Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
УЧЕБНИК ПО ТГП.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

§ 3. Поняття та структура політичної системи

Поняття «політична система суспільства» використовується для того, щоб дати цілісне уявлення про політику (сферу діяльності, пов’язану з відносинами між класами, націями та соціальними групами, змістом якої є проблема завоювання, збереження та здійснення публічної влади) і політичне життя суспільства.

У широкому розумінні політична система є цілісною, впорядкованою сукупністю політичних організацій, інститутів, ролей, відносин, процесів, норм принципів політичної організації суспільства, підпорядкованих існуючим у ньому цінностям, традиціям, обумовлених особливостями політичного режиму конкретного суспільства.

У такому випадку, елементами політичної системи є:

1) суб’єкти політики (людина та соціальні групи);

2) політичні організації (держава як інститут управління, політичні партії);

3) політична діяльність та політичні відносини, які складаються між суб’єктами політичної системи;

4) політичні норми, за допомогою яких регулюються політичні відносини;

5) політична культура та свідомість, які відображають ідеологічне та психологічне ставлення до політики.

Для юристів і державознавців найбільший науковий інтерес представляє інституційна складова політичної системи – політичні організації і вона розглядається як політична система у вузькому розумінні. У цій ситуації політичну систему визначають як взяті разом державу як інститут управління та інші політичні організації, що беруть участь у формуванні та здійсненні політичної влади.

У вузькому розумінні елементами політичної системи суспільства є:

1) держава як система органів державної влади;

2) політичні партії, які акумулюють політичні настрої населення, виробляють програми загальнонаціонального розвитку, беруть участь у виборах та діяльності представницьких органів влади;

3) органи місцевого самоврядування, які відповідають за здійснення політичної влади на місцевому рівні.

Саме ці елементи є суто політичними, створеними з метою здійснення політики. Всі інші організації створюються для досягнення інших цілей.

Тому, головною ознакою політичної партії, за якою вона відрізняється від усіх інших громадських організацій, є її політична мета. Саме вона виступає критерієм відбору елементів політичної системи суспільства. Так, історія констатує, що часто різні неполітичні за цілями утворення організації втягуються в політичну боротьбу, але це свідчить про політичну неструктурованість суспільства. Чим вищий розвиток соціальної системи, тим більше в ньому розвинута спеціалізація всіх його складників.

§ 4. Держава та партії в політичній системі

Елементами політичної системи є держава і політичні партії, на основі взаємодії яких формується той чи іншій конкретно-історичний тип політичної системи.

Традиційним для вітчизняної науки є характеристика держави у політичній системі як її «ядра», «стрижня» або центрального елемента. Держава виступає єдиною організацією, яка спроможна реалізувати певні загальнонаціональні перетворення та підтримувати загальний суспільний порядок.

У різних суспільствах роль держави може будуватися за різними принципами. У нерозвинутих суспільствах держава виконує функцію визначення напрямків та цілей загальнонаціональних перетворень. Подібна система відносин між державною та суспільством одержала назву «етатизм» — її змістом є всебічна опіка суспільства з боку держави. В умовах існування громадянського суспільства напрямки та цілі загальнонаціональних перетворень має визначати само суспільство, насамперед, через систему власних політичних інститутів. Вплив демократичної, правової держави на інших суб’єктів політичної системи повинен обмежуватися двома формами: встановленням правових меж їх діяльності та контролем за їх додержанням.

Прообрази сучасних політичних партій вперше з’явилися ще за античних часів – у Давній Греції та Римі. Поява політичних партій тісно пов’язана з певною політичною організацією суспільства. Так, афінська демократія дає приклад участі населення в управлінні державними справами. У Середні віки політичні партії замінили інші політичні організації: таємні співтовариства, клієнтели тощо, котрі, як правило, діяли нелегально і прагнули до захоплення влади силовими методами. Найчастіше всі ці організації називали збірною назвою — «партії», або «фракції».

Остаточне визнання політичних партій розпочалося лише після буржуазних революцій, разом із становленням громадянського суспільства, демократизацією політичної системи, визнанням народу джерелом влади, запровадженням представницької системи правління. З цього часу партії стають невід’ємним елементом демократичної організації політичної системи, відіграючи важливу роль у її підтримці.

Партія як будь-яке громадське об’єднання має бути засноване на таких універсальних принципах: недержавному некомерційному характері, добровільності, самоврядуванні, гласності, законності, реалізації та захисті особистих прав і свобод членів. Проте на відміну від інших громадських об’єднань політичні парії мають політичні цілі.

