Контрольні питання

1. У чому полягає різниця між захисними і функціональними громадсько-політичними організаціями?

2. Яким чином поділяють громадсько-політичні організації за структурною організацією, за часом існування?

3. Які причини активізації процесу створення громадсько-політичних організацій?

4. Виділіть основні напрями діяльності громадсько-політичних організацій.

5. Яким чином представники громадсько-політичних організацій можуть здійснювати вплив на політичну владу?

6. Які різновиди громадських організацій діють у сучасному українському суспільстві?

7. Які стадії, за Є.Вятром, проходить суспільно-політичний рух у своєму розвитку?

8. У чому основні відмінності суспільних рухів від політичних партій?

Основні поняття

Громадсько-політичні організації; групи тиску, групи інтересів; захисні і функціональні організації; масові громадські організації, громадські самодіяльні органи, громадські рухи, суспільно-політичні рухи.

Література

1. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. – К., 2000.

2. Гіденс Е. Соціологія / Пер. З англ.. В.Шовкун, А.Олійник; Наук. ред.. О.Іващенко. – К.: Основи, 1999.

3. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

4. Політологія / За заг. ред. І.С.Дзюбка, К.М. Лемківського. – К., 2001.

5. Політологія. Кн. Перша: Політика і суспільство. Кн. Друга: Держава і політика / А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.

6. Суспільна політична думка: Словник довідник/ Уклав О.І Юристовський. – Львів: вид-во «Сполом», 2008.

7. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки). – К., 2002. – С. 325-377.

8. Юрій М.Ф. Політологія: Підручник. – К., 2006.

Тема 11. Політичні відносини План

1. Політичні відносини як вид суспільних відносин.

2. Соціальні групи і політика.

3. Суть і причини суспільних конфліктів.

1. Політичні відносини як вид суспільних відносин.

Невід’ємною складовою політичної реальності виступають політичні відносини, які розкривають специфіку цієї сфери суспільного буття. У найзагальнішому вигляді вони характеризують взаємодію соціальних і політичних структур суспільства, ту галузь політики, де виконуються функції і ролі головних суб’єктів і носіїв політичної влади, є особливим видом суспільних відносин.

Політичні відносини – це сукупність взаємодій і взаємозв’язків між соціальними групами, спільнотами і індивідами, створеними ними політичними інститутами і організаціями з питань втілення політичних інтересів і політичних потреб у сфері політичної влади.

Сутністю політичних відносин є політична влада та її використання в інтересах суб’єкта політичних відносин. Змістом є взаємодія суб’єктів політики з метою свідомого використання політичної влади, реалізації політичних інтересів і потреб. Особливістю політичних відносин є по-перше, різноманітність і різнобарвність; по-друге, існує постійний тісний зв’язок з соціально-економічним і культурним рівнем суспільства; по-третє, вони зумовлені політичними інтересами і політичними потребами; по-четверте, вони діють у сфері розвитку, дії політичної влади; по-п’яте, політичні відносини впливають на стабільність у середині самої політичної системи і суспільства в цілому.

У найзагальнішому вигляді можна сказати, що політичні відносини розподіляються за об’єктами політичного впливу: на зовнішньополітичні і внутрішньополітичні. Зовнішньополітичні відносини будуть розглядатися у спеціальній лекції. У формуванні внутрішньополітичних відносин значну роль відіграють інституалізовані форми політичної активності громадян: організаційна структура влади, здатність політичних організацій реагувати на зміни у суспільному житті, забезпечення створення необхідних інститутів, швидкість у прийнятті рішень стосовно політичних лідерів і еліти тощо. Внутрішньополітичні відносини мають безліч форм і підвидів у демократичному середовищі і навпаки, у тоталітарних і авторитарних суспільствах вони не мають подальшого шляху у своєму розвитку.

