Контрольні питання

1. Якій характер мали перші уявлення про державу, право, політичні відносини на українських землях у докняжу добу?

2. Які основні ідеї політичної думки періоду Київської Русі?

3. У яких письмових пам’ятках відображена суспільно-політична думка Київської держави?

4. У чому суть твердження Станіслава Оріховського «усяка влада є від бога»?

5. Проаналізуйте суспільно-політичні погляди українських просвітників ХУІІІ століття.

6. Які основні політичні ідеї обґрунтовувались у програмі і статуті Кирило-Мефодіївського товариства?

7. Покажіть еволюцію поглядів Михайла Грушевського у питанні про форму української державності?

8. У чому суть основних положень інтегрального націоналізму Дмитра Донцова?

Основні поняття

Фетишизм, тотемізм, гуманісти, просвітники, народницька ідеологія, революційно-демократична течія, державницька ідеологія, консерватизм, націонал-комунізм, дисидентський рух.

Література

2. Гелей С., Рутар С. Політологія. Навч. Посібник. – К.: Знання, 2007.

3. Зема В.Є. Полеміко-догматичні збірки ХУІ – початку ХУП ст. // Український історичний журнал. – 2001, № 5.

4. Коцур А.П. Ідея державності в історичній думці на суспільно-політичному житті України кінця ХУШ – початку ХХ ст. – Чернівці, 2000.

5. Кухта Б. Політологія. Історія і теорія політичної науки. Курс лекцій. – Львів, 2007.

6. Історія суспільних рухів і політичних партій в Україні (ХІХ ст. – 1920 р.) – Львів, 1999.

7. Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років. – К., 1995.

8. Кондратюк В.О., Піскорський О.В., Лепісевич П.М. В’ячеслав Липинський – ідеолог українського консерватизму. – Л.: «Апріорі», 2003.

9. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.

10. Розумний М. Українська ідея на тлі цивілізації. – К., 2001.

11. Юристовський О.І.Нарис історії політичної думки України. Львів, 2001.

Тема 5. Політична влада План

1. Сутність і види влади.

2. Політична влада: характерні риси, чинники ефективності, шляхи досягнення та норми реалізації.

3. Політичний режим як засіб здійснення політичної влади.

1. Сутність і види влади.

Влада є складним за сутністю й багатоманітним за формами вияву явищем суспільного життя. Існує багато різних концепцій і понад 300 визначень цього поняття. За вихідне й найпростіше можна взяти визначення влади як вплив однієї частини суспільства (індивіда, групи, організації тощо) на поведінку іншої у бажаному для себе напрямі. Влада, як стверджував Макс Вебер «означає будь-яку закріплену суспільними відносинами можливість відстоювати своє, навіть за наявності опору, незалежно від того, яким чином вона може себе виявляти».

У більше конкретному варіанті влада – це реальна можливість людей здійснювати свою волю у суспільному житті, нав’язуючи її, якщо необхідно, іншим людям за допомогою певних засобів. Уже з таких простих визначень видно, що влада є відношенням, отже, передбачає наявність двох сторін. Влада є формою соціальних відносин, яка характеризується здатністю впливати на поведінку інших не завдяки видатним якостям особистості, а через адміністративно-правові механізми, перш за все завдяки положенню у суспільстві, посаді, місцю у соціальній структурі суспільства. Система влади включає у себе відносини панування і підкорення, відносини субординації (багаторівневого підпорядкування, підкорення) та ієрархії.

Звідси випливають поняття: “суб’єкт влади” і “об’єкт влади”. Сторону з пе­реважним впливом доцільно називати суб’єктом, а сторону, яка зазнає цього впли­ву – об’єктом владного відношення. До розуміння цих понять треба підхо­ди­­ти діалектично: певні суб’єкти і об’єкти влади можуть мінятися місцями за­леж­­но від обставин і ролі. Скажімо, класи, соціальні групи, етнічні спільноти, ок­­ремі громадяни, громадсько-політичні організації є суб’єктами або носіями по­літичної влади, водночас вони і стосунки між ними є об’єктами владного впливу. До об’єктів політичної влади відносять також усі сфери суспільного життя – економічну, духовну, соціальну, науково-технічну тощо, суспільство загалом.

Оскільки влада є суто суспільним відношенням, у якому задіяні наділені свідомістю і волею люди, а переважний вплив одних людей на інших є вольовим відношенням між ними, то влада може бути визначена як вольове відношення між людьми, тобто таке відношення, за якого одні люди можуть нав’язувати свою волю іншим.

Нерідко владу пов’язують, іноді й ототожнюють із “силою”, “насильством”. Очевидно, що ці дві категорії об’єднує спільна особлива властивість – здатність до конкретної справи, звершення. Проте влада не обов’язково повинна бути пов’язана з насильством. Мало того, звернення влади до сили свідчить про нестачу влади.

Основними засобами здійснення влади, окрім насильства, є право та авторитет влади.

Залежно від форм здійснення влади розрізняють основні її види: економічна (влада власника засобів виробництва над учасником виробництва), політична, соціальна (розподіл матеріальних благ, надання різних послуг, пільг і т. ін.), духовна (організація духовного виробництва, ідеологічний вплив на людей), сімейна (вплив одного чи декількох членів сім’ї на її життєдіяльність).

Найважливішим з усіх видів влади є політична влада як реальна здатність певної групи людей чи індивідів, що відображають інтереси цих груп, здійснювати свою волю за допомогою політики і правових норм.

Не слід ототожнювати поняття “політична влада” і “державна влада”. Перше за своїм змістом ширше від другого: а) політична влада виникла раніше від державної, ще в додержавну добу; б) не кожна політична влада є владою державною (наприклад, влада партій, рухів, громадських організацій), хоча будь-яка державна влада – завжди політична; в) державна влада специфічна: тільки вона володіє монополією на примус, правом видавати закони тощо.

Специфіка державної влади, отже, полягає в тому, що вона: по-перше, здійснюється спеціальним апаратом; по-друге, поширюється на всю територію країни; по-третє, наділена монополією на прийняття законів та застосування примусу.

Політична влада здійснюється не тільки державою, а й іншими політичними інститутами — політичними партіями, громадсько-політичними організаціями, органами місцевого самоврядування. Відповідно можна виокремити владу політичних партій, громадських організацій, органів місце­вого самоврядування як форми політичної влади. На відміну від державної влади, яка має загальний характер і поширю­ється на всю територію країни й суспільство в цілому, влада політичних партій і громадських організацій здійснюється лише в межах цих партій та організацій. Вона ґрунтується як на правових нормах, установлених державою, так і на політичних нормах, які не є правовими і діють лише в межах політичних партій і громадських організацій. Такі норми закріплюються у статутах партій і громадських організацій і стосуються визначення прав та обов'язків їх членів, внутрішньопартійної діяльності тощо. А це означає, що засобами здійснення політичної влади виступають не тільки правові, а й політичні норми як такі, що діють всередині недержавних політичних організацій та у стосунках між ними.

Потрібно також розрізняти державну владу і владу органів місцевого самоврядування. Державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу й судову і здійснюється за допомогою спеціального апарату на всій території, на яку поширюється державний суверенітет. Влада органів місцевого самоврядування поширюється лише на певну частину території держави і значною мірою здійснюється на громадських засадах. Вона ґрунтується як на загальнодержавних правових нормах, так і на нормативних актах самих цих органів, дія яких поширюється лише на підпорядковану їм територію.