Список літератури

1. Конституция Испании // Конституции государств Европейского Союза. – М.: Издательская группа Инфра М·НОРМА, 1997. – С.372.

2. Романюк А. Політичні партії та партійні системи // Основи політичної науки. Ч. 2. Політичні процеси, системи та інститути. – Львів: Кальварія. 1997. – С.232-233.

3. Конституция Бельгии // Конституции государств Европейского Союза. – М.: Издательская группа Инфра М·НОРМА, 1997. – С. 110.

4. Там само. – С.112.

5. Основной закон Федеративной Республики Германии Конституции государств Европейского Союза. – М.: Издательская группа Инфра М·НОРМА, 1997. – С. 188.

6. Конституция Греции // Конституции государств Европейского Союза. – М.: Издательская группа Инфра М·НОРМА, 1997. – С. 248.

7. Конституция Французской Республики // Конституции государств Европейского Союза. – М.: Издательская группа Инфра М·НОРМА, 1997. – С. 666.

8. Конституция Португальской Республики // Конституции государств Европейского Союза. – М.: Издательская группа Инфра М·НОРМА, 1997. – С. 534.

9. Muller W. Political parties in parlamentary democracies: Making delegation and accountability work // European Journal of Political Research. – 2000. – Vol. 37, #3. – P. 312.

10. Blondel J. Political Parties, a Genuine Case for Discontent.– London: Windowood House, 1978. – P. 56-57.

11. Nassmacher K-H. Finansowanie partii politycznych w Niemczech // Finansowanie polityki. Wybory, pieniądze, partie polityczne / Pod red. M.Waleckiego. – Warszawa, 2000. – S. 26-27.

12. Walecki M. Dochody polskich partii politycznych – regulacje prawne i praktyka // Finansowanie polityki. Wybory, pieniądze, partie polityczne / Pod red. M.Waleckiego. – Warszawa, 2000. – S. 91.

13. Янг Л. Регуляція політичного фінансування у ліберально-демократичних суспільствах. – К., 2002. – С.45.

14. Там само. – С. 27.

15. Там само. – С. 19.

16. Як зазначає М. Пінто-Душчінський, дослідження виборчих кампаній до Конгресу США свідчать, що інвестування у виборчу кампанію десяти тисяч доларів США дає змогу отримати до 1 % росту голосів виборців. Див. детальніше : Pinto-Duschinsky M. Rola pieniędzy ploitycznych // Finansowanie polityki. Wybory, pieniądze, partie polityczne / Pod red. M.Waleckiego. – Warszawa, 2000. – S. 10.

17. Про скандали, пов’язані з фінансовими зловживаннями політичних партій у державах Західної Європи див.: Романюк А.С., Шведа Ю.Р., Шумельда О.Б. Політико-правові аспекти фінансування політичних партій: світовий досвід та Україна. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – С.71-74.

18. Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1516 щодо фінансування політичних партій // Романюк А.С., Шведа Ю.Р., Шумельда О.Б. Політико-правові аспекти фінансування політичних партій: світовий досвід та Україна. – С. 123-126.

19. Strom K. Behavioral Theory of Competitive Political Parties // American Journal of Political Science. – Vol. 34, #2 (May 1990) – P.579-581.

20. Schlesinger J.A. Political Parties and the Winning of Office. – Ann Arbor: University of Michigan Press, 1991. – P.25.

21. Rose R. The Variability of Party Government: a Theoretical and Empirical Critique // Political Studies. – 1969. – Vol.17, # 4.

22. Castles F.G. and Wildenmann R. (eds.) Visions and Realities of Party Government. – Berlin: De Gruyter, 1986.

23. Katz R.S. Party Government: a Rationalistic Conception’ // Castles F.G. and Wildenmann R. (eds.) Visions and Realities of Party Government. – Berlin: De Gruyter, 1986.

24. Katz R.S. Party Government and its Alternatives’ // Katz R.S. ( ed.) Party Governments: European and American Experiences. – Berlin: De Gruyter, 1987.

25. Katz R.S. and Mair P. Changing Models of Party Organisation and Party Democracy: The Emergence of the Cartel Party’ // Party Politics. – 1995. – Vol. I, #1.

