Розділ 2. Теорія держави і права та інші науки

(Христова Г.О.

1. Теорія держави і права в системі юридичних наук

2. Теорія держави і права та інші суспільні науки

3. Формування теорії держави і права як окремої науки

4. Теорія держави і права як навчальна дисципліна

§ 1. Теорія держави і права в системі юридичних наук

Теорія держави і права входить до системи юридичних наук, яка побудована за предметом дослідження і включає такі групи:

1) Теоретичні юридичні науки, які розкривають сутність, загальні закономірності та тенденції виникнення, розвитку та функціонування юридичної дійсності, розробляють фундаментальні юридичні поняття та категорії (теорія держави і права, історія вчень про державу і право, порівняльне правознавство; до них тяжіють міждисциплінарні дослідження юридичної дійсності: філософія права, соціологія права, юридична логіка та ін.);

2) Історичні юридичні науки, які розкривають закономірності державного і правового розвитку окремих країн світу (історія держави і права України, історія держави і права зарубіжних країн);

3) Галузеві юридичні науки, що досліджують відповідні галузі права, особливості їх предмету та методу правового регулювання, юридичні джерела, зміст та характер правових норм, а також шляхи вдосконалення цих галузей (науки конституційного права, адміністративного права, цивільного права, цивільного процесу, сімейного права, кримінального права, кримінального процесу та ін.). До них тяжіють міжгалузеві юридичні науки, які виникають на стикові різних галузевих наук та мають комплексний характер (науки господарського права, екологічного права тощо);

4) Прикладні юридичні науки, які досліджують питання, важливі для юридичної практики, спираючись при цьому на висновки та положення неюридичних наук, зокрема статистики, хімії, медицини (кримінологія, криміналістика, правова статистика, судова бухгалтерія, судова медицина і психіатрія та ін.);

5) Науки міжнародного права, що включають міжнародне публічне права, в т.ч. європейське право (досліджує систему правових норм та принципів взаємодії між державами й іншими суб’єктами міжнародного спілкування) та міжнародне приватне право (вивчає систему норм, які регулюють відносини між фізичними та юридичними особами, що належать до різних країн (правопорядків)).

Як фундаментальна, методологічна, узагальнююча наука теорія держави і права посідає провідне місце в юриспруденції. У своїх дослідженнях теорія держави і права спирається на досягнення інших юридичних дисциплін, систематизує та синтезує їх висновки з метою більш глибоких загальнотеоретичних узагальнень, які використовуються цими науками. Таким чином, між теорією держави і права та іншими юридичними науками існують двосторонні зв’язки.

Теорія держави і права тісно взаємодіє з іншими теоретичними юридичними науками. Особливість співвідношення теорії держави і права з історією вчень про державу і право полягає в тому, що остання відтворює історичний процес накопичення теоретичних знань про державу і право. Теорія держави і права з урахуванням напрацювань історії вчень про державу і право формулює сучасні уявлення про основні юридичні категорії і закономірності (зокрема, про право, закон, правовідносини, державу та ін.). По суті, історія вчень про державу і право виступає історичною складовою теорії держави і права.

Глибокі зв’язки існують між теорію держави і права та порівняльним правознавством, яке до недавніх часів розглядалося як один з напрямів у її складі. На сьогодні ці науки мають багато спільного в цілях та напрямках досліджень. Аналізуючи в порівняльному аспекті правові системи різних країн світу, вчені-компаративісти акумулюють теоретико-прикладний матеріал, який активно використовується теорією держави і права для визначення загальних закономірностей та тенденцій функціонування та розвитку юридичної дійсності. У свою чергу порівняльне правознавство активно використовує в своїх дослідженнях розроблений теорією держави і права понятійний апарат (зокрема, поняття «право», «правова система», «норма права», «правова традиція», «наступність у праві», «правова культура» та ін.), а також її методологічний інструментарій.

Взаємозв’язок теорії держави і права та історичних юридичних наук проявляється, з одного боку, в тому, що глибоке вивчення і узагальнення історичного матеріалу є необхідним для більш повного і всебічного дослідження загальнотеоретичних юридичних проблем та визначення закономірностей й тенденцій виникнення та історичного розвитку держави і права. З іншого боку, історія держави і права в процесі пізнання сторичних явищ та подій спирається на висновки й узагальнення, зроблені в межах теорії держави і права, зокрема на ті, що стосуються форм правління та форм державного устрою, державного режиму, системи права, джерел права, рецепції права та ін.

Відмінність теорії держави і права від історичних юридичних наук виявляється в тому, що останні вивчають процес історичного розвитку юридичної дійсності конкретних країн у хронологічному порядку, спираючись переважно на історичний метод дослідження. Теорія держави і права досліджує свій предмет в узагальнено-теоретичному вигляді та спирається, передусім, на логічні методи та прийоми.

Теорія держави і права виступає теоретико-методологічною основою для групи галузевих юридичних наук. Відносно кожної з галузевих дисциплін теорія держави і права виконує роль узагальнюючої науки, що синтезує конкретний юридичний матеріал. Вона забезпечує впорядкування та систематизацію всіх знань про державу і право, всієї здобутої галузевими юридичними науками інформації, сприяє виробленню єдиного підходу до аналізу юридичних явищ. Інтеграційний та методологічний характер загальної теорії держави і права стосовно галузевих юридичних дисциплін проявляється в наступному.

По-перше, на відміну від галузевих юридичних наук, які докладно вивчають лише окремі складові частини, сторони правового життя, теорія держави і права має своїм об’єктом дослідження всю «синтезовану» юридичну реальність.

По-друге, теорія держави і права виробляє загальні для всіх галузевих юридичних дисциплін методи наукового пізнання, які використовуються ними та конкретизуються в галузевих методах і методиках.

По-третє, теорія держави і права створює загальні для всіх юридичних наук поняття та категорії, які виступають основою для формування галузевими юридичними дисциплінами власного спеціального понятійного апарата. Наприклад, на підставі загальнотеоретичного поняття «правовідносини» формуються спеціальні наукові поняття кримінальних, цивільних, адміністративних, трудових та інших правовідносин, а також уточнюються їх склад, підстави виникнення, зміни та припинення.

Теорія держави і права має з галузевими юридичними науками й зворотні зв’язки. Вона спирається на величезний емпіричний матеріал, нагромаджений галузевими науками; узагальнює, оцінює та інтерпретує їх дані. Крім того, теорія держави і права сприяє перенесенню досвіду однієї юридичної науки до інших. Так, поняття юридичної особи було сформульоване наукою цивільного права, потім перенесене в інші галузеві науки і враховане при розробці загальнотеоретичного вчення про суб’єктів права.

Незважаючи на загальний характер теорії держави і права, вона тісно пов’язана з юридичною практикою, в якій використовуються досягнення прикладних юридичних наук. Це зумовлює зв’язки теорії держави і права з дисциплінами, що належать до цієї групи юридичних наук. Однак порівняно з галузевими юридичними дисциплінами ці зв’язки, як правило, є менш інтенсивними та переважно опосередкованими.

Чимало актуальних проблем юриспруденції знаходяться на межі теорії держави і права та міжнародного публічного права, в т.ч. європейського права (зокрема, проблеми зобов’язань держави у сфері прав людини, співвідношення норм міжнародного та національного права, загальних принципів права та ін.), що зумовлює співпрацю цих наук.