Тема 12. Політична свідомість і політична культура. План

1. Місце та роль політичної свідомості у владних відносинах.

2. Поняття, структура і типологія політичних культур.

3. Проблеми формування української політичної культури.

1. Місце і роль політичної свідомості у владних відносинах.

Діяльність індивідів в політичному житті, політичних відносинах, сприйняття норм поведінки у політичному житті, їх реакція на політичні процеси, що відбуваються у суспільстві залежить перш за все від їх політичної свідомості і політичної культури. Від політичних уявлень суб’єктів політичного процесу, їх поведінки у політичній сфері залежить суть політичного процесу, характер політичного режиму.

Політична свідомість – це сукупність знань, поглядів, орієнтацій, установок та оцінок людей, що характеризують їх ставлення до влади, партій, суспільно-політичних організацій, політичних цінностей і цілей розвитку, традицій і норм політичного життя. Стисліше політичну свідомість можна характеризувати як сприйняття суб’єктом цієї частини реальності, яка пов’язана з політикою. За аналогією зі свідомістю у психології можна дати визначення політичній свідомості як вищої форми відображення політичної дійсності, що виникає на найвищому ступені розвитку політичного «Я» людини.

Політологи до найважливіших функцій політичної свідомості відносять наступні – виховну, ідеологічну, прогностичну, комунікативну та когнітивну. Ступінь реалізації названих функцій залежить від багатьох чинників (історичного періоду, стабільності чи нестабільності у суспільстві тощо). Коли в політичне життя включаються нетрадиційні групи, що активно шукають шляхів реалізації своїх владно значущих інтересів, різко збільшується роль ідеологічної функції, але послабляється комунікативна функція політичної свідомості, що відображає несумісність інтересів і позицій різних політичних суб’єктів.

Політична свідомість індивіда у своєму формуванні проходить декілька стадій:

• Формування системи потреб та соціальних очікувань

• Виконання певних соціальних ролей, формування потреб та інтересів при їх виконанні, ціннісних орієнтацій індивіда

• Ідентифікація себе зі “своєю” соціальною(політичною) групою

• Усвідомлення власних інтересів через групову самосвідомість

• Оцінка соціальної ситуації і можливий усвідомлений вплив на неї

• Прийняття системи соціально-політичних цінностей які формують політичні прагнення.

Аналіз структури політичної свідомості дає можливість виділити її складові і з’ясувати механізм формування їх. Структурування політичної свідомості здійснюється за допомогою різних наукових підходів. Традиційно політичну свідомість структурують наступним шляхом:

• Політична психологія (емпірична і буденна політична свідомість) і політична ідеологія (теоретична і наукова політична свідомість);

• Політична самосвідомість, політичні знання й оцінки суб’єктом політичної діяльності потреб та інтересів різних суспільних груп;

• Спеціалізована свідомість (партійна) і масова політична свідомість, політична свідомість окремих верств і груп суспільства.

Політична свідомість формується або шляхом критичного осмислення соціальної дійсності й узагальнення навколишньої інформації, або за рахунок усвідомлення мети партійного і політичного руху, або шляхом емоційного прилучення до віри у справедливість тих чи інших політичних ідеалів. Об’єктивна приналежність людини до тих чи інших груп не означає, що в цієї людини сформується політична свідомість, відповідна даним інтересам. Індивід може спиратися не на політичну, а на т.зв. потестарну, або протополітичну свідомість. Характеристиками протополітичної свідомості можна вважати соціальну залежність та інтелектуальну нерозвиненість, відсутність особистої гідності, спрощені уявлення про політичні події, нездатність оцінити значення особистих прав і свобод. Така свідомість є ґрунтом для утвердження деспотичних і недемократичних політичних режимів.

Найпоширенішою є наступна типологія політичної свідомості: за соціальним складом суб’єктів політики, оскільки політичній свідомості відповідних груп властиві специфічні риси; за прихильністю людей до певних ідеалів і цінностей; за характером ставлення різних соціальних груп до інститутів державної влади; за схильністю людей до того чи іншого способу діяльності в сфері політики; за особливостями емоційно-психологічних переживань, які пов’язані з динамікою політичних процесів. За схильністю людей до того чи іншого способу діяльності в сфері політики, зокрема, можна виділити також екологічну політичну свідомість, яка проявляється у ставленні людини, групи і суспільства загалом до проблем екології. У наш час є підстави говорити про низький рівень екологічної грамотності та загальної екологічної культури не тільки пересічних громадян, але й політичних лідерів та новоутворених політичних організацій і об’єднань. Сьогодення потребує нового політико-екологічного мислення, по-новому оцінити вплив свідомої діяльності людини на природне навколишнє середовище, переглянути багато установок методологічного, соціального, політичного характеру на комплекс «людина-природа».

Серед найбільш поширених типів політичної свідомості і впливових ідеологій сучасності виділяють за прихильністю людей до певних політичних цінностей:

• Ліберальна політична свідомість

• Консервативна політична свідомість

• Соціалістична політична свідомість

• Соціал-демократична політична свідомість.

За ставленням індивідів до держави як політичного інституту розрізняють етатистський тип політичної свідомості (етатизм), який спирається на визнанні активної ролі держави у суспільних процесах, і анархістський тип (анархізм), для якого характерна орієнтація на бездержавне регулювання суспільних процесів.

За прихильністю до відповідного політичного режиму виділяють демократичну, тоталітарну та авторитарну політичну свідомість.