26. Laver M. and Budge I. Party Рolicy and Government Coalitions. – London: Macmillan, 1992.

27. Laver M. and Shepsle K.A. Making and Breaking Governments; Cabinets and Legislatures in Parlamentary Democracies. – New York: Cambridge University Press, 1996.

28. Blondel J. The Political Factors Accounting for the Relationship Between Governments and the Parties Which Support Them - Florence: European University Institute, 1991.

29. Blondel J. and Cotta M. Party and Government. An Inquiry into the Relationship between Governments and Supporting parties in Liberal Democracies. – London: Macmillan, 1996.

30. Blondel J. and Cotta M. The Nature of Party Government. A Comparative European Perspective. – London: Palgrave. 2000.

31. Обушний М.І., Примуш М.В., Шведа Ю.Р. Партологія: Навчальний посібник / За ред. М.І.Обушного. – К.: Арістей. 2006.

32. Шведа Ю. Політичні партії: Енциклопедичний словник. – Львів, 2005. – C. 329.

33. Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем – Львів: Тріада плюс, 2004. – C. 505.

34. Про характер та особливості такого типу урядів див.: Романюк А. Феномен урядів меншості в країнах Західної Європи // Українська національна ідея; реалії та перспективи розвитку. – 2006. – Вип. 17. – С.24-28.

35. Blondel J. and Cotta M. The Nature of Party Government. A Comparative European Perspective. – London: Palgrave. 2000. – P.215-216.

36. Там само. – С.218.

37. У таблиці використані матеріали, які стосуються періоду 1945-1994 рр. за виданням: J.-E.Lane, D.McKay & K.Newton. Political Data Handbook OECD Countries. Second ed. – P. 163. Показники стосовно періоду 1995 – 1999, 2000 - 2004 рр. та середні показники щодо виділених періодів обчислив автор на підставі баз данихyхyear

http://www.ipw.unibe.ch/content/team/klaus_armingeon/

comparative_political_data_sets/index_ger.html

38. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Львів: Тріада плюс, 2004. – С.318-319.

39. Beyme K. Party Leadership and Change in Party Systems: Towards a Postmodern Party State?// Gowernment and Opposition. – 1996. – Vol.31, # 2. – P. 149-150.

40. Duverger M. Political Parties: Their Organization and Activity in the Modern State. – New York, 1963. – P.393.

41. Sartori G. Parties and Party Systems. A framework for analysis. – Cambrdge: Cambridge University Press, 1976. – P. 120.

42. Там само. – С. 122-123.

43. Там само. – Р.125.

44. Там само. – С. 131.

45. Mair P. The Electoral Universe of Small Parties in Postwar Western Europe // Small Parties in Western Europe. Comparative and National Perspectives. – London, 1991. – P.47.

46. Шведа Ю. Теорія політичних партій і партійних систем. – Львів: Тріада плюс. 2004. – С. 377.

47. Antoszewski A., Herbut R. Systemy polityczne współczesnej Europy. – Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2006. – S. 65.

48. Antoszewski A., Herbut R. Systemy polityczne współczesnej Europy. – Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2006. – S. 71.

49. http://www.libdems.org.uk/party/policy/manifesto.html

50. http://www.democrats.nl

51. http://www.venstre.dk/index.php?id=4620

52. http://www.liberale.de

53. Antoszewski A., Herbut R. Sytemy polityczne współczesnej Europy. – S. 80.

54. http://en.nd.gr/index.php?option=com_content&task=view&id=9169&Itemid=219 станом на 3.09.07

55. Betz H.-G. Radical Right-Wing Populism in Western Europe. – New York: St. Martin’s Press, 1994.

56. Encounters with the Contemporary Radical Right / Edit. by Peter H.Merkl & Leonard Weinberg. – Boulder. San Francisco. Oxford: Westview Press, 1993.

57. Karapin R. Radical-Right and Neo-Fascist Political Parties in Western Europe // Comparative Politics. – Vol.30, # 2 (January 1998).

58. Погорельская С. “Вечно вчерашние”: правый популизм и правый радикализм в Западной Европе // Мировая экономика и международные отношения. – 2004. – № 3.

