§ 3. Колізії в законодавстві як вид юридичних колізій (Погребняк с.П.)

У правознавстві питання про юридичні колізії традиційно пов’язують з проблемою неузгодженостей (суперечностей) у правовій системі. Йдеться про існування у сфері правового регулювання двох видів неузгодженостей: матеріальних та формальних.

Будь яка правова система взаємодіє з зовнішнім(соціальним) середовищем, у наслідок чого можуть виникати об’єктивні, матеріальні неузгодженості; наприклад,  неузгодженості між нормами права і суспільними відносинами, які вони покликані регулювати, між нормами права та іншими соціальними нормами, зокрема моральними або релігійними нормами.

Крім того, у сфері правового регулювання виникають юридичні колізії, тобто формальні неузгодженості, суперечності усередині правової системи. Вони  зазвичай виникають унаслідок інтелектуальних помилок суб’єктів права, порушень правил юридичної техніки. Юридичні колізії призводять до порушень цілісності, внутрішньої узгодженості та єдності правової системи.

Існують різні види юридичних колізій.

Залежно від правових форм діяльності, під час здійснення яких виникають юридичні колізії, можна говорити про:

– нормотворчості (наприклад, колізії між різними нормативно-правовими актами);

–  правозастосовні (зокрема, колізії між рішеннями судів, колізії між нормативно-правовими актами і правозастосовними актами);

– інтерпретаційні (наприклад, колізії між актами тлумачення, колізії між нормативно-правовими актами і актами тлумачення).

Особливої увагу набуває питання неузгодженості між нормами права, які іменують колізіями в праві. Вони можуть бути охарактеризовані як дефекти в праві, тобто як порушення, деформації логіко-структурної побудови і розвитку системи права та його елементів.

Колізії в праві у свою чергу можуть бути поділені на:

– колізії в законодавстві (тобто колізії між нормами права, закріпленими в законодавстві);

– колізії між нормами, закріпленими в законодавстві, та нормами, закріпленими в інших джерелах права (наприклад, суперечності між законодавством та судовими прецедентами);

– колізії між нормами права, закріпленими в інших джерелах права (наприклад, колізії між судовими прецедентами).

З огляду на те, що законодавство є основним джерелом вітчизняного права, саме колізії у законодавстві виступають найбільш поширеним різновидом колізій в праві України. Тому саме вони знаходяться в центрі уваги вчених і практиків.

Отже, колізії у законодавстві - це різновидом юридичних колізій, що виникає за наявності розбіжності (зокрема, суперечності) між нормами права, які закріплені в законодавстві та регулюють одні суспільні відносини.

Основними ознаками колізій у законодавстві є:

1) вони є одним із видів юридичних колізій;

2) вони існують тільки між нормами права, закріпленими в законодавстві;

3) колізії в законодавстві виникають з приводу регулювання нормами одних фактичних обставин. Норми права, покликані регулювати різні суспільні відносини, присвячені різним питанням, не можуть створювати колізію.

4) вони існують у разі, коли норми права пропонують різне регулювання одних фактичних обставин. Тому колізію часто-густо характеризують як розбіжність (невідповідність, суперечність) між нормами.

В українському законодавстві найбільш поширеними є темпоральні, ієрархічні та змістовні колізії.

Темпоральна (часова) колізія — це колізія, що виникає вна­слідок прийняття в різний час з того самого питання кількох різних норм права.

Для подолання такої колізії необхідно доклад­но проаналізувати показники, що характеризують дію неузгоджених нормативно-правових актів у часі (момент набрання чинності, напрям темпоральної дії, моменти зупинення та припинення дії). Загальним правилом, що викорис­товується для подолання таких колізій, є правило, згідно з яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попередніх. Тому в разі неузгодженості застосуванню підлягає норма права, яка є прийнята пізніше.

Наприклад, згідно з ч. 3 ст. 144 ЦК України від 16 січня 2003 р. до моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж п’ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Проте ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції Закону від 21 вересня 2000 р.) встановлювала, що до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов’язаний внести не менше 30 відсотків вкладу². У такій ситуації застосуванню підлягала норма ЦК, оскільки вона була прийнята пізніше.

Ієрархічна (субординаційна) колізія — це колізія, що виникає вна­слідок регулювання одних суспільних відносин нормами різної юридичної сили.

Різна юридична сила норм права зумовлюється тим, що вони містяться в нормативно-правових актах, які знаходяться на різних щаблях в вертикальній (ієрархічній) струк­турі законодавства. Тому подолання ієрархічних колізій неможливе без з’ясування вертикальної структури законодавства України. Загальне правило, яке використовується для подолання цих колізій, звучить так: у разі суперечності застосовуються норми, що мають більш високу юридичну силу.

Законодавчо встановлено, наприклад, ієрархічний статус Конституції України (в її ст. 8 передбачено, що «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй»). Це означає, що в разі суперечності між нормами Конституції та нормами будь-яких інших нормативно-правових актів мають застосовуватися саме норми Конституції.

Змістовна колізія — це колізія, що виникає внаслідок часткового збігу обсягів регулювання кількох норм права.

Особливість цих колізій пов’язана з поділом норм права на за­гальні і спеціальні, що мають різний обсяг регулювання. Загальні норми права, як відомо, поширюються на рід відносин у цілому; спеціальні діють тільки в межах виду відносин цього роду і встановлюють для нього певні особливості порівняно із загальним правилом. При конкуренції загальних і спеціальних норм слід керуватися правилом: спеціальний закон скасовує дію загального.

Прикладом загальної і спеціальної норм можуть бути ст. 1166 і ст. 1187 ЦК України, що встановлюють відповідальність за заподіяння шкоди в загальних випадках (ст. 1166) та відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187). У разі, коли шкода заподіюється автомобілем (джерелом підвищеної небезпеки), на регулювання відносин претендують обидві статті, які встановлюють різні правила (головна відмінність тут полягає в тому, що ст. 1187 передбачає можливість відшкодування шкоди і за відсутності вини, тоді як ст. 1166 пов’язує відшкодування лише з наявністю вини). Згідно з наведеним колізійним правилом застосуванню в цій ситуації підлягає спеціальна норма — ст. 1187 ЦК.

Існують також і так звані складні випадки, коли неузгодженість між нормами права зумовлена одночасним існуванням (збігом) кількох видів колізій. Так, при збігу темпоральної та ієрархічної колізій, що виникає внаслідок більш піз­нього введення в дію норми, яка має меншу юридичну силу, пріоритет віддається нормі, яка має вищу юридичну силу, хоча її прийнято раніше.

У разі збігу темпоральної та змістовної колізій, що виникає внаслідок більш піз­нього введення в дію загальної норми, пріоритет зазвичай віддається спеціальній нормі, хоча її прийнято раніше. У даному випадку слід виходити з того, що незважаючи на зміну загального правила право має на меті зберегти особливе регулювання, обумовлене специфікою певного виду відносин. Якщо ж під час тлумачення буде встановлено, що нова загальна норма усуває відмінне регулювання для різних видів відносин одного роду, яке раніше було передбачене спеціальними нормами, то вибір слід зробити на користь більш пізнього загального закону.

При збігу ієрархічної та змістовної колізій, коли загальна і спеціальна норми містяться в актах, що мають різну юридичну силу, перевагу має спеціальна норма. Проте якщо нижчий орган вийшов за межі своєї компетенції (тобто не уповноважений видавати спеціальні норми, а відтак, вирішувати питання по-іншому), повинна діяти загальна норма вищої юридичної сили. Приклад