- •Теорія держави і права
- •Рецензенти:
- •(Петришин о.В., Вовк д.О.)
- •Частина друга загальне вчення про державу
- •Частина третя загальне вчення про право
- •§ 1. Поняття, риси і класифікація принципів права………………………….152 § 2. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права……………………….153
- •Частина четверта нормативна основа правового регулювання
- •Частина п’ята реалізація права
- •Розділ 1. Теорія держави і права як фундаментальна юридична наука
- •§ 1. Юридична наука: загальна характеристика
- •Частина шоста правова держава і правова система суспільства
- •§ 2. Теорія держави і права: поняття та риси
- •§ 3. Предмет теорії держави і права
- •§ 4. Функції теорії держави і права
- •Розділ 2. Теорія держави і права та інші науки
- •§ 1. Теорія держави і права в системі юридичних наук
- •§ 2. Теорія держави і права та інші суспільні науки
- •§ 3. Формування теорії держави і права як окремої науки
- •§ 4. Теорія держави і права як навчальна дисципліна
- •Розділ 3. Методологія правової науки
- •§ 1. Методологія і методи в пізнанні держави і права
- •§ 2. Загальні(філософські) підходи до дослідження держав і права (Максимов с.І., Петришин о.В.)
- •§ 3. Загальнонаукові методи пізнання держави і права
- •§ 4. Спеціальні та власні методи правознавства
- •Розділ 4. Походження держави і права
- •§ 1. Публічна влада і нормативне регулювання в первісній общині
- •§ 2. Виникнення держави. Шляхи виникнення держави у різних народів світу
- •§ 3. Виникнення права. Шляхи формування права
- •§ 4. Теорії походження держави
- •§ 5. Теорії походження права
- •Частина друга загальне вчення про державу розділ 5. Поняття держави
- •§ 1. Поняття та ознаки держави
- •Ознаки держави:
- •§ 2. Типологія держав
- •§ 3. Державний суверенітет
- •Розділ 6. Функції держави
- •§ 1. Поняття функцій держави
- •§2 Функції сучасної держави
- •§ 3. Правові форми здійснення функцій держави
- •Розділ 7. Форма держави
- •§ 1 Поняття і структура форми держави
- •§ 2 Форма правління держави (Протасова в.Є.)
- •§ 3. Форма державного устрою
- •§ 4. Державний режим
- •§ 5. Міжнародні об’єднання держав
- •Розділ 8. Механізм держави і державний апарат
- •§1. Механізм держави і його структура
- •§ 2. Державний апарат. Органи державної влади та державна служба
- •§ 3. Принципи організації і діяльності державного апарату
- •§ 4. Поділ влади. Загальна характеристика законодавчої, виконавчої та судової влади
- •Частина третя загальне вчення про право розділ 9. Поняття права
- •§ 1. Термін «право» у юридичній науці
- •§ 2. Основні підходи до праворозуміння
- •§ 3. Ознаки права
- •4. Функції права
- •5. Цінність права
- •Розділ 10. Право в системі соціального регулювання (Вороніна м.А.)
- •§ 2. Право і мораль, їх співвідношення
- •§ 3. Право і звичай, їх співвідношення
- •§ 4. Право і релігійні норми
- •§ 5. Корпоративні норми, їх особливості і взаємодія з правом
- •Розділ 11. Джерела права (Христова г.О.)
- •§ 1. Поняття і види джерел права
- •§ 2. Нормативно-правовий акт як джерело права
- •§ 3. Правовий звичай як джерело права
- •§ 4. Нормативно-правовий договір як джерело права
- •§5. Судовий прецедент і судова практика як джерела права(пропуск)
- •§ 6. Правова доктрина як джерело права
- •Розділ 12. Принципи права
- •1. Поняття, риси і класифікація принципів права
- •2. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права
- •§ 1. Поняття, риси і класифікація принципів права
- •§ 2. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права
- •§ 3. Загальні принципи права
- •§ 4. Міжгалузеві й галузеві принципи
- •Розділ 13. Правове регулювання суспільних відносин
- •§ 1. Поняття правового регулювання види та механізм
- •§ 2. Способи та методи правового регулювання
- •§ 3. Типи правового регулювання. Правові режими
- •§ 4. Ефективність правового регулювання
- •Розділ 14. Правова свідомість
- •§ 1. Поняття, структура та функції правосвідомості
- •§ 2. Види правосвідомості
- •§ 3. Правосвідомість і право
- •§ 4. Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм
- •Розділ 15. Норми права
- •Розділ 16. Система права
- •§ 1. Поняття і структура системи права
- •§ 2. Публічне і приватне право
- •§ 3. Матеріальне і процесуальне право
- •§ 4. Галузі та інститути права
- •§ 5. Співвідношення міжнародного і національного права
- •Розділ 17. Система законодавства (Олейников с.М.)