59. Штольке В. Новая риторика исключительности в Европе // Международный журнал социальных наук. – 1999. – № 26-27.

60. Brug W.V. & Fennema M. Protest or mainstream? How the European anti-immigrant parties developed into two separate groups by 1999 // European Journal of Political Research. – Vol. 42, # 1 (January 2003).

61. Cole A. Old right or new right? The ideological positioning of parties of the far right // European Journal of Political Research. – Vol.44, # 2 (March 2005).

62. Dumler H. & Klein M. Extreme right-wing voting in Germany in a multilevel perspective: A rejoinder to Lubbers and Scheepers // European Journal of Political Research. – Vol . 44, # 2 (March 2005).

63. Lubers M., Gijsberts M. & Scheepers P. Extreme right-wing voting in Western Europe // European Journal of Political Research. – Vol . 41, # 3 (May 2002).

64. Shadows over Europe: The Development and Impact of the Extreme Right in Western Europe. Edited by M. Schain, A. Zolberg. & P. Hossay – PALGRAVE MACMILLAN, 2002.

65. Dumler H. & Klein M. Extreme right-wing voting in Germany in a multilevel perspective: A rejoinder to Lubbers and Scheepers // European Journal of Political Research. –Vol . 44, # 2 (March 2005).

66. Merkl P.H. Conclusion: a new lease on life for the radical right // Encounters with the Contemporary Radical Right. Edited by Peter H.Merkl & Leonard Weinberg. – Boulder. San Francisco. Oxford: Westview Press, 1993.

67. Штольке В. Новая риторика исключительности в Европе // Международный журнал социальных наук. – 1999. – № 26-27.

68. Умланд А. Сравнительный анализ новых крайне правых групп на Западе. (По поводу книги М. Минкенберга ) // Полис. –2001. – № 3.

69. Brug W.V. & Fennema M. Protest or mainstream? How the European anti-immigrant parties developed into two separate groups by 1999 // European Journal of Political Research.– P.55.

70. Betz, H.-G. Introduction // The New Politics of the Right: Neo-Populist Parties and Movements in Established Democracies / Edit. by H.-G.Betz & S.Immerfall – Basingstoke: Macmillan. 1998. – P.4.

71. Погорельская С. «Вечно вчерашние»: правый популизм и правый радикализм в Западной Европе // Мировая экономика и международные отношения. – C.51.

72. Ignazi P. The Extreme Right: Defining the Object and Assessing the Causes // Shadows over Europe: The Development and Impact of the Extreme Right in Western Europe. Edited by M. Schain, A. Zolberg. & P. Hossay –PALGRAVE MACMILLAN, 2002. – P.23.

73. Vuddamalay V. Research on Immigration, Islam and Citizenship in western Europe: Transdisciplinary Domain Been Established ?// New European Identity and Citizenship / Еdit. by Remy Leveau Khadija Monsen-Finan and Catherine Wihtol de Winden. – ASHGATE, 2002. – P.25.

74. Погорельская С. «Вечно вчерашние»: правый популизм и правый радикализм в Западной Европе // Мировая экономика и международные отношения. – 2004. – № 3. – C.59-61.

75. Lubers M., Gijsberts M. & Scheepers P. Extreme right-wing voting in Western Europe // European Journal of Political Research. – Vol . 41, # 3 (May 2002). – P.351.

76. Dumler H. & Klein M. Extreme right-wing voting in Germany in a multilevel perspective: A rejoinder to Lubbers and Scheepers // European Journal of Political Research. –Vol . 44, # 2 (March 2005). – P.260.

77. Ignazi P. The Extreme Right: Defining the Object and Assessing the Causes // Shadows over Europe: The Development and Impact of the Extreme Right in Western Europe. Edited by M. Schain, A. Zolberg. & P. Hossay – PALGRAVE MACMILLAN, 2002. – P.26.

78. Brug W.V. & Fennema M. Protest or mainstream? How the European anti-immigrant parties developed into two separate groups by 1999 // European Journal of Political Research. – Vol. 42, # 1 (January 2003). – P.57-58.

79. Payne S. Fascism // Encyclopedia of Government and Politics / Edit. by Mary Hawkesworth &bMaurice Kogan. Vol. 1. Second edition. – London & New York: Routledge, 2004. – P.175.

