§ 7. Об’єктивно протиправне діяння

Поняття «неправомірне діяння» і «правопорушення» не тотожні: не кожна неправомірна поведінка є правопорушенням. До неправомірної поведінки відноситься також об’єктивно неправомірне діяння. Відмінність між ними полягає в тому, що правопорушенню притаманні всі елементи його складу, натомість в об’єктивно-протиправному діянні відсутній суб’єктивний елемент – вина. Об’єктивно протиправне діяння нагадує правопорушення лише з зовнішньої сторони(діяння неосудної особи, юридичний казус та інші).

Об'єктивно протиправне діяння – безневинне, неправомірне, соціально шкідливе діяння (дія або бездіяльність) фізичної або юридичної особи, яке тягне за собою юридичну відповідальність лише у виняткових випадках, прямо передбачених законом.

Ознаки об'єктивно протиправного діяння:

1. Є видом неправомірної поведінки; воно суперечить нормам права, порушує права і законні інтереси інших осіб.

2. Заподіює шкоду суспільним відносинам (власності, здоров'ю, особистим немайновим благам і т.п.).

3. Має специфіку суб’єктивної сторони, яка характеризується відсутністю вини суб’єкта. Його невинуватість обумовлена особливостями психофізіологічного стану, при якому така особа: не усвідомлює або не може усвідомлювати характер власного діяння (наприклад, унаслідок її неосудності); не передбачає можливість настання суспільно шкідливих наслідків (казус); передбачає настання шкідливих наслідків в конкретних обставинах, але не може їм запобігти (форс-мажорні обставини).

4. Викликає різні юридичні наслідки:

а) може бути підставою юридичної відповідальності особи, яка вчинила об’єктивно протиправне діяння у цивільно-правових відносинах. Вона наступає лише у виняткових випадках, прямо передбачених законом(наприклад при заподіянні шкоди власником джерела підвищеної небезпеки (використання транспортних засобів, механізмів, електричної енергії високої напруги і т. д.), при заподіяння шкоди органами держави (в тому числі органами дізнання та попереднього слідства), як підстава їх цивільно-правової відповідальності; при порушенні договірних зобов'язань суб'єктом підприємницької діяльності. Притягнення до юридичної відповідальності у даному випадку не має на меті покарання особи, яка вчинила об’єктивно протиправне діяння, а обумовлено необхідністю відновлення порушених цими діяннями прав інших осіб.

б) може бути підставою юридичної відповідальності інших осіб. Наприклад при заподіянні шкоди малолітньою або недієздатною особою (підпал будинку, знищення майна та ін.), до юридичної відповідальності притягується не ця особа, а її батьки, усиновителі або опікуни.

г) може призвести до застосування примусових заходів і правового впливу, які не є заходами юридичної відповідальності (наприклад, примусові заходи медичного характеру до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння і заподіяли шкоду в стані неосудності, примусові заходи виховного характеру, що застосовуються до малолітніх).

в) не тягнуть юридичної відповідальності або застосування примусових заходів або юридичного впливу до особи за шкоду, заподіяну нею, наприклад за діяння, вчинені в результаті випадку (казусу), коли особа не передбачає можливість настання суспільно шкідливих наслідків.

- за заподіяння шкоди при об'єктивній неможливості запобігти настанню шкідливих наслідків через специфічний психічний стан особи, викликаний екстремальними умов і нервово-психічниими перевантаженнями. Наприклад. екстремальні умови – незвичайне очевидне ускладнення обстановки, яке вимагає особливої уваги, негайного реагування (надзвичайна подія, раптова втрата професійних навичок). Нервово-психічні перевантаження це стан організму (перевтома, стрес і т.п.), яка пригнічує інтелект і волю особи при здійсненні його професійних функцій (наприклад, стан водія, які за наказом керівника працює надурочно). Психофізіологічні відхилення обох цих видів, позбавляють особу можливості самостійно прийняти рішення, визначити варіанти своєї поведінки і запобігти ті наслідки діяння, які особа в такому стані передбачає (на відміну від неосудної особи).

Об’єктивно протиправне діяння слід відрізняти не тільки від правопорушень, а й від діянь, що заподіюють шкоду правомірно. Така шкода заподіюється внаслідок необхідної оборона; затримання особи, яка вчинила злочин; виконання наказу чи розпорядження; виконання діяння, пов'язаного з ризиком; виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності (ст. 36, 37, 41, 42, 43 та ін. Кримінального кодексу України). Такі діяння є а) усвідомленими і контрольованими б) скерованими суспільно корисними метою та мотивами; г) заподіяння шкоди іншим суб'єктам є вимушеним і виправданим в конкретній ситуації; г) офіційним визнанням правомірності таких дій, прямим виключенням законом таких діянь з числа правопорушень; є) відсутністю негативних правових наслідків для осіб, які їх вчинили.