Політичні партії як політичні організації відрізняються від держави як елемента політичної системи

Держава

Політичні парті

На певній території може існувати лише одна держава

Політичних партій може існувати кілька

В особі державного апарату є суб’єктом державної влади

Не можуть бути носієм державної влади

Виступає представником усього суспільства

Виражає інтереси окремих верств і соціальних груп громадянського суспільства

Об’єднує населення на основі інституту громадянства

Об’єднує громадян на засадах членства

Влада держави має універсальний характер

Вплив політичної партії поширюється тільки на її членів та прихильників

Може використовувати примус для реалізації прийнятих рішень

Спирається лише на метод переконання

Створює норми права, які є обов’язковими для всіх

Створює корпоративні норми, які не можуть суперечити законодавству

Політичні партії мають специфічні, притаманні тільки їм політичні функції (основні напрямки діяльності, зумовлені їх цілями і завданнями):

  • виявлення та акумуляція інтересів якомога більшої кількості громадян, формулювання цих інтересів у чіткі вимоги та програмні положення;

  • представництво інтересів певних соціальних груп. У сучасній державі вплив окремих індивідів здійснюється, насамперед, через політичні партії.

  • розроблення напрямків політичного курсу розвитку країни. На засадах інтересів соціальних груп, які її підтримують, партія розробляє програму внутрішньої і зовнішньої політики, яку вона здійснюватиме в разі приходу до влади;

  • виборча функція. Партія є основним суб’єктом виборчого процесу, пропонуючи на виборах свою політичну програму і своїх кандидатів;

  • здійснення влади. Партія – переможець виборів, формує органи державної влади, які використовуючи державно-владні повноваження, реалізують політичну програму партії;

  • контроль за здійсненням державної влади. Партії, які не перемогли на виборах, переходять до політичної опозиції та здійснюють функцію контролю з метою недопущення зловживань з боку державних органів;

  • ідеологічна функція. Включають формування громадської думки, забезпечення громадян інформацією про можливі варіанти розвитку країни, певні партії, їх програми та кандидатів;

  • комунікативна функція та розв’язання конфліктів політичним шляхом. Комунікативна функція полягає в тому, що партії є елементом постійного зв’язку громадян з владою. Політичні партії відіграють важливу роль у розв’язанні соціальних конфліктів мирним шляхом. З одного боку, можливість прийти до влади через вибори сприяє зникненню таких форм конфліктів, як повстання, насильницьке захоплення влади та ін., а з другого — конкурентна партійна система пом’якшує незадоволення громадян політичною системою в цілому, спрямовуючи його на конкретних суб’єктів;

  • підготовка кадрів для політичної діяльності. Ця функція слугує цілеспрямованому відбору осіб, які поділяють погляди партії та мають найкращі здібності до управління суспільними процесами. Її реалізація дозволяє формувати циркуляцію еліт і не допустити монополізацію влади певною групою.

Політичні партії, таким чином, виступають невід’ємним елементом сучасної демократії, заснованої на засадах політичного плюралізму, непорушності прав людини. Це приводить до того, що сама сутність політичних систем сучасних демократичних країн визначається західними вченими як «партійна демократія».

Отже, політичну партію можна визначити як інститут громадянського суспільства, покликаний визначати політичні шляхи та напрямки розвитку країни, реалізовувати їх через вибори до представницьких органів влади та діяльність у їх складі, здійснювати контроль за владою.

Відносини держави і політичних партій в умовах відсутності громадянського суспільства, правової, демократичної держави формуються по-іншому. В деяких країнах політичні партії офіційно забороняються. Державний апарат вважає їх загрозою для власної влади. Тому організація, участь у діяльності нелегальних партій визнаються злочином проти держави. Подібна політична система існує зараз у багатьох країнах Близького Сходу (Катар, Кувейт, ОАЕ, Саудівська Аравія та ін.).

В інших недемократичних країнах держава імітує існування партійної системи, яка фактично складається з однієї (правлячої) партії. За таких умов може відбуватися зрощення партії і держави в єдиний владний механізм. Так, у Німеччині після приходу в 1933 р. до влади нацистської партії було ухвалено закон «Про забезпечення єдності партії та держави», в якому ця партія проголошувалася носієм германської державності, її роль визначалася як провідна та рушійна сила націонал-соціалістської держави, закріплювалося сумісництво низки партійних і державних посад.