Контрольні питання

1. Які існують шляхи та способи формування політичних партій?

2. Коли виникли перші політичні партії сучасного зразка?

3. Які існують головні характеристики політичних партій?

4. Наведіть приклади кадрових, масових та харизматично-вождистських політичних партій.

5. Що таке партійна система?

6. За якими характеристиками можна типологізувати партійні системи?

7. Які чинники впливають на формування і функціонування партійних систем?

8. Якого типу партійна система України? Чому?

Основні поняття

Політична партія; прагматичні, харизматично-вождистські, революційні, реформістські, консервативні, кадрові, масові партії; функції політичних партій, партійна система, багатопартійна система, система поляризованого плюралізму, атомізована партійна система, двоблокова та двопартійна партійні системи.

Література

1. Барановський Ф. Партійна система України: необхідність оптимальності // Віче. – 2004. - № 7.

2. Гелей С., Рутар С. Політологія. Навч. Посібник. – К.: Знання, 2007.

3. Гарань О.В. Убити дракона: З історії Руху та нових партій України. К., 1993.

4. Дробкіна І.Г., Підгорецький Ю.В. Політологія: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007.

5. Майборода О. Чому в Україні багато “партійок” і мало партій. // Україна і світ. 1996, 13-19 березня.

6. Основи демократії. Посібник / За заг. ред.. А. Колодій. – К., 2001.

7. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

8. Політологія / За ред.. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К., 2001.

9. Політологія. Кн. Перша: Політика і суспільство. Кн. Друга: Держава і політика / А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.

10. Примуш П. Політичні партії на виборах / Віче. – 2003. - № 10.

11. Рудакевич О.М. Політологія. Лекції, семінари, самостійна робота: Навчальний посібник. – Тернопіль, 2007.

12. Суспільна політична думка: Словник довідник/ Уклав О.І Юристовський. – Львів: вид-во «Сполом», 2008.

Тема 10. Громадсько-політичні організації та рухи План

1. Визначення, типологія, мета та функції громадсько-політичних організацій.

2. Способи здійснення впливу громадсько-політичними організаціями.

3. Суспільно-політичні рухи: причини виникнення, типологія та етапи розвитку.

1. Визначення, типологія, мета та функції громадсько-політичних організацій.

Вплив на розвиток і функціонування політичної системи здійснюють не лише політичні партії, але й різноманітні громадсько-політичні організації та рухи. У сучасній політичній науці існують декілька визначень усвідомлених дій громадян для впливу на політичну систему. Нерідко як синоніми використовують терміни “громадсько-політична організація”, “групи інтересів”, “групи тиску”. Незважаючи на різницю у термінах, найголовніша відмінність названих об’єднань від політичних партій полягає у тому, що вони не ставлять перед собою мету завоювати державну владу.

Отже, громадсько-політичні організації – це об’єднання громадян, які створені з метою реалізації і захисту громадянських, політичних, соціальних, економічних і культурних прав, інтересів людини, які сприяють розвитку творчої активності і самостійності громадян, їх участі в управлінні державними і громадськими справами. Громадсько-політичні організації являються складовою частиною громадянського суспільства загалом. Як групи інтересів громадські організації виступають тоді, коли виконують політичні функції, взаємодіють із політичними інститутами, передусім з державою.

Серед громадських організацій виділяють захисні та функціональні, або проблемні організації. Захисні громадсько-політичні організації створюються заради захисту матеріальних або професійних інтересів. До них можна віднести профспілки, творчі спілки, організації споживачів, об’єднання підприємців. Функціональні, або проблемні громадсько-політичні організації створюються задля просування певних програм на політичну або суспільну арену, привернення до них уваги з боку цілого суспільства або уряду. Нерідко проблемні громадсько-політичні об’єднання набувають форм суспільно-політичних рухів.

За структурною організацією громадсько-політичні організації поділяють на масові громадські організації, громадські самодіяльні органи та громадські рухи.