- •§ 1. Поняття системи законодавства. Її співвідношення з системою права.
- •§ 2. Структура системи законодавства
- •§ 3. Колізії в законодавстві як вид юридичних колізій (Погребняк с.П.)
- •§ 4. Способи зменшення колізійності законодавства (Погребняк с.П.)
- •§ 5. Чинники формування та розвитку системи законодавства
- •§ 1. Поняття та ознаки нормативно-правового акта
- •Розділ 18. Нормативно-правові акти
- •§ 2. Поняття та види законів
- •§ 3. Кодекс як особливий вид закону
- •§ 4. Підзаконні нормативно-правові акти
- •§ 5. Дія нормативно-правових актів у часі (Погребняк с.П.)
- •§ 6. Дія нормативно-правових актів у просторі та за колом осіб
- •Розділ 19. Нормотворчість
- •§ 1. Нормотворчість: поняття, види, функції, принципи
- •§ 2. Функції та принципи нормотворчості
- •§ 3. Стадії створення нормативно-правових актів
- •§ 4. Нормотворча техніка: поняття, елементи. Юридична термінологія.
- •Розділ 20. Систематизація законодавства
- •§ 2. Облік, інкорпорація та консолідація законодавства
- •§ 3. Кодифікація законодавства та створення зводу законів
- •Реалізація права розділ 21. Правові відносини
- •§ 1. Поняття і види правових відносин
- •§ 2. Суб’єкти правових відносин та їх види
- •§ 3. Правосуб’єктність і правовий статус суб’єктів правовідносин
- •§ 4. Об’єкти правових відносин, їх види
- •5. Юридичний зміст правовідносин
- •§ 6. Юридичні факти та їх види
- •Розділ 22. Юридично значуща поведінка
- •§ 1. Поняття і види юридично значущої поведінки
- •§ 2. Правомірна поведінка
- •§ 3. Правопорушення та його ознаки
- •§ 4. Склад правопорушення
- •§ 5. Види правопорушень
- •§ 6. Причини правопорушень
- •§ 7. Об’єктивно протиправне діяння
- •§ 8. Зловживання правом
- •Розділ 23. Юридична відповідальність
- •§ 1. Поняття юридичної відповідальності
- •§ 2. Підстави юридичної відповідальності
- •§ 3. Види юридичної відповідальності
- •§ 4. Цілі і функції юридичної відповідальності
- •§ 5. Принципи юридичної відповідальності
- •§ 6. Юридична відповідальність і державно-правовий примус
- •Розділ 24. Застосування норм права
- •§ 2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
- •§ 3. Стадії правозастосування
- •§ 4. Принципи застосування норм права
- •§ 5. Акти правозастосування, їх види
- •§ 6. Прогалини в праві і засоби їх подолання та усунення
- •Розділ 25. Тлумачення правових актів
- •§ 1. Поняття тлумачення правових актів
- •§ 2. Способи тлумачення правових актів
- •§ 3. Види тлумачення правових актів
- •§ 4. Особливості тлумачення конституції та законів
- •§ 5. Правотлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види
- •Частина шоста правова держава і правова система суспільства розділ 26. Права людини
- •§ 1. Поняття та ознаки прав людини
- •§ 2. Генеза прав людини
- •§ 3. Види прав людини
- •§ 4. Національні та міжнародні гарантії прав людини
- •§ 5. Зобов’язання держави у сфері прав людини
- •§ 1. Поняття та ознаки громадянського суспільства
- •§ 2. Структура громадянського суспільства
- •§ 3. Поняття та структура політичної системи
- •§ 4. Держава та партії в політичній системі
- •§5. Політичні партії: правове регулювання статусу та діяльності
- •§1. Демократична держава та її цінність
- •§2. Принципи демократичної держави
- •Принципи демократичної держави
- •§ 3. Форми та інститути демократії як прояв державної влади
- •§ 4. Демократія і самоврядування (Чапала г.В.)
