Розділ 24. Застосування норм права

(Вороніна М.А.)

1. Поняття реалізації правових норм

2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації

3. Стадії правозастосування

4. Принципи застосування норм права

5. Акти правозастосування, їх види

6. Прогалини в праві і засоби їх подолання та усунення

§ 2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації

Правозастосування за своїм обсягом є важливою стадією в правовому регулюванні, яка сприяє реалізації норм права в конкретних життєвих ситуаціях.

Застосування права – правова форма діяльності уповноважених суб’єктів щодо забезпечення реалізації приписів норм права відносно конкретних життєвих випадків шляхом винесення індивідуально правових рішень.

Застосування права притаманні певні характерні риси:

а) це владна діяльність, яка передбачає винесення юридично обовязкових рішень;

б) це діяльність, яка передбачає винесення індивідуальних рішень – які мають конкретного адресата та розраховані на вирішення певної ситуацію; в) ця діяльність спрямована на забезпечення реалізації прав і обов’язків учасників конкретних правовідносин, передбачених нормами права

г) це діяльність, що здійснюється уповноваженими законодавством суб’єктами, насамперед, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами; в деяких випадках правозастосовними повноваженнями наділяються інші суб’єкти (фонд соціального страхування, приватний нотаріус тощо; в) громадяни не можуть суб’єктами правозастосування, хоча така діяльність може здійснюватися з їх ініціативи (наприклад, подання заяви про скоєне правопорушення, позовної заяви до суду та ін.),

д) здійснюється за встановленою законодавством процедурою є)завершується прийняттям акта застосування норми права (вироком, рішенням суду, розпорядженням, наказом посадової особи, тощо).

Правозастосування відбувається у таких випадках:

а) коли передбачені нормами права і обов'язки в конкретних осіб виникають тільки після винесення індивідуально владного рішення уповноваженого органу (наприклад, призначення пенсії; зарахування абітурієнта до вищого навчального закладу тощо);

б) коли є спір про право, і сторони не можуть прийти до погодженого рішення про зміст своїх суб’єктивних прав і юридичних обов’язків (наприклад, розділ майна судом органами, розв’язання господарських суперечок судом).

в) коли скоєне правопорушення і необхідно визначити міру юридичної відповідальності особи (наприклад, винесення вироку за скоєний злочин);

д )коли необхідно встановити наявність або відсутність факту, що має юридичне значення (визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою).

Правозастосування права є етапом реалізації права. В окремих випадках правозастосування воно обов’язковою стадією реалізації права, наприклад, прийняття рішення про прийняття, поновлення чи припинення громадянства, реєстрація шлюбу, тощо. Воно може розпочинати чи завершувати реалізацію права (наприклад, прийняття рішення про призначення пенсії починає реалізація права на пенсійне забезпечення, прийняття рішення суду про розлучення припиняє реалізацію сімейних прав і обов’язків). Застосування права може здійснюється на певному етапі дотримання, виконання, використання норм права. Наприклад, прийняття рішення про переведення на іншу роботу під час виконання трудових обов’язків.

Таким чином, правозастосовна діяльність має додатковий, допоміжний характер у процесі правореалізації.

Виокремлюють різні форми правозастосовної діяльності, найважливіше значення серед яких займає правосуддя. Правосуддя – це форма державної діяльності, яка полягає в розгляді і вирішенні судом віднесених до його компетенції цивільних, кримінальних та інших справ.