрібну підтримку у парламенті [2, 81].