- •Розділ 29. Правова соціальна держава
- •§ 1. Поняття і ознаки правової держави
- •§ 2. Поняття та ознаки соціальної держави
- •§3. Верховенство права
- •§ 4. Шляхи формування соціальної правової держави в Україні
- •Розділ 30. Правова культура
- •§ 1. Поняття правової культури. Типи та види правових культур
- •§ 2. Правова культура особистості: поняття та структура
- •§ 3. Правова культура суспільства. Субкультура і контркультура
- •Розділ 31. Правова система суспільства
- •§ 1. Поняття та структура правової системи
- •§ 2. Види та класифікації правових систем сучасності
- •§ 3. Загальна характеристика правових сімей
- •§ 4. Характерні риси та особливості правової системи України
- •Контрольні запитання
- •Автори підручника:
§ 3. Поняття та структура політичної системи
Поняття «політична система суспільства» використовується для того, щоб дати цілісне уявлення про політику (сферу діяльності, пов’язану з відносинами між класами, націями та соціальними групами, змістом якої є проблема завоювання, збереження та здійснення публічної влади) і політичне життя суспільства.
У широкому розумінні політична система є цілісною, впорядкованою сукупністю політичних організацій, інститутів, ролей, відносин, процесів, норм принципів політичної організації суспільства, підпорядкованих існуючим у ньому цінностям, традиціям, обумовлених особливостями політичного режиму конкретного суспільства.
У такому випадку, елементами політичної системи є:
1) суб’єкти політики (людина та соціальні групи);
2) політичні організації (держава як інститут управління, політичні партії);
3) політична діяльність та політичні відносини, які складаються між суб’єктами політичної системи;
4) політичні норми, за допомогою яких регулюються політичні відносини;
5) політична культура та свідомість, які відображають ідеологічне та психологічне ставлення до політики.
Для юристів і державознавців найбільший науковий інтерес представляє інституційна складова політичної системи – політичні організації і вона розглядається як політична система у вузькому розумінні. У цій ситуації політичну систему визначають як взяті разом державу як інститут управління та інші політичні організації, що беруть участь у формуванні та здійсненні політичної влади.
У вузькому розумінні елементами політичної системи суспільства є:
1) держава як система органів державної влади;
2) політичні партії, які акумулюють політичні настрої населення, виробляють програми загальнонаціонального розвитку, беруть участь у виборах та діяльності представницьких органів влади;
3) органи місцевого самоврядування, які відповідають за здійснення політичної влади на місцевому рівні.
Саме ці елементи є суто політичними, створеними з метою здійснення політики. Всі інші організації створюються для досягнення інших цілей.
Тому, головною ознакою політичної партії, за якою вона відрізняється від усіх інших громадських організацій, є її політична мета. Саме вона виступає критерієм відбору елементів політичної системи суспільства. Так, історія констатує, що часто різні неполітичні за цілями утворення організації втягуються в політичну боротьбу, але це свідчить про політичну неструктурованість суспільства. Чим вищий розвиток соціальної системи, тим більше в ньому розвинута спеціалізація всіх його складників.
§ 4. Держава та партії в політичній системі
Елементами політичної системи є держава і політичні партії, на основі взаємодії яких формується той чи іншій конкретно-історичний тип політичної системи.
Традиційним для вітчизняної науки є характеристика держави у політичній системі як її «ядра», «стрижня» або центрального елемента. Держава виступає єдиною організацією, яка спроможна реалізувати певні загальнонаціональні перетворення та підтримувати загальний суспільний порядок.
У різних суспільствах роль держави може будуватися за різними принципами. У нерозвинутих суспільствах держава виконує функцію визначення напрямків та цілей загальнонаціональних перетворень. Подібна система відносин між державною та суспільством одержала назву «етатизм» — її змістом є всебічна опіка суспільства з боку держави. В умовах існування громадянського суспільства напрямки та цілі загальнонаціональних перетворень має визначати само суспільство, насамперед, через систему власних політичних інститутів. Вплив демократичної, правової держави на інших суб’єктів політичної системи повинен обмежуватися двома формами: встановленням правових меж їх діяльності та контролем за їх додержанням.
Прообрази сучасних політичних партій вперше з’явилися ще за античних часів – у Давній Греції та Римі. Поява політичних партій тісно пов’язана з певною політичною організацією суспільства. Так, афінська демократія дає приклад участі населення в управлінні державними справами. У Середні віки політичні партії замінили інші політичні організації: таємні співтовариства, клієнтели тощо, котрі, як правило, діяли нелегально і прагнули до захоплення влади силовими методами. Найчастіше всі ці організації називали збірною назвою — «партії», або «фракції».
Остаточне визнання політичних партій розпочалося лише після буржуазних революцій, разом із становленням громадянського суспільства, демократизацією політичної системи, визнанням народу джерелом влади, запровадженням представницької системи правління. З цього часу партії стають невід’ємним елементом демократичної організації політичної системи, відіграючи важливу роль у її підтримці.