80. Ignazi P. The Extreme Right: Defining the Object and Assessing the Causes // Shadows over Europe: The Development and Impact of the Extreme Right in Western Europe. – P.25.

81. Cole A. Old right or new right? The ideological positioning of parties of the far right // European Journal of Political Research. – Vol.44, # 2 (March 2005). – P.209.

82. Там само. – P.212.

83. Schain M., Zolberg A. & Hossay P. The Development of Radical Right Parties in Western Europe // Shadows over Europe: The Development and Impact of the Extreme Right in Western Europe / Edit. by M. Schain, A. Zolberg. & P. Hossay – PALGRAVE MACMILLAN, 2002 – P.8.

84. Ignazi P. The Extreme Right: Defining the Object and Assessing the Causes // Shadows over Europe: The Development and Impact of the Extreme Right in Western Europe.– P.28.

85. Cole A. Old right or new right? The ideological positioning of parties of the far right // European Journal of Political Research. – P.222.

86. Brug W.V. & Fennema M. Protest or mainstream? How the European anti-immigrant parties developed into two separate groups by 1999 // European Journal of Political Research. – Vol. 42, # 1 (January 2003). – P.68.

87. www.electionworld.org/netherlands.htm станом на 10.05. 2005 р.

88. Результати подані на підставі даних : країни з * : Shadows over Europe: The Development and Impact of the Extreme Right in Western Europe / Edit. by M.Schain, A.Zolberg & P.Hossay. – PALGRAVE MACMILLAN. 2002. – P.330, 340. Решта країн: Романюк А.С. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Львів: Тріада плюс. 2004. – С. 305, 308-309,318, 338, 349, 363 ( послідовність номерів сторінок відповідає послідовності країн у таблиці).

Проведений аналіз дає підстави зробити певні висновки. Передусім категорія політичний інститут є адекватним політологічним поняттям, яке дає змогу всебічно вивчати політичні явища та процеси в межах національних політичних систем.

По-друге, запроваджена С.Рокканом та С.Ліпсетом конструкція соціополітичного поділу допомогла поглибити розуміння взаємозв’язку між соціальними та політичними процесами в політичній площині та виділити найважливіші проблеми, навколо яких концентрується національне політичне життя. Масштабні зміни, які переживають європейські країни в соціально-економічній і політичній сферах, призвели до суттєвих змін у системі традиційних соціополітичних поділів. Головні тенденції такі:

• помітне послаблення значення соціополітичного поділу на економічній основі, внаслідок якісних змін у системі найманих працівників, коли частка робітничого класу суттєво зменшилась і він змінився якісно, та змін у форматі партійного представництва, коли домінуючою силою/репрезентантом найманих працівників стали соціал-демократичні партії;

• соціополітичний поділ на етнічній основі трансформувався в поділ на етномовній та етнічній основі. Особливість цього поділу – накладення його в багатьох європейських країнах на інші поділи, зокрема релігійний, міграційний і регіональний;

• соціополітичний поділ на релігійній основі в класичному варіанті, в якому він виявлявся після Другої світової війни в багатьох європейських країнах практично перестав бути актуальним. Найбільш гострий варіант його виявлення в Північній Ірландії, який спричинив збройне протистояння і численні людські жертви, наприкінці минулого століття/тисячоліття було знято. Проте активна імміграція до європейських країн вірних ісламу стала підставою оформлення нового формату цього поділу;

• соціополітичний поділ на територіальній основі мав у середині минулого століття численні форми виявлення (відмінності між містом і селом, між центром і периферією тощо). Відмінності, які покладено в основу цього поділу, успішно подолали європейські країни. В багатьох країнах активізувалися процеси регіоналізації, які призвели до оформлення соціополітичного поділу у форматі регіон – центр, регіон –регіон. Новий формат цього поділу властивий Бельгії, Іспанії, Італії та Сполученому Королівству;

• швидке зростання кількості мігрантів у загальному складі населення європейських країн призвело до появи значної сукупності ліній поділу між іммігрантами та окремими групами корінного населення. Ці відмінності стали предметом політичного протистояння в багатьох країнах. Що дає підстави говорити про формування нового соціополітичного поділу на підставі процесів імміграції;

• перехід до постматеріалістичного етапу соціально-економічного розвитку призвів до появи “нових” суспільних груп, виділення “нових” проблем і цінностей. Відповідно протиставлення ними “старої” і “нової” політики. Як логічний результат цього виникнення “нових” лівих і “нових” правих партій, які завершили формування соціополітичного поділу “нової політики”.

