2. Політичні аспекти глобальних проблем сучасності.

Особливості і суперечливості глобалізаційних процесів найгостріше можуть проявити себе у глобальних проблемах сучасності.

Глобальні проблеми сучасності – сукупність суперечливих процесів, які складають зміст сучасних криз світової цивілізації. Глобальні проблеми створюють загрозу розвиткові і навіть самому існуванню всіх країн світу, потребують для відвернення цих катастрофічних наслідків їх спільних зусиль, тобто, мають всеохоплюючий, планетарний, глобальний характер.

Поняття, “глобальні проблеми” вперше з’явилися на Заході в 60-их роках ХХ ст. До основних ознак глобальних проблем сучасності відносять:

• планетарний, загальносвітовий характер, що стосується інтересів усього людства,

• невирішення цих проблем загрожує людству регресом,

• проблеми потребують негайного вирішення,

• проблеми потребують колективних зусиль з боку всієї світової спільноти.

До найгостріших глобальних проблем можна віднести:

• екологічну проблему,

• підтримання миру,

• освоєння космосу та світового океану,

• продовольчу проблему,

• проблему народонаселення,

• проблему подолання відсталості,

• сировинну проблему, міжнаціональну проблему та ін.

Появу глобальних проблем одні дослідники пов’язують з останнім десятиліттям. Інші вважають, що їх ґенеза проходила впродовж усієї історії людства, але глобальними вони стали у ХХ ст. Ще одна група дослідників наголошує, що чимало глобальних проблем виникли первинно, деякі визрівали давно, але проявились виразно й на глобальному рівні лише з утвердженням у ХУП-ХУШ ст. капіталізму.

Зараз у вирішенні глобальних проблем людства пріоритетним стає вирішення політико-екологічних проблем. В минулому питання екологічної кризи мало локальний характер, але зараз стало глобальним. Сучасна екологічна ситуація поставила людство на межу екологічної катастрофи. Ще у 20 рр. ХХ століття академік В.Вернадський писав, що людина в сучасному світі повинна думати і діяти в інтересах не лише самого людства, а й усієї біосфери. Людина, навколишнє середовище та суспільство – це нерозривне поняття. Без розумної взаємодії суспільства та природи не можна вирішувати життєвих проблем сучасної цивілізації. Дуже часто людина порушувала природні цикли, вносила небезпечні зміни у навколишнє середовище, зазіхала на рівновагу біосфери, змінювала умови відтворення природних ресурсів, створювала реальну загрозу життю на Землі. Все це призвело до деградації та забруднення навколишнього середовища – ґрунту, води, атмосфери, космосу, зникнення багатьох видів флори і фауни, нераціональної експлуатації природних ресурсів, які можуть швидко вичерпатись; виснаження озонового шару; накопичення небезпечних відходів і зміни клімату; забруднення токсичними речовинами продуктів; посилення шуму, що негативно впливає на людський організм і ін. Ось лише деякі приклади. Від початку ХХ ст. кількість вуглекислого газу в атмосфері збільшилась у 10 разів, а кисню – зменшилась втричі. Щорічно у світі викидається 125 млн.т шкідливих речовин; 2,5 млн. т нафти виливається в океан; 26 млрд. т плодоносних ґрунтів руйнується ерозією; 25 тис. осіб умирає від неякісної води для пиття. Щоденно на планеті гине декілька видів тварин і рослин.

“Завойовуючи” природу, люди підривали природні основи власної життєдіяльності, стабільності світових екологічних систем, зменшили біологічну різноманітність на планеті. Відтак різко погіршився стан навколишнього середовища, і французький вчений Жак-Ів Кусто мав усі підстави сказати: “Раніше природа страшила людину, а тепер людина страшить природу”. Самі лише економічні збитки від забруднення навколишнього середовища обчислюються щороку багатьма мільярдами доларів, а про соціальні, політичні, естетичні і інші види втрат годі й казати. Виникла світова екологічна загроза, причому не лише в теперішньому, а й майбутнім поколінням людей. Головний спосіб розв’язання політико-екологічних проблем – така організація виробничої та невиробничої діяльності людей, яка забезпечила б нормальний екологічний розвиток – перетворення навколишнього середовища в інтересах усього людства і кожної людини.