Серед внутрішньополітичних відносин можна виділити відкриті і приховані (тіньові) політичні відносини. Відкриті політичні відносини характеризуються перш за все тим, що політичні інтереси груп і індивідів систематично виявляються у електоральних перевагах, програмах партій, а також у інших формах публічних претензій індивідів до влади. Це може виражатися у безперервних контактах між групами, індивідами та інститутами влади, в обговоренні і запереченні приватних і спільних завдань, корегуванні політичного курсу, що здійснюється під впливом суспільної думки.

На противагу відкритим тіньові політичні відносини базуються на публічно неоформлених політичних, суспільних інститутах і центрах влади, можливо на таких владних домаганнях громадян, які не передбачають звернення до офіційних центрів влади. В якості таких центрів влади (авторитету) тут можуть виступати заборонені, невизнані суспільством структури (мафіозні об’єднання).

Ще одним критерієм диференціації внутрішньополітичних відносин є характер перетворення влади, що може говорити про революційні і еволюційні політичні відносини. Політичні відносини, що утвердились, вдосконалюються шляхом реформ. Еволюційні політичні відносини змінюються шляхом поступового вирішення конфліктів і протиріч, що накопичуються. Революційні політичні відносини відрізняє швидка якісна зміні влади, панівних способів прийняття політичних рішень, каналів і механізмів політичної участі. У західній політичній науці цей стан політичного життя нерідко називають етапом “повного перегляду конституції” держави.

Іншими критеріями типології внутрішньополітичних відносин можна визначити наступні: за характером відносин між суб’єктом і об’єктом політики: відносини панування і підкорення; за характером різних сфер політичної влади: законодавчі, управлінські , судові; за характером тривалості: тривалоіснуючі і динамічні; за механізмом прояву: стихійні, свідомі; за організацією: міжпартійні, між громадськими об’єднаннями, між державою і громадськими об’єднаннями тощо.

Розвинуте, демократичне суспільство має багато різних форм політичних відносин. Визначимо основний зміст деяких з них.

Політична позиція – це форма політичних відносин, яка виражається у взаємодії і взаємозв’язку суб’єктів політики заради формування, створення і функціонування їхньої спільної діяльності.

Політичне співробітництво – форма політичних відносин, що відображає спільні дії суб’єктів політики, які мають спільні або відмінні цінності і інтереси, але прагнуть реалізувати спільну мету. Політичне співробітництво може здійснюватися як політичний компроміс.

Політичний компроміс – це форма політичних відносин, за якою розв’язання конфлікту і досягнення на цій основі угоди відбувається шляхом взаємних поступок сторін. Для цього потрібно знати об’єкт, предмет непорозуміння, усвідомлювати наслідки своїх кроків, умови компромісу та угод.

Політична конкуренція – форма політичних відносин, в яких суб’єкти політики в рамках правових (не правових) правил змагаються за перевагу у розподілі влада, матеріальних ресурсів і престижу.

Політична консолідація – форма політичних відносин, яка характеризує згуртування суб’єктів політики, політичних відносин із метою досягнення загальної мети навколо спільних цінностей та інтересів.

Політичний конфлікт – форма політичних відносин, яка характеризується відкритим або скритим зіткненням, протиборством різних соціально-політичних сил, суб’єктів політики у їх прагненні реалізувати свої інтереси і цілі у сфері влади і власності. Політичне напруження спричинює конфлікт.

Політична боротьба – форма політичних відносин, які спрямовані на досягнення міцних позицій у системі влади, впливу на владу шляхом реалізації своєї політичної волі.

Залежно від рівня політичної культури суб’єкти політики використовують різні форми політичних відносин.

Політичні відносини, як стійкій структурний елемент політичної системи виконують наступні функції: об’єднувальну, координаційну, соціально-політичного творення, діяльнісну.

Політичні відносини постійно розвиваються, ускладнюється структура політичної системи, в цілому суспільства - збільшується кількість різноманітних форм політичних відносин. При цьому політичні відносини показують зміст не нормативних, або офіційно бажаних, але реально існуючих фактів, елементів та явищ, що склалися на перетині політичного та соціального життя, між різноманітними групами і спільнотами, з яких складається суспільство.