По-третє, попри суттєві відмінності в силі позицій президентів європейських країн за парламентської та напівпрезидентської/змішаної форм правління відбулася значна еволюція, яка призвела до відносного вирівнювання сили президентів і суттєвого зменшення дистанції між найпотужнішим і найслабшим президентом в європейських країнах.

По-четверте, наочною також є тенденція вирівнювання сили прем’єр-міністрів європейських країн, незалежно від форм правління, типу виборчої системи та особливостей національних партійних систем.

По-п’яте, уряди європейських країн умовно можна поділити на однопартійні та коаліційні більшості та меншості. Незалежно від відмінностей, які існують між цими чотирма категоріями урядів, простежується тенденція зближення показників європейських урядів у питаннях їхньої стабільності. Саме стабільність сьогодні є умовою поступу європейських народів.

По-шосте, суттєві відмінності між основними виборчими системами, які наочно виявлено після Другої світової війни і які допомогли класикові європейської політичної науки М.Дюверже сформулювати закони та аксіоми, внаслідок тривалого політичного розвитку, перестали гостро відчуватися. Спільним у їхній еволюції є напрацювання механізмів, які б сприяли: покращенню можливостей громадян впливати на політичне життя національних країн через визначення пріоритетів та обрання авторитетних представників до національного парламенту; формування стабільних урядів та посилення політичної відповідальності партій/блоків перед виборцями.

По-сьоме, політичні партії продемонстрували здатність до постійної трансформації, відповідно до зміни системи суспільних викликів. Вісімдесяті-дев’яності роки стали певним рубежем в партійному розвитку, який спричинив появу “нового” типу політичних партій, які стали символами “нової” політики. Попри прогнози кризи “старого” типу політичних партій вони зуміли пройти процес модифікації, так само як “нові” партії змушені були запозичити низку інституційних характеристик від “традиційних” партій. Сьогодні обидва типи не поділяють взаємовиключаючі відмінності. Вони успішно взаємодіють на політичній арені власних країн.

По-восьме, загальною тенденцією для “традиційних” лівих і правих партій стало: зникнення або маргіналізація радикальних партій зліва і справа та трансформація ідейно-програмна і практично-діяльністна в напрямі центру. Тенденція тяжіння до центру наочно виявляється і в середовищі “нових” політичних партій.

По-дев’яте, в середовищі лівих політичних партій відбулися такі принципові зміни: комуністичні партії, які були досить впливовими одразу після Другої світової війни сьогодні або зійшли з політичної арени, в багатьох випадках – маргіналізувалися, або пройшли процес трансформування в напрямі класичної соціал-демократії; головними представниками лівих стали соціал-демократичні партії, які здебільшого займають центристську позицію та партії “зелених,” які займають, переважно, ліву позицію, репрезентуючи інтереси “нових” поколінь.

По-десяте, внаслідок трансформації традиційних правих партій у напрямі центру сьогодні праву позицію в партійному спектрі займають “нові” праві партії, головна характеристика яких – антиіммігрантська спрямованість.

Все це загалом дає підстави вважати, що домінуючою тенденцією політичного розвитку країн Західної Європи є уніфікація політичних інститутів. Отже, висунута нами робоча гіпотеза підтверджена.

Ми вважаємо, що порівняльне вивчення інститутів і політичних процесів в європейських країнах (і не лише в них) повинно відбуватися постійно, залучаючи значну частину науковців. Лише тоді, коли багато досліджень у кількісному вимірі та з різних позицій, то зможемо адекватно розуміти сутність політичних процесів, які відбуваються навколо України, усвідомлювати головні тенденції суспільного розвитку. Це допоможе громадянам і політикам краще організовувати національне політичне життя та розвиток.