§1. Демократична держава та її цінність

Демократична держава — це держава, яка заснована на здійсненні народовладдя шляхом забезпечення прав громадян, їх рівної участі у формуванні та функціонуванні державної влади, а також контролю за її діяльністю.

Демократична теорія та практика, яка пов’язана з ідеями свободи і рівності, є одним із видатних досягнень людської цивілізації. Зароджена в Давніх Афінах, як влада відносно невеликої групи вільних громадян, демократія в процесі свого тисячолітнього розвитку розширювала соціальну базу, на яку спирається та в інтересах якої здійснює владу держава. Міста-держави часів Середньовіччя та Відродження, республіканські традиції козацької України – ці та інші приклади характеризували прояви демократичної практики. Наступна за цим епоха буржуазних революцій започаткувала процес подолання юридичної нерівності та розширення політичної й економічної свободи особистості. Відбулася зміна уявлень про співвідношення суспільства та держави, – народ перестав сприйматися як підкорене державі населення, виступаючи натомість її повновладним сувереном. Сама ж держава в таких умовах перетворюється на демократичну організацію влади вільних і рівних індивідів.

З часу появи в юридичному лексиконі терміна “демократія” виникло безліч підходів до його розуміння. Втім, всі вони, так чи інакше, пов'язані із державою, оскільки уявити існування демократії поза межами державності неможливо. Сучасний етап людського розвитку в більшості випадків унеможливлює безпосереднє здійснення влади народом, що зумовлює необхідність її делегування державі. А відтак, в умовах демократії держава перетворюється на представницьку інституалізовану форму виявлення та організації волі й інтересів народу. Саме тому теорія держави і права вивчає демократію в площині відповідної організації державної влади – як демократичну державу.

Демократія нерозривно пов'язана із правовою соціальною державністю. Не випадково Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) вказує, що разом із правами людини та верховенством права демократія є опорою європейського конституційного ладу. Відповідно й Конституція України у своїй першій статті закріплює ці характеристики: “Україна є .демократична, соціальна, правова держава”. Тільки в умовах утвердження принципу верховенства права, заснованого на ідеалах справедливості, реального забезпечення прав людини, коли свобода одного є умовою свободи всіх, можливо справжнє народовладдя. В свою чергу, лише тоді коли народ активно залучений у державні процеси, коли його воля є основою формування та здійснення державної влади, можлива демократична легітимація права, соціальна справедливість, існування законодавства, яке б відображало потреби та інтереси суспільства. 8. Принципи верховенства права та законності.

Вказані принципи розкривають внутрішній зміст державної організації та здійснення влади народу. Демократія можлива лише за умови верховенства правових законів. Так, сучасне праворозуміння сприймає право як продукт, вираження інтересу суспільства. Саме ж суспільство в правовій сфері виступає у вигляді “народу”. Тому головною функцією законодавця, який є офіційним представником народу, виступає якраз формалізація права в законі, тобто створення такого нормативного поля, яке відповідає інтересам та потребам народу (причому з огляду на дві причини: через представницьку природу законодавця і власну природу права). В свою чергу, законність є вимогою неухильного дотримання правових законів усіма суб'єктами, що означає ніщо інше, як дотримання і здійснення юридично оформленої волі народу.

Спільним соціальним ґрунтом демократичної та правової державності виступає громадянське суспільство. Генеза громадянського суспільства пов'язана із епохою буржуазних революцій XVII — XVIII ст., проголошенням доктрини народного суверенітету та утвердженням першого покоління прав людини. Існування суспільства, в якому особа визнається вищою соціальною цінністю, а її права — невід'ємними, можливе лише в умовах держави, джерелом влади якої є народ, а служіння інтересам людини — головним її обов'язком Водночас активність громадянського суспільства багато в чому зумовлює справжність, а не декларативність демократичної форми держави.

Демократію можна розглядати також як суспільну цінність, що проявляє себе в трьох аспектах. Так, загальноісторична цінність демократії полягає в тому, що в процесі еволюції людської цивілізації кожен наступний історичний тип демократичної державності (від античності до сьогодення) розширював межі свободи особи, її участі в управлінні державними справами. Власна цінність демократії характеризується тим, що вона є втіленням багатовікової мрії людства про справедливе поєднання рівності та свободи в політичній сфері, вищості народу відносно держави. Інструментальна цінність демократії полягає в тому, що вона виступає засобом організації, виявлення та втілення волі народу, сприяє розвитку громадянського суспільства та гарантуванню прав людини.