Масові громадські організації мають довгострокові цілі і завдання, програму, статут, який зареєстрований державними органами. Це організаційно оформлені добровільні об’єднання громадян, які мають на меті задоволення і захист інтересів своїх членів та діють за затвердженим статутом на основі самоврядування. До них належать у першу чергу профспілки, молодіжні організації, об’єднання молоді, предметом діяльності яких є соціально-економічні та політичні проблеми, об’єднання дозвільного характеру, жіночі громадські організації, творчі об’єднання, добровільні товариства, релігійні та кооперативні організації.

Громадські самодіяльні органи переважно створюють при державних органах: комітети захисту прав ветеранів війни, жінок, захисту миру, різні клуби (партійні, політичні, виборців, робітників, дитячі, молодіжні), неформальні об’єднання. Вони можуть бути представлені на міжнародному рівні і як правило не мають офіційного членства, статуту, чітких програм, а цілі можуть бути як соціально значущими, так і асоціальними.

Громадські рухи це неполітичні і політичні об’єднання громадян, пов’язані систематичним співробітництвом заради досягнення мети на ґрунті спільних соціально-політичних інтересів.

За часом існування виділяють стійкі і тимчасові громадсько-політичні організації. До тимчасових організацій відносяться об’єднання громадян, які висувають на суспільну арену питання або проблему, які при її вирішенні зумовлюють розпад даних організацій. Прикладом можуть слугувати громадські організації створені на підтримку проведення референдуму, або вступу країни до міжнародних організацій (НАТО, ЄС).

Усі розглянуті види організацій є відкритими, пропагують свої інтереси на загальнодержавному рівні і зацікавлені у своїй відкритості і гласності. Поряд з ними існують і приховані або латентні групи інтересів і групи тиску, які формуються нелегітимним шляхом, вони не афішують своєї діяльності і часто використовують протиправні способи діяльності. Як правило такі групи інтересів існують у перехідних суспільствах, при значних піднесеннях або спадах в економічному розвитку країн, або на шляху до переходу до авторитарного чи демократичного суспільства. Присутність таких організацій і груп не є прогресивним аспектом у розвитку суспільств, одна, слід зазначити, що жодне суспільство, навіть маючи значний доробок у галузі демократії не позбавлено тих або інших форм латентних груп інтересів.

На сучасному етапі розвитку демократичних суспільств громадсько-політичні організації перебирають на себе все більше функцій державних установ, контролюючі їх, впливаючи на державну політику і розвиток суспільства загалом. Причинами активізації процесу утворення громадсько-політичних організацій і рухів можна вважати наступні обставини:

• Наростання явищ і процесів у різних сферах людського життя

• Загрозою війни з застосуванням зброї масового знищення

• Дедалі більшим руйнуванням життєвого середовищ людини – виникненням екологічної катастрофи

• Як реакція-відповідь на наступ і ущемлення прав і свобод людини, життєвий рівень людей

• Актуалізація гуманістичних цінностей у суспільній свідомості

• Зростаючий культурний рівень широких верств населення

• Процеси демократизації суспільств

• Стрімкий розвиток усіх видів комунікації, які полегшують спілкування людей та сприяють їх об’єднанню.

Громадські організації мають різноманітні функції. Найчастіше у науковій літературі виділяють опозиційну, захисну, виховну та кадрову функції.

В Україні станом на 2007 рік було зареєстровано майже 555 громадських організацій. Їх можна класифікувати наступним чином:

• Соціально-усвідомлені – жіночі (Союз українок, Союз жінок України), молодіжні (Спілка українських студентів та ін.), економічні ( Український союз промисловців і підприємців, Загальноукраїнське об’єднання приватних підприємців та ін.);

• Ціннісно-орієнтовані: Товариство української мови ім. Т.Г.Шевченка, “Просвіта” та ін.;

• Соціально ціннісні: Федерація профспілок України, Всеукраїнське об’єднання солідарності трудящих, Спілка офіцерів України та ін.;

• Асоціальні: мафіозні угрупування, клани, родинно-земляцькі угруповання;

• Політизовані організації: Конгрес національно-демократичних сил, Українська ліга християнської молоді та ін.

• Політизовані опозиційні: Фронт трудящих України, Всеукраїнський робітничий союз та ін.