§ 2. Поняття та види законів

Закон – це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом або безпосередньо народом, і регулює найважливіші суспільні відносини.

Закони відрізняються від інших нормативно-правових актів за такими ознаками:

1. Вони приймаються спеціально уповноваженими суб’єктами – парламентом як органом законодавчої влади або безпосередньо народом (шляхом референдуму). В Україні прийняття законів є виключною компетенцією Верховної Ради України. Народ України здійснює законодавчі повноваження через всеукраїнський референдум.

2. Вони регулюють найбільш значущі, ключові суспільні відносини, встановлюють їх відправні засади. Так, згідно з ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права, свободи, обов’язки людини і громадянина, порядок застосування мов, правовий режим власності, територіальний устрій України, організація і порядок проведення виборів і референдумів, організація і діяльність органів виконавчої влади, засади місцевого самоврядування, судоустрій, засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за них та ін.

3. Вони мають вищу юридичну силу. Вища юридична сила закону проявляється у тому, що:

– всі інші нормативні акти повинні відповідати закону (вони мають підзаконний характер);

– закон може змінюватися чи скасовуватися тільки законом;

– прийняття нового закону обумовлює зміну або скасування підзаконних актів в частині, що суперечить цьому закону.

4. Вони приймаються з дотриманням особливої процедури. Порядок прийняття законів в Україні регулюється Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, Законом України «Про всеукраїнський і місцевий референдуми».

Порядок прийняття закону парламентом складається з таких стадій:

а) підготовка законопроекту до розгляду його Верховною Радою України. Ця стадія включає прийняття рішення щодо підготовки проекту, організаційно-технічне та фінансове забезпечення підготовки проекту, розробку концепції законопроекту, підготовку тексту проекту закону, наукову експертизу проекту закону, внесення його на розгляд Верховної Ради України суб’єктом права законодавчої ініціативи.

Особливе значення має наукова експертиза законопроекту, що включає дослідження і оцінку якості проекту, його наукової обгрунтованності, відповідності встановленим вимогам (економічним, фінансовим, екологічним, та ін..). Підготовлені проекти законів можуть бути оприлюднені для обговорення державними органами, науковими установами, громадськістю.

Внесення проекту закону на розгляд Верховної Ради України здійснюється виключно суб’єктами права законодавчої ініціативи – Президентом України, народними депутатами України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України (ст.93 Конституції України). Після цього законопроекти проходять попередній розгляд у відповідних комітетах Верховної Ради України;

б) розгляд законопроекту Верховною Радою України і прийняття рішення щодо нього. Законопроекти розглядаються на пленарних засіданнях Верховної Ради України, як правило, за процедурою трьох читань (перше читання включає обговорення основних положень, структури законопроекту та прийняття його за основу; друге – постатейне обговорення; третє – прийняття законопроекту в цілому).

За результатами розгляду та обговорення проекту Верховна рада України шляхом голосування приймає закон визначає порядок введення його в дію. Введення його в дію визначається у прикінцевих або перехідних положеннях закону або окремим законом;

в) офіційне оприлюднення закону. Прийнятий закон направляється на підпис Президенту України. Президент повинен підписати закон протягом 15 днів або застосовує право вето. Верховна Рада враховує пропозиції Президента України або може подолати вето не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради. Закони публікуються в офіційних друкованих виданнях, після чого набирають чинності.

Види законів виокремлюють за такими критеріями:

1. за юридичною силою:

а) Конституція та конституційні закони.

Конституція є Основним законом, який має найвищу юридичну силу і втілює принцип верховенства права. Вона є актом установчого характеру, який закріплює загальні засади громадянського суспільства і держави, основи правової системи, права і свободи людини і громадянина, державно-територіальний устрій, організацію органів державної влади і місцевого самоврядування. Конституція має найвищу стабільністю; її норми є нормами прямої дії.

Конституційні закони вносять зміни та доповнення до Конституції. Вони приймаються не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України в особливому порядку, передбаченому розділом ХІІІ Конституції України;

б) звичайні закони, які приймаються Верховною Радою України більшістю від її конституційного складу (наприклад, Закон України «Про місцеве самоврядування»);

2. за ступенем упорядкованості:

а) кодифіковані закони, в яких узагальнюються і систематизуються норми права, що регулюють певну групу суспільних відносин. Кодифіковані закони приймаються у формі кодексів та основ законодавства (наприклад, Митний Кодекс України, Основи законодавства України про охорону здоров’я);

б) поточні закони, прийняті з окремих питань (наприклад, Закон України «Про громадські об’єднання»);

3. за значенням у механізмі правового регулювання:

а) первинні закони, які встановлюють правила регулювання певних сфер суспільних відносин (наприклад, Закон України «Про акціонерні товариства»)

б) вторинні закони, які вносять зміни та доповнення до них або скасовують їх дію (наприклад, Закон України «Про внесення зміни до ст. 23 Закону України «Про акціонерні товариства»).