§ 6. Дія нормативно-правових актів у просторі та за колом осіб

Дія нормативно-правового акта у просторі — це здатність нормативно-правового акта створювати юридичні наслідки на певній території.

Виокремлюють три принципи дії нормативних актів у просторі: територіальний, екстратериторіальний і екстериторіальний.

Територіальний принцип є основним принципом дії нормативно-правового акта в просторі. Дія акта в межах території відповідної держави пов'язана з концепцією державного суверенітету й обумовлена територіальним верховенством державної влади. Держава може встановлювати права і обов’язки для осіб, які перебувають на її території, а також визначати юридичний статус суб’єктів права і майна.

Державною територією визнається частина земної кулі, на яку поширюється політичне і юридичне верховенство (суверенітет) цієї держави. Межі території визначаються державним кордоном, а сама державна територія охоплює сушу, внутрішні води, територіальне море, надра й повітряний простір.

Естратериторіальний принцип означає, що дія нормативно-правових актів певної держави не обмежується її територією, а виходить за її кордони. Так, екстратериторіальну дію мають нормативно-правові акти приватного права, які регулюють відносини з іноземним елементом. Іноземний елемент має місце у випадку, коли у відносинах беруть участь фізичні особи-іноземці та іноземні юридичні особи, або об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави, або юридичний факт виник на території іноземної держави. Вибір законів певної держави, що підлягають застосуванню до таких відносин, визначається згідно з колізійними нормами (нормами Закону «Про міжнародне приватне право», інших законів та міжнародних договорів України). За загальним правилом учасники приватноправових відносин мають автономію волі, тобто можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до їх відносин.

Вихід за межі національних кордонів нормативно-правових актів публічного права розглядається як виключення, яке забезпечує реалізацію суверенних прав і інтересів держави поза її територією. Зазвичай ці випадки урегульовані нормами міжнародного публічного права.

Наприклад, такі акти можуть діяти на:

1) територіях з міжнародним режимом (наприклад, у відкритому морі, міжнародному повітряному просторі, космічному просторі, Антарктиці);

2) територіях зі змішаним режимом (наприклад, у винятковій економічній зоні, на континентальному шельфі);

3) території інших держав (йдеться, наприклад, про дію кримінального законодавства, законодавства про вибори, експортний контроль).

Екстериторіальний принцип означає, що дія нормативних актів певної держави не поширюється на частину її території. Наприклад, подібна ситуація має місце при спеціальному обмеженні суверенних прав держави на визначених територіях у силу його зобов'язань по міжнародному публічному праву (наприклад, на території посольств іноземних держав, іноземних військових баз), а також у випадку військової окупації.

Крім того, деякі нормативно-правові акти діють на певній частині території держави через причини, не пов’язані з міжнародним публічним та приватним правом.

У даному випадку внутрішньодержавне право враховує:

1) територіальний масштаб діяльності суб'єкта нормотворчості. Нормативно-правові акти місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування діють в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Наприклад, Закон «Про місцеві державні адміністрації» передбачає, що розпорядження голів місцевих державних адміністрацій є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Згідно із Законом «Про місцеве самоврядування» акти місцевої ради, сільського, селищного, міського голови є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території;

2) локалізацію мети акта, прийнятого центральними органами державної влади. Так, обмежену сферу дії мають нормативно-правові акти, які визначають спеціальний правовий статус певної території (наприклад, Закон «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області», Закон «Про статус гірських населених пунктів в Україні»), а також акти, які встановлюють правила щодо проведення експерименту на території певної області чи районів (наприклад, Постанова КМУ від 22 вересня 2010 р. № 866 «Про проведення у Волинській області експерименту з надання громадянам пільг у грошовій формі з оплати електроенергії»).

Дія нормативно-правового акта за колом осіб — це здатність акта створювати юридичні наслідки для тих чи інших суб'єктів права.

Цей параметр дії нормативно-правових актів визначається виходячи із принципів територіальної та персональної юрисдикції.

Принцип територіальної юрисдикції обумовлений територіальним верховенством певної держави і означає, що за загальним правилом нормативно-правовий акт діє щодо всіх осіб, які перебувають на її території (громадян, іноземців та осіб без громадянства). Лише в деяких випадках певні особи, які перебувають на державній території, можуть користуватися повним чи частковим імунітетом і не підпадати під дію нормативно-правових актів даної держави (наприклад, члени дипломатичного персоналу).

Принцип персональної юрисдикції обумовлений тим, що особа, яка перебуває за межами території держави, але має відношення до реалізації істотних суверенних прав та інтересів цієї держави. Такий принцип може мати кілька варіантів, зокрема:

- захисний принцип, який дозволяє державі покладати відповідальність на іноземців та іноземних юридичних осіб, що перебувають за кордоном, якщо їх дії зазіхають на фундаментальні інтереси цієї держави (наприклад, за забруднюють навколишнє природне середовище, порушують законодавства про захист економічної конкуренції);

- активний персональний принцип, який поширює дію нормативно-правових актів держави на власних громадян, що перебувають за кордоном, а також регулює операції вітчизняних юридичних осіб за кордоном;

- пасивний персональний принцип, який припускає здійснення юрисдикції над діями осіб, що мають місце поза межами державної території, коли вони завдають шкоди громадянам даної держави (наприклад, Кримінальний кодекс України передбачає, що іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності, якщо вони вчинили тяжкі або особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України);

- принцип універсальності, який дозволяє державам здійснювати юрисдикцію над злочинами проти людства і людяності (наприклад, за геноцид, порушення основних прав людини, включаючи рабство і расову дискримінацію, військові злочини, піратство).

Крім того, ті чи інші нормативно-правові акти можуть поширюватися тільки на певну категорію осіб (спеціальних суб'єктів) унаслідок диференціації правового регулювання. Такий спеціальний характер можуть мати як закони, так і підзаконні нормативно-правові акти, які визначають правовий статус окремих категорій громадян (наприклад, правовий статус військовослужбовців, ветеранів війни, державних службовців, суддів, народних депутатів та депутатів місцевих рад, іноземців, біженців, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Крім того, обмежене коло адресатів мають відомчі нормативно-правові акти: їх дія поширюється лише на співробітників цього відомства, а також на підприємства, установи і організації, що входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Схема. Види нормативно-правових актів

Критерій	Види
1. За юридичною силою	а) закони б) підзаконні нормативні акти
2. За суб’єктами нормотворчості	а) акти, прийняті народом б) акти глави держави в) акти парламенту г) акти органів виконавчої влади д) акти органів місцевого самоврядування
3. За формою зовнішнього виразу	а) закони б) укази в) постанови г) рішення д) розпорядження е) накази
4. За часом дії	а) постійні б) тимчасові
5. За сферою дії	а) нормативні акти, які поширюються на всю територію держави б) нормативні акти територіально обмеженої дії
6. За колом осіб	а) загальні б) спеціальні