§ 2. Право і мораль, їх співвідношення

У суспільстві право і мораль тісно пов’язані. Вони мають спільні риси, відмінності та взаємодіють між собою.

Мораль - це принципи, оцінки та норми, що відображають уявлення людей про добро і зло, а також про те, що схвалюється чи заперечується суспільством.

Спільними рисами права і моралі є: нормативний характер правил; виконання функції соціального компромісу: забезпечення стабільності і порядок в суспільстві; оцінювання поведінки суб’єктів у різних сферах суспільної діяльності.

Розмежування права і моралі проводиться за такими критеріями.

За походженням:

норми моралі формуються поступово, в процесі суспільного життя на основі уявлень про добро і зло, справедливість, честь, мають неофіційний характер, передаються з покоління до покоління;

норми права складаються у процесі взаємодії людей як правила, що закріплюють відносини, які визнає і захищає держава, і мають офіційний загальнообов’язковий характер.

За сферою регулювання:

моральне регулювання поширюється на відносини, які важко піддаються зовнішньому контролю (наприклад на сферу міжособового спілкування – кохання, дружбу, взаємодопомогу тощо);

норми права регулюють лише ті відносини, які мають загальносуспільне значення та піддаються зовнішньому контролю.

За формою виразу:

норми моралі, зазвичай не мають офіційно закриплених форм вираження і можуть міститися у релігійних заповідях, традиціях, ритуалах і т. п.;

норми права набувають формального виразу в нормативно-правових актах та інших джерелах права.

За ступенем деталізації:

норми моралі не містять точних правил поведінки, вони виступають як безумовні принципи (наприклад шанувати батьків, діяти сумлінно, боронити Вітчизну);

норми права є деталізованими правилами про належну, дозволену і заборонену поведінку.

За засобами забезпечення виконання та специфікою санкцій:

додержання моралі забезпечується внутрішнім переконанням, громадською думкою;

право ж охороняється держави та гарантується іі примусовою силою. Порушення правових норм тягне за собою юридичну відповідальність – негативні наслідки майнового, особистого і організаційного характеру, що застосовуються в певному порядку державними органами, у той час як порушення моральних норм тягне моральну відповідальність.

Взаємодія права та моралі полягає в тому, що право ґрунтується на нормах суспільної моралі, підтримує та захищає їх. Іноді вважають що право – це юридичний мінімум моралі, якій уможливлює соціальне спілкування людей та існування суспільства.

Без звернення до моральних понять не можна виявити значення низки термінів, закріплених у праві, з оцінкою яких пов’язані юридичні наслідки. До них належать оцінні поняття: “образа особистої гідності”, “дії, що відзначаються особливим цинізмом чи особливою зухвалістю”, “розумні строки”, “неможливість спільного проживання”, “низькі мотиви” та ін. І право, і мораль мають подібні, хоча і не тотожні системи оцінки – обидві нормативні системи засуджують несправедливість.

Моральні норми відіграють важливу роль у процесі правозастосовчої діяльності при вирішенні конкретних юридичних справ. Так, мотив і мета деяких правопорушень є ознаками, що повинні бути встановлені при кваліфікації. А в разі прийняття певних судових рішень, наприклад про позбавлення батьківських прав або звільнення педагогічних працівників, моральний фактор часом є вирішальним.

Деякі колізії у взаємодії права та моралі можуть виникати у складних питаннях (наприклад при трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини, проведенні клінічних випробувань лікарських засобів на пацієнтах (добровольцях), евтаназії, тощо ).

Окремі норми права, здебільшого процесуальні, в моральному сенсі нейтральними (наприклад, норма Кримінально-процесуального кодексу України про передачу справи з одного суду до іншого).

Останнім часом вагомий вплив на регулювання суспільних відносин чинять етичні норми, що закріпленні в документах професійних об’єднаннь (наприклад, «Кодекс професійної етики судді», «Етичний кодекс лікаря України», «Етичний кодекс ученого України» та інші.