Контрольні питання

1. У чому полягає особливості першої теоретичної моделі політичної системи, розробленої Девізом Істоном?

2. Що є основою діяльності політичної системи?

3. Дайте аналіз структурі політичної системи.

4. Що є основним (базовим) елементом політичної системи?

5. У чому суть нормативно-регулятивної функції політичної системи?

6. Від яких чинників залежить ефективності функціонування політичної системи?

7. Які існують типології політичної системи?

8. У чому полягає суть функціонування політичної системи за закономірністю маятника?

9. Дайте характеристику політичній системі сучасної України.

Основні поняття

Система, політична система, політична організація, політичні відносини, політичні принципи і норми, політична свідомість і культура, чинник управління, чинник випадковостей, типологізація політичної системи, закономірність маятника і рівноваги.

Література

1. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

2. Політологія. /Кер. Авт. кол. Панов. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005.

3. Політологія / За заг. ред. І.С.Дзюбка, К.М.Левківського. – К., 2001.

4. Туниця Ю.Ю. Екологічний імператив – запорука сталого розвитку //Урядовий кур’єр. – К., 2000, 15 лютого.

5. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки). – К., 2002.

6. Штанько В.І., Чорна Н.В., Авксентьєва Т.Г., Тихонова Л.А. Політологія: Навчальний посібник. – К., 2007.

Тема 7. Держава – базовий інститут політичної системи. План

1. Сутність, основні ознаки та функції держави.

2. Типи і форми держави.

3. Громадянське суспільство: особливості, структура та взаємозв’язок з державою.

1. Сутність, основні ознаки та функції держави.

Держава – один з найважливіших інститутів суспільства, центральний елемент його політичної системи.

Виникнення держави (ІУ-Ш тисячол. до н.е.) було зумовлене процесами ускладнення суспільного життя і диференціацією економічних, соціальних, культурних та інших інтересів і потреб соціальних груп та індивідів. Вона склалася з пізніх форм общино племінного ладу і розвивалася протягом тривалого історичного періоду. Можна виділити чотири головні риси, які відрізняють державу від додержавних, общинно-племінних організацій:

1. Виникнення влади, яка вже не ототожнюється із суспільством; це публічна державна влада, ланками якої є організація озброєних людей, що займаються військовою справою.

2. Територіальний розподіл населення, коли не враховуються кровні зв’язки.

3. Поява груп людей, професією яких стало управління, а не продуктивна праця – виникнення державного апарату.

4. Поява різного роду зисків.

Термін “держава” у різних дослідницьких школах і теоріях має неоднаковий зміст. Він представляється як:

• Організація великих суспільних груп (країна, суспільство, народ);

• Відносини політичної влади (сукупність зв’язків між громадянами і державними органами, між державними органами і політичними партіями і т.д.);

• Адміністративні органи з системою правових норм, що регулюють їх функціонування.

В сучасному розумінні держава – це організація суверенної політичної влади, яка в рамках правових норм на території окремої країни здійснює управління суспільними сферами і забезпечує безпеку нації та гарантує права і свободи громадянам.

Глибшому зрозумінню суті держави, її місця і ролі в суспільстві сприяє ґенеза (грець. genesis – породження, походження) держави, в результаті дослідження якої виділилися наступні концепції:

• патріархальна (Конфуцій (551-479 до н.е.), Аристотель (384-322 до н.е.));

• теологічна (Аврелій Августин (354-430), Хома Аквінський (1226-1274));

• договірна (Г.Гроцій, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо та ін.);

• конфліктів (Ч.Дарвін, Є.Дюрінг, Л.Гумплович, Ф.Оппенгеймер, К.Каутський);

• класова (марксистська).

Найістотнішими ознаками держави є:

1. суверенітет (найвища необмежена влада над внутрішніми суб’єктами у межах кордонів країни, та визнання цього принципу іншими державами);

2. територія, на яку розповсюджується юрисдикція даної держави;

3. населення, що проживає на її території;

4. монопольне право на застосування сили (наявність апарату управління і примусу);

5. виключне право на видання законів;

6. право на встановлення і стягнення податків.

Структуру (систему владних органів) держави складають:

1. Органи державного врядування (законодавчі, виконавчі і судові в центрі і на місцях);

2. Органи адміністративного управління (чиновницько-бюрократичний апарат);

3. Контрольно-наглядові органи;

4. Органи захисту правопорядку і державної безпеки;

5. Збройні сили.

У структурі сучасних держав, як правило, наявні такі інститути: глава держави (монарх, президент), парламент, уряд, загальнодержавні органи (нацбанк, РНБО, фонд держмайна і т.ін.), судова система, прокуратура, органи державного контролю.

Функції держави — це основні напрями її діяльності що­до вирішення тих завдань, що є у певний момент і наявні у перспективі. Залежно від тривалості дії функції держави поділяють на постійні та тимчасові; залежно від значен­ня — на головні та допоміжні; врешті, найчастіше говорять про внутрішні та зовнішні функції держави.

До внутрішніх функцій держави належать:

— економічна — організація, координація, регулювання економічних процесів за допомогою податкової та кредитної політики, створення стимулів і пільг економічного росту або здійснення санкцій;

— політична — найважливіша функція держави, що за­безпечує політичну стабільність, здійснення владних повно­важень, вироблення політичного курсу, який би поділяли найширші верстви суспільства, або утримання політичного панування класу-владника;

— соціальна — полягає в задоволенні потреб людей у житлі, праці, підтримці здоров'я, в соціальних гарантіях дітям, пенсіонерам та інвалідам; у страхуванні життя та власності;

— правова, яка передбачає забезпечення правопорядку, ус­таленого правового режиму, захист прав і свобод людини і гро­мадянина, охорону суспільного ладу від руйнівних дій екст­ремістів;

— культурно-виховна, що спрямована на задоволення культурних потреб населення, залучення його до творінь світової художньої культури, створення умов щодо самореалізації особи у творчості й аматорстві;

— екологічна — ця функція за допомогою державного зако­нодавства і контролю утворює правовий режим природокори­стування, відбиває обов'язки перед громадянами щодо забез­печення нормального середовища існування.

Серед зовнішніх функцій треба виділити оборонну, функ­цію підтримки світового порядку (характерна для великих держав), функцію взаємовигідного співробітництва в еконо­мічній, торговельній, технологічній, культурній, соціальній та інших галузях з іншими країнами.

Основним засобом здійснення функцій держави є право.