Історія доводить, що ріст взаємодії між народами, обмін продукцією промисловості і сільськогосподарського виробництва постійно супровод­жу­вались гострими збройними сутичками. За дві світові війни ХХ ст. загинуло понад 70 млн. осіб, ці війни і позначили початок перетворення проблеми війни і миру у глобальну. Бажання припинити війни висловлено в преамбулі до Статуту ООН, де держави учасниці постановили «оберігати наступні покоління від лиха війни, котрі двічі за нашого життя приносили горе людству». Це лягло в основу концепції загальної безпеки, суть якої полягає в об’єднанні держав проти країни-агресора. Проблема забезпечення безпеки займає центральне місце в глобалізації.

Населення Землі зростає надзвичайно нерівномірно. За 1975-2000 рр.. приріст населення здійснювався переважно за рахунок країн, що розвиваються. У європейських, Північно-Американських державах, навпаки, смертність вища за народжуваність, корінне населення зменшується і старіє. Демографічна криза проявляється й в Україні. Так, упродовж останнього десятиліття ХХ ст. в Україні рівень смертності перевищує рівень народжуваності. Лише у 2007 р. у трьох областях України цей процес змінився на краще.

Демографічна проблема безпосередньо пов’язана із проблемою відсталості. Економіка країн, які розвиваються, сильно відстають від рівня виробництва розвинутих держав, і скоротити цей розрив поки що не вдається. Держави з низьким рівнем доходів складають близько 40% всіх держав і зосереджені в “чорній” Африці, Південно-Східній і Центральній Азії. Бідність і низький рівень культури тягнуть за собою неконтрольований приріст населення. Політична нестабільність, обумовлена, насамперед, низьким рівнем економіки, постійно створює небезпеку виникнення збройних конфліктів у цих регіонах. За прогнозами фахівців Всесвітнього банку, мільйонам людей у світі може загрожувати голод через зростання цін на продукти харчування, спричинене тривалою економічною кризою. Співробітники Всесвітнього банку заявили, що у разі бездіяльності урядів у всьому світі «наслідки можуть бути плачевними». Восени 2008 р. генеральний секретар ООН Пан Гі Мун уже заявляв про те, що криза «може стати останньою краплею для багатьох бідних жителів планети». Диспропорція у світовому розвитку роблять проблематичним безконфліктне співіснування різних держав і регіонів планети в найближчому майбутньому.

Особливої уваги у розумінні названих вище проблем, заслуговує концепція глобальних проблем Римського клубу. Глобальні проблеми розуміються як світові, і є невпорядкованим поєднанням багатьох взаємопов’язаних труднощів та проблем. Римський клуб акцентує увагу на соціально-психологічному аспекті глобальних проблем. Вони пов’язуються з системою цінностей сучасної людини і поглядами на новий взаємозалежний світ. Наголошується на діалозі різних культур – звідки виникає нове розуміння політики, як інструмента спілкування. Умовно вирішення існуючих глобальних проблем може бути створення нового світового порядку.

Світовий порядок – такий устрій світу, який має забезпечити основні потреби держав, націй, регіональних асоціацій, міжнародних організацій та інститутів. Світовий порядок може бути встановлений 3 шляхами:

• створення світового уряду,

• гегемонія однієї держави, що виконує зі згоди інших держав, функції світового уряду,

• децентралізоване управління, що ґрунтується на горизонтальних відносинах між державами та недержавними суб’єктами світової політики.

Новий світовий порядок може стати передусім новим порядком управління глобальними проблемами. Українські політологи (Кирилюк Ф.М., Конверський А.Е. та інші) структуру глобальних проблем сучасності визначають наступним чином:

Структура глобальних проблем сучасності

Пов’язані із взаємодією людини і природи	Пов’язана із взаємовідносинами людини і суспільства	Пов’язані зі сферою міжнародних відносин
Екологічна Енергетична Сировинна Демографічна	Боротьба з голодом Розв’язання проблем освіти і культури Боротьба з хворобами, епідеміями Захист від “забруднення” духовного середовища життя людини	Проблеми збереження миру Боротьба з міжнародним екстремізмом та злочинністю Подолання економічної відсталості держав Заборона зброї масового знищення