Розділ 19. Нормотворчість

(Биля І.А.)

1. Нормотворчість: поняття, види.

2. Функції та принципи нормотворчості.

3. Стадії створення нормативно-правових актів.

4. Нормотворча техніка: поняття, елементи. Термінологія законодавства.

§ 1. Нормотворчість: поняття, види, функції, принципи

Нормотворчість – це діяльність уповноважених на це суб’єктів з розробки, розгляду, прийняття та офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, яка здійснюється за визначеною процедурою.

Сформулюємо основні ознаки нормотворчості:

1. Нормотворчість є етапом правоутворення. Під час нормотворчості в нормативно-правових актах мають закріплюватися норми права, які є результатом узагальнення найбільш важливих повторювальних суспільних відносин, а також засобом витіснення шкідливої суспільної практики. Крім того, нормотворчість нерідко створює необхідні правові умови розвитку нових відносин, в яких зацікавлене суспільство (наприклад, створення фондів фінансування будівництва), або, навпаки, не допускає розвиток нової небажаної практики (наприклад, репродуктивне клонування людини). Право, що зароджується в суспільстві, завдяки нормотворчій діяльності уповноважених суб’єктів набуває формальної визначеності, державного захисту, системності, що суттєво підвищує його регулятивну ефективність.

2. Нормотворчість є правовою формою діяльності публічної влади поряд з правозастосуванням, тлумаченням права, контрольно-наглядовою та установчою діяльністю. Тому нормотворча діяльність врегульована правом і є юридично значущою, тобто породжує правові наслідки. Основна відмінність нормотворчості від інших правових форм діяльності полягає в тому, що її метою є створення, зміна або скасування норм права.

3. Результатом нормотворчої діяльності є нормативно-правові акти, за допомогою яких відбувається формальне закріплення норм права. Загальним результатом нормотворчості є законодавство як зовнішня джерело права.

4. Нормотворчість здійснюється уповноваженими на це суб’єктами – органами та носіями публічної влади: органами державної влади і місцевого самоврядування, їх посадовими особами, народом та територіальними громадами. При цьому переважна більшість нормативно-правових актів приймається органами державної влади і місцевого самоврядування: нормотворча діяльність здійснюється ними на основі виконання завдання підтримання загального соціального порядку. Крім того, суб’єктами нормотворчості можуть виступати інші особи, яким публічна влада делегувала нормотворчі повноваження (наприклад, державні і недержавні організації).

5. Нормотворчість здійснюється за певною процедурою, яка регламентується законодавством. Процедурний характер нормотворчої діяльності (тобто її здійснення у встановленому порядку) зменшує вірогідність свавілля та помилкових рішень, забезпечує створення справедливих та ефективних, норм права. Дотримання процедури розгляду, прийняття та набрання чинності нормативно-правовими актами є однією з умов легітимності нормотворчого процесу. Суттєві порушення процедури нормотворчості можуть призвести до визнання нормативно-правового акта недійсним у судовому порядку.

Важливе значення для юриспруденції має виокремлення видів нормотворчості.

Так, за особливостями процедури і юридичною силою виділяють законотворчіст, яка здійснюється парламентом, а також народом за особливою процедурою, результатом якої є прийняття законів як нормативно-правових актів вищої юридичної сили) та підзаконну нормотворчість, яка здійснюється уповноваженими суб’єктами за більш простою процедурою, результатом якої є підзаконні нормативно-правові акти).

За уповноваженим суб’єктом можна виокремити нормотворчість органів державної влади, нормотворчість органів місцевого самоврядування, нормотворчість народу або територіальних громад, нормотворчість державних організацій, нормотворчість недержавних організацій та ін.

За сферою дії розрізняють загальнодержавну нормотворчість, яка здійснюється в межах території всієї держави, місцеву нормотворчість, яка здійснюється в межах окремої адміністративно-територіальної одиниці, а також локальну нормотворчість, яка здійснюється в межах відповідної організації.