Партія як будь-яке громадське об’єднання має бути засноване на таких універсальних принципах: недержавному некомерційному характері, добровільності, самоврядуванні, гласності, законності, реалізації та захисті особистих прав і свобод членів. Проте на відміну від інших громадських об’єднань політичні парії мають політичні цілі.
Політичні партії як політичні організації відрізняються від держави як елемента політичної системи
Держава |
Політичні парті |
На певній території може існувати лише одна держава |
Політичних партій може існувати кілька |
В особі державного апарату є суб’єктом державної влади |
Не можуть бути носієм державної влади |
Виступає представником усього суспільства |
Виражає інтереси окремих верств і соціальних груп громадянського суспільства |
Об’єднує населення на основі інституту громадянства |
Об’єднує громадян на засадах членства |
Влада держави має універсальний характер |
Вплив політичної партії поширюється тільки на її членів та прихильників |
Може використовувати примус для реалізації прийнятих рішень |
Спирається лише на метод переконання |
Створює норми права, які є обов’язковими для всіх |
Створює корпоративні норми, які не можуть суперечити законодавству |
Політичні партії мають специфічні, притаманні тільки їм політичні функції (основні напрямки діяльності, зумовлені їх цілями і завданнями):
виявлення та акумуляція інтересів якомога більшої кількості громадян, формулювання цих інтересів у чіткі вимоги та програмні положення;
представництво інтересів певних соціальних груп. У сучасній державі вплив окремих індивідів здійснюється, насамперед, через політичні партії.
розроблення напрямків політичного курсу розвитку країни. На засадах інтересів соціальних груп, які її підтримують, партія розробляє програму внутрішньої і зовнішньої політики, яку вона здійснюватиме в разі приходу до влади;
виборча функція. Партія є основним суб’єктом виборчого процесу, пропонуючи на виборах свою політичну програму і своїх кандидатів;
здійснення влади. Партія – переможець виборів, формує органи державної влади, які використовуючи державно-владні повноваження, реалізують політичну програму партії;
контроль за здійсненням державної влади. Партії, які не перемогли на виборах, переходять до політичної опозиції та здійснюють функцію контролю з метою недопущення зловживань з боку державних органів;
ідеологічна функція. Включають формування громадської думки, забезпечення громадян інформацією про можливі варіанти розвитку країни, певні партії, їх програми та кандидатів;
комунікативна функція та розв’язання конфліктів політичним шляхом. Комунікативна функція полягає в тому, що партії є елементом постійного зв’язку громадян з владою. Політичні партії відіграють важливу роль у розв’язанні соціальних конфліктів мирним шляхом. З одного боку, можливість прийти до влади через вибори сприяє зникненню таких форм конфліктів, як повстання, насильницьке захоплення влади та ін., а з другого — конкурентна партійна система пом’якшує незадоволення громадян політичною системою в цілому, спрямовуючи його на конкретних суб’єктів;
підготовка кадрів для політичної діяльності. Ця функція слугує цілеспрямованому відбору осіб, які поділяють погляди партії та мають найкращі здібності до управління суспільними процесами. Її реалізація дозволяє формувати циркуляцію еліт і не допустити монополізацію влади певною групою.
Політичні партії, таким чином, виступають невід’ємним елементом сучасної демократії, заснованої на засадах політичного плюралізму, непорушності прав людини. Це приводить до того, що сама сутність політичних систем сучасних демократичних країн визначається західними вченими як «партійна демократія».
Отже, політичну партію можна визначити як інститут громадянського суспільства, покликаний визначати політичні шляхи та напрямки розвитку країни, реалізовувати їх через вибори до представницьких органів влади та діяльність у їх складі, здійснювати контроль за владою.
Відносини держави і політичних партій в умовах відсутності громадянського суспільства, правової, демократичної держави формуються по-іншому. В деяких країнах політичні партії офіційно забороняються. Державний апарат вважає їх загрозою для власної влади. Тому організація, участь у діяльності нелегальних партій визнаються злочином проти держави. Подібна політична система існує зараз у багатьох країнах Близького Сходу (Катар, Кувейт, ОАЕ, Саудівська Аравія та ін.).
В інших недемократичних країнах держава імітує існування партійної системи, яка фактично складається з однієї (правлячої) партії. За таких умов може відбуватися зрощення партії і держави в єдиний владний механізм. Так, у Німеччині після приходу в 1933 р. до влади нацистської партії було ухвалено закон «Про забезпечення єдності партії та держави», в якому ця партія проголошувалася носієм германської державності, її роль визначалася як провідна та рушійна сила націонал-соціалістської держави, закріплювалося сумісництво низки партійних і державних посад.
