Порівняльна характеристика парламентів країн Західної Європи

Термін парламент походить від французького слова – les Parlament, відповідно – parler (говорити) [1,52]. В.Шаповал дав таке визначення поняття парламент: “... це виборні й колегіальні вищі органи державної влади, які функціонують в умовах демократичного правління і мають свої головні повноваження в сфері законотворчості” [2, 4]. У країнах Західної Європи термін парламент використовують як групове поняття щодо законодавчих інститутів поряд із терміном асамблея. Окремі країни використовують спеціальні (власні) назви: Австрія – Національна Рада, Данія – Фолькетінг, Нідерланди – Генеральні Штати, Іспанія – Генеральні Кортеси, Норвегія – Стортінг, Німеччина - Бундестаг, Португалія – Асамблея Республіки, Фінляндія – Едускунта, Швейцарія – Національна Асамблея, Швеція – Ріксдаг [3, XX].

За внутрішньою структурою діючі у країнах Західної Європи парламенти можна поділити на одно – (унікамеральні) та двопалатні (бікамеральні). Однопалатні парламенти діють у Данії, Греції, Норвегії, Португалії, Фінляндії та Швеції. Двопалатні – в Австрії, Бельгії, Ірландії, Іспанії, Італії, Нідерландах, Німеччині, Сполученому Королівстві, Франції та Швейцарії.

Парламент Норвегії – Стортінг – формально має дві палати. Депутатів до обох палат обирають одночасно і після виборів вони самостійно визначають, до якої з двох палат вони будуть належати. Нижня палата – Одельстінг – складається з трьох четвертих депутатів, верхня – Лагтінг – відповідно з однієї четвертої депутатів. Кожна палата засідає окремо, обирає власного голову та секретаря [4, 42]. Законодавча процедура розпочинається в Одельстінзі й продовжується у вищій палаті. Якщо виникає конфлікт між підходами двох частин Стортінгу до певного питання, то відбувається спільне засідання обох палат, на якому рішення приймають двома третинами голосів усіх депутатів. З огляду на те, що не відбувається окремих виборів до кожної палати, парламент Норвегії належить до однопалатних. Виділимо ще одну особливість парламенту цієї держави. Від 1815-1816 рр. у Норвегії сформувався звичай позначення чергових Стортінгів спочатку кожних три роки, а з 1869 р. – щорічно. Внаслідок цього парламент, вибраний у 1993 р., нумерують як 138, 139, 140 та 141 Стортінг за порядком [ 5, 510-516], відповідно парламент 2007 р. має номер 152.

Тривають дискусії щодо визначення кількості палат у парламенті Німеччини. Нижню палату – Бундестаг – обирають на підставі змішаної виборчої системи і вона представляє все населення країни. Верхню палату – Бундесрат – формують з членів урядів федеральних земель, які мають право на призначення та відкликання у будь-який час своїх представників. Відсутність виборів у процесі формування Бундесрату зумовлює низку питань, що ставлять під певний сумнів однозначність оцінки парламенту ФРН як двопалатного. У спеціальній літературі існує погодженість, яка ґрунтується на такому твердженні: оскільки через посередництво верхньої палати федеральні землі беруть участь у законодавчому процесі та в управлінні державою, то парламент ФРН треба вважати двопалатним [6, 264].

Таблиця 24