Контрольні питання
Що означає у дослівному перекладі з грецької поняття «демократія»?
Коли виникає демократія?
Які концепції демократії Ви знаєте?
У чому суть головних характеристик демократичного режиму?
Виділіть і охарактеризуйте основні принципи демократії.
У чому полягає різниця між прямою і представницькою демократіями?
Наведіть історичні приклади існування військової та мітингової демократії.
Які основні види переходу до демократії Ви знаєте? Який тип переходу до демократії було використано в Україні?
Основні поняття
Демократія, ліберальна концепція демократії, пряма демократія, плюралістична демократія, соціалістична демократія, елітарна демократія, принципи демократії, представницька демократія, військова демократія, парламентська демократія, «мітингова» демократія, переходи до демократії.
Література
Демократія: Антологія / Упоряд. О.Проценко. – К., 2005.
Даль Р. О демократии. – М., 2000.
Основи демократії: Навч. Посібник для студентів вищ. навч. закладів./ Авт. колектив М.Бессонова, О.Бірюков, С.Бондарук та ін. – К., 2002.
Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.
Політологія. Кн. Перша: Політика і суспільство. Кн. Друга: Держава і політика / А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.
Прокопчук І. Поняття і типологія демократії // Людина і політика. – 2003. - № 3.
Рудич Ф.М. Політологія. – К.: «Либідь», 2005.
Суспільна політична думка: Словник довідник/ Уклав О.І Юристовський. – Львів: вид-во «Сполом», 2008.
Хейман С. Кістяківський Б.: Боротьба за національні права в останні роки царату. – К., 2000.
Шаповал В.М. Безпосередня демократія і представницька демократія у взаємозв’язках // Право України. – 2004. - № 8.
Штанько В.І., Чорна Н.В., Авксентьєва Т.Г., Тихонова Л.А. Політологія: Навчальний посібник. – К., 2007.
Тема 9. Політичні партії та партійні системи План:
Сутність, характерні ознаки та основні завдання політичних партій.
Типи та функції політичних партій.
Партійні системи: суть та типологія.
1. Сутність, характерні ознаки та основні завдання політичних партій.
Багатоманітність соціальних інтересів зумовлена наявність у суспільстві різних політичних партій як виразників цих інтересів, покликаних вирішувати актуальні економічні, соціальні й політичні питання.
Політичні партії посідають особливе місце в політичній системі суспільства і відіграють роль посередника між державою і громадянським суспільством. Вони можуть бути суб’єктом влади і політики (коли перебувають при владі) чи не бути суб’єктом влади, якщо не здійснюють владних функцій. Знання про партії як суспільний інститут, їх місце та роль у суспільно-політичному житті мають не лише теоретичне, а й практичне значення.
Слово “партія” (лат. partis – частина) означає частину більшої цілісності або спільноти.
Політична партія добровільне, організаційно оформлене об’єднання громадян-однодумців, яке виражає інтереси частини суспільства і прагне реалізувати їх завдяки здобуттю та здійсненню державної влади.
Стосовно виникнення і становлення партій існує декілька точок зору, однак більшість дослідників сходиться на тому, що як політичні феномени вони зародилися водночас з політикою тобто в рабовласницькому суспільстві, поширилися й утвердилися за Середньовіччя в Італії, Англії, Франції та інших європейських країнах. Соціальною передумовою появи перших партій було протистояння інтересів земельної аристократії та торгово-промислових кіл. Політичною – утвердження конституційних режимів, встановлення стосунків між владою і громадянами на базі правової держави.
За висловами німецького політолога й соціолога М.Вебера політичні партії пройшли в своєму розвитку три етапи: аристократичні гуртки (партії вибраних), політичні клуби (ширша участь громадян) і масові партії парламентського типу. Усі три етапи на думку політолога, пройшли лише дві політичні сили – партії лейбористів та консерваторів в Англії.
На думку політологів політичні партії утворюються:
внаслідок об’єднання гуртків і груп однакового ідейно-політичного спрямування, які виникли та існували окремо в різних місцях країни;
в результаті розколу однієї партії на дві та більше чи об’єднання двох та більше партій в одну;
у надрах масових рухів;
під впливом міжнародної партійної системи;
як своєрідне відродження партій, які існували раніше, що підвищує їхню легітимацію, створює певну наступність політичного розвитку;
внаслідок діяльності лідерів, які організували партії “під себе”;
на основі регіональних організацій партії, яка існувала раніше;
з ініціативи профспілок.
Сучасні партії виникли в Європі та Америці в ХІХ ст. Їх поява була зумовлена сукупністю політичних та інституційних змін, що відбулися в європейських країнах і США:
становлення буржуазних відносин і зростання ролі парламенту, формування інших представницьких органів влади;
введення загального виборчого права і розширення можливості громадян впливати на хід і результати виборів;
диференціація і поляризація соціальної структури суспільства та необхідність регулювання і вирішення соціальних суперечностей;
необхідність представництва інтересів певних соціальних верств у структурах влади.
Кожна політична партія має свою ідеологію, політичну платформу, організаційну структуру, певні методи й засоби діяльності, електорат.
Головною ознакою політичної партії є її прагнення до завоювання і здійснення державної влади.
До основних завдань політичної партії належать: політичне представництво соціальних інтересів; соціальна інтеграція; розробка ідеології, політичних доктрин і програм; боротьба за оволодіння державною владою та участь у її здійсненні; сприяння політичній соціалізації, формування громадської думки; підготовка та висунення кадрів для апарату держави, партії, громадських організацій. У демократичних суспільствах політичні партії відіграють важливу роль у формуванні та функціонуванні всіх ланок апарату державної влади. Тому найважливішою ділянкою їх діяльності вважається участь у виборах, “висловлювання” голосів виборців, прагнення до перемоги на виборах. Особливо важливою є роль партій за пропорційної виборчої системи, де встановлена обов’язковість висування кандидатів за партійними списками. За соціальною базою вони звично поділяються на буржуазні, пролетарські, селянські тощо. Стосовно ідеологічної прихильності розрізняють партії консервативні, ліберальні, соціалістичні, соціал-демократичні, комуністичні, клерикальні, праворадикальні (фашистські). За ставленням до суспільних перетворень виокремлюють реформістські та радикалістські партії. Відповідно до функцій та місця в політичній системі партії діляться на правлячі (урядові чи панівні) та опозиційні. За ставленням до політичного режиму партії бувають легальні й нелегальні. Зберігається також традиційне розмежування на “правих” і “лівих”. Сучасні політичні партії України (станом на 1 січня 2007 р. їх налічувалося 138) відповідно до характеру і принципів організації, ідейних настанов, соціальної бази, позиції і місця у політичній системі є дуже неоднорідними. Умовно їх можна поділити на ліві (комуністичні, прокомуністичні), соціально-ліберальні (лівоцентристські та центристські), неоконсервативні (правоцентристські) та націоналістичні. Загальні засади їх утворення та діяльності закріплені Конституцією України. Рішення про створення політичної партії, згідно з Законом, приймається на її установчому зїзді (конференції, зборах) і повинно бути підтримано підписами не менше десяти тисяч громадян України, що мають право голосу на виборах. При цьому підписи повинні бути зібрані не менш як у двох третинах районів, не менш як двох третин областей України, міст Києва та Севастополя та не менш як у двох третинах районів Автономної республіки Крим. Закон передбачає, що членом партії може бути лише громадянин України, який має право голосу на виборах. Крім того визначено, що можна перебувати лише в одній політичній партії.Право громадян на свободу об’єднання у політичні партії забезпечується Законом України “про політичні партії в Україні” (2001 р.), іншими законодавчими актами.