Контрольні питання

1. Які існують теорії еліт? Дайте їм характеристику.

2. За якими критеріями можна типологізувати політичні еліти?

3. У чому полягає відмінність між закритою і відкритою політичними елітами?

4. Яка структура, характерні риси та функції політичної еліти?

5. Назвіть відомі Вам системи відбору, або рекрутування еліт.

6. У чому суть основних теорій щодо причин політичного лідерства?

7. Які фактори впливають на формування політичного лідера та його іміджу?

8. Якими основними якостями повинен володіти загальнонаціональний політичний лідер?

9. Хто такий харизматичний лідер? Наведіть приклади.

Основні поняття

Еліта, політична еліта, теорії еліт, еліта влади, еліта впливу, антрепренерська система, система гільдій, лідер, політичний лідер, лідерство, загальнонаціональний лідер.

Література

1. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. – К., 2000.

2. Гелей С., Рутар С. Політологія. Навч. Посібник. – К.: Знання, 2007.

3. Вовкалич С. Еліта – найбільш конвертована валюта //Віче, - 1997. - № 5

4. Деркач Ж. Політичний лідер у ретроспективі//Віче. – 1999. - № 1.

5. Кухта Б. Політичний лідер. – Л., 2000.

6. Кухта Б. Політологія. Історія і теорія політичної науки. Курс лекцій. – Львів, 2007.

7. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – К., 2002.

8. Політологія/За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К., 2001.

9. Політологія / За заг. Ред.. І.С. Дзюбка, К.М. Левківського. – К., 2001.

10. Політологія. Кн. Перша: Політика і суспільство. Кн. Друга: Держава і політика / А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.

11. Чешкова С. Політична еліта і демократична процедура // Нова політика. – 2001. - № 6.

12. Юрій М.Ф. Політологія: Підручник. – К: Дакор, КНТ, 2006.

Тема 15. Глобальні проблеми людства План

1. Політична глобалістика і процеси глобалізації: предмет, структура, категорії.

2. Політичні аспекти глобальних проблем сучасності.

1. Політична глобалістика і процеси глобалізації: предмет, структура, категорії.

Глобалістика – це система міждисциплінарних наукових знань про життєво важливі загальнолюдські проблеми. Політична глобалістика є одним із напрямків глобалістики.

Виникнення політичної глобалістики на поч. 90-х рр. ХХ ст. пов’язують передусім з вивченням аспектів глобальної тематики, політичних причин виникнення і загострення загальнолюдських проблем, з пошуком шляхів їх розв’язання, які пов’язані з політичною сферою життєдіяльності суспільства. Основними поняттями глобалістики є: глобалізація, глобальні проблеми, глобальна криза.

ХХІ століття – століття глобалізації. Поняття глобалізації пов’язані із безперервним інтенсивним історичним процесом універсалізації та гомогенізації світу, руйнуванням національних кордонів, кількісного зростання потоків ідей, капіталу, техніки і товарів та прискорення їх обертання по всьому світу. Розширюються і ускладнюються взаємозв’язки і взаємозалежності як людей, так і держав. Це стійка тенденція світового розвитку у ХХІ столітті.

На самміті тисячоліття, який проходив під егідою ООН у 2000 р. (вересень), глобалізацію було визнано новою світовою ідеологією. Генсек ООН говорив: “…Глобалізація – об’єктивний процес. Сітка взаємозалежних фінансових, економічних, інформаційних та інших взаємовідносин міцно натягнута на всю земну кулю”.

Глобалізація визначається кількома факторами:

1. Процесами інтернаціоналізації капіталу і загострення конкурентної боротьби на світових ринках.

2. Проблемами довкілля, які вийшли за державні кордони.

3. Проблеми безпеки перед загрозою ядерної війни, міжнародного тероризму і злочинності.

4. Революцією у засобах комунікацій: створенням всесвітньої сітки телебачення, Інтернету, розвитком туризму, інформаційно-культурних обмінів.

Наслідки глобалізації дуже суперечливі. До них можна віднести: по-перше, можливість виникнення протиріччя між універсалізацією (гомогенізацією) суспільного життя і прагненням народів зберегти свою самобутність і культурну ідентичність. По-друге, існування т.зв. “розриву” за техніко-економічними показниками і рівнем життя Півночі (розвинуті країни) і Півдня (країни “периферії”). Для деяких дослідників подібний розрив є наслідком глобалізації і є небезпечним міжнародними конфліктами. По-третє, глобалізація структурно включає у себе міграцію, яка має суперечливі наслідки як для “приймаючих”, так і для країн, що “віддають”. Для прикладу, Литовський Центр етнічних досліджень у 2008 році провів опитування, яке показало, що майже половина ( 47 відсотків) респондентів не хоче, аби до Литви приїжджали іммігранти. Дещо раніше тривогу з цього приводу висловили і у США. У «Доповіді про глобальний антисемітизм» держдепартаменту наголошувалось на випадках расової та релігійної нетерпимості офіційного Вільнюса. Подібні приклади можна навести і стосовно інших країн світу. По-четверте, посилення взаємозалежності у світі йде паралельно з процесами регіоналізації міжнародного простору і дезінтеграції окремих територій. По-п’яте, посилення неконтрольованих процесів у міжнародній сфері (через фрагментацію світу, ріст релігійного фундаменталізму та націоналізму, поширення зброї масовою знищення тощо). По-шосте, одним з наслідків сучасних глобальних змін стало формування асиметричної багатополярності.

Україна, згідно рейтингу-листа глобалізації, оприлюдненого журналом “Foreign Policy” у 2007 році, стоїть на 42 місці з 72 країн світу. Рейтинг визначали за чотирма факторами. Перший – економічна інтеграція, тобто обсяг міжнародної торгівлі, іноземних інвестицій. Другий фактор – міжнародні контакти. Третій фактор – кількість користувачів Інтернетом. І останній – участь держави у міжнародних організаціях, кількість посольств тощо.

Глобалізація, на думку директора Міжнародного центру перспективних досліджень В.Нікітіна, має для України як позитивний, так і негативний вплив. Але позитивних факторів більше. Завдяки глобалізації Україна може долучитися до світового ринку, використовувати його інформаційні, фінансові засоби. Завдяки глобалізації посилюється конкуренція в усіх сферах бізнесу, демонополізується світова економіка.

У політичній глобалізації виділяють чотири основні підходи до пізнання феномена глобальних проблем людства під політологічним кутом зору:

• дослідження політичних аспектів загальнолюдських проблем,

• політологічний аналіз глобальних проблем,

• вивчення проявів глобальних проблем у конкретних регіонах світового співтовариства та їх впливів на політичний розвиток,

• формування теоретико-методологічних основ політико-глобальних досліджень.

Розвиток політичної глобалістики розширює й збагачує спектр політичних наук, дає поштовх до розширення і поглиблення глобалістики як системи міждисциплінарного знання. Політична глобалістика нетрадиційно та інноваційно висвітлює важливі проблеми міжнародних відносин і світового розвитку.