- •І період — кінець VIII—X ст. — період становлення та еволюції Київської Русі, у який відбувався процес формування державності.
- •II період — кінець X—XI ст. — період найбільшого піднесення і розвитку Київської Русі.
- •2. Козацтво на Середньому Дніпрі
- •3. Козацька колонізація Запоріжжя
- •4. Заснування Запорізької Січі
- •1.Боротьба більшовиків за радянську владу в Україні
- •2.2 Формування державних органів влади, впровадження політики «воєнного комунізму»
- •1.2. Націоналізація промисловості
- •1.5. Продовольча диктатура
- •2. Итоги и оценка военного коммунизма
- •9 Листопада 1918 p. Було створено перший уряд зунр — Державний Секретаріат у складі: к.Левицький — прем'єр; л.Цеге-льський — внутрішні справи; в.Панейко — закордонні справи;
- •6) Здійснювати нагляд за діловодством усіх державних інституцій і службових осіб у повіті.
- •1921 По 1928 рік. Поштовхом до запровадження цієї політики стали рішення X з'їзду ркп(б) у березні 1921 року.
- •1. Етапи розвитку давньогрецької цивілізації.
- •2. Виникнення полісу
- •3.2. Поліс як держава
- •3.3. Суспільство в полісах
- •3.4. Економічне життя поліса
- •4.Характерние риси і класова сутність афінського поліса.
- •1. Основні етапи
- •2. Джерела
- •3. Передумови
- •4. Іонійське повстання
- •5.2. Похід Датіса і Артаферн
- •6. Перерва у війні
- •7. Похід Ксеркса
- •7.2. Битва при Платеях
- •8. Подальший хід війни
- •11. Подальші конфлікти між греками і персами
- •1. Перехід до Римській республіці
- •2. Основні положення Римського права
- •15Б. Закон XII таблиць наказує, щоб при проведенні обшуку обшукували не мав ніякого одягу, крім полотняної пов'язки, і тримав у руках чашу.
- •5. Якщо у померлого немає агнатов, нехай залишилося після нього господарство візьмуть його родичі. 2
- •4. Державний лад Риму в період республіки
- •2. Перехід влади до нової династії. Держава Каролінгів.
- •3. Правління Карла Мартелла («Молота») та його реформаторська
- •4. Розквіт Франкської держави за володарювання Карла Великого.
- •5. Загибель імперії Карла Великого та поява середньовічної
- •2. Варварські королівства
- •1. Аграрні відносини. Розкладання ленній системи.
- •2. Посилення феодальної експлуатації селянства.
- •3. Міста Османської імперії. Ремесла і торгівля.
- •4. Політичний устрій Османської імперії.
- •5. Загострення класової боротьби. Повстання селян і ремісників.
- •6. Зростання феодального сепаратизму.
- •7. Занепад культури.
- •8. Розкладання армії. Падіння військової могутності турків.
- •9. Політика турецьких феодалів стосовно пригнобленим народам.
- •10. Російсько-турецькі війни.
- •11. Проникнення європейських колонізаторів в Османську імперію.
- •12. Зародження «східного питання».
- •13. Французька буржуазна революції і народи Османської імперії.
- •14. Реформи Селіма III.
- •15. Вторгнення французьких військ в Єгипет. Війна з Росією.
- •16. Продовження війни з Росією. Бухарестський світ.
- •X. Висновки.
- •1.2. Уряд
- •1.3.2. Урядова реформа
- •1.4. Військова реформа
- •1.5. Соціальні реформи
- •3. Як зустріли освічений абсолютизм
- •8. Підсумки
- •23 Жовтня 1989 р. Унр було перейменовано в Угорську Республіку.
- •23 Жовтня 1956 р. У Будапешті відбулася багатотисячна демонстрація на підтримку реформ у Польші, яка переросла у загальний виступ населення проти режиму м. Ракоші.
- •19 Серпня 1961 р. Уздовж всього кордону Західного Берліна було збудовано загорожу, а потім мур, який став символом "холодної війни".
- •2. Падіння диктатур
- •3. «Втрачене десятиріччя», економічні проблеми
- •4. Латинская Америка в начале XXI в.
- •18 Вересня 1931 р. Японські війська почали вторгнення у Північно-Східний Китай (Маньчжурію) і до лютого 1932 р. Підкорили його повністю.
- •2. Тайпінське повстання.
- •3. Економічне проникнення в Китай західних держав.
- •4 Липня 1776 р. Декларацію незалежності з виправленнями, внесеними комісією, було затверджено конгресом. Декларація проголосила створення нової незалежної держави — Сполучених Штатів Америки.
2. Виникнення полісу
У культурі Стародавньої Греції спостерігається поєднання традиційних рис, висхідних до архаїчної і ще більш раннім епохам, і абсолютно інших, породжених новими явищами в соціально-економічній і політичній сферах. Народження нового аж ніяк не означало загибелі старого. Як у містах будівництво нових храмів вельми рідко супроводжувалося руйнуванням старих, так і в інших сферах культури старе відступало, але звичайно не зникало абсолютно. Найважливіший новий чинник, що зробив найбільш значний вплив на хід культурної еволюції, - консолідація і розвиток поліса, особливо демократичного.
Поліс з невеликого поселення перетворився на самодостатній політичний і економічний центр. Формування системи політичних органів полісної демократії було результатом тривалого історичного періоду, починаючи з реформ Солона. Найрозвиненішою формою демократичного ладу античних рабовласницьких держав вважається афінська демократія. За своєю сутністю Афінське держава було політичною організацією вільних громадян, які забезпечують захист їхніх інтересів та послух рабів. За формою правління воно являло собою демократичну республіку, в якій громадяни користувалися рівними правами і могли брати участь у політичному житті. Вона остаточно склалася в V ст. до н.е. і проіснувала до тридцятих років IV в. до н.е.
Отже, в грецьких полісах основою всієї соціально-економічної і політичної організації виступав колектив громадян. Крім них в афінському суспільстві перебували метеки, численні раби, які в сукупності складали більше половини всього населення. Однак афінська полісна система спиралася на громадянина і була створена, перш за все, для громадянина.
Античний поліс здавна викликав захоплене ставлення як "ідеальна форма державного життя" з притаманними їй порядком, свободою і справедливістю. Для античності "політичне" - синонім "цивільного". Громадянин ("політес") міста-держави - повноправний учасник у вирішенні всіх державних справ як внутрішнього, так і зовнішньополітичного значення.
Антична класична демократія розглядалася як форма державного устрою, в основі якого лежить свобода. Гарантією особистої свободи громадянина було право приватної власності на засоби виробництва (і, перш за все, на головне з них - землю) з можливістю продажу її або передачі в спадщину, право вільного розпорядження виробленими товарами (тобто вільний ринок), право безпосередньо впливати на формування внутрішньої і зовнішньої політики держави і антимонопольні закони, що перешкоджали концентрації економічної і політичної влади в руках однієї особистості, родини, стану, класу.
Проте і у полісної демократії існували свої недоліки. По-перше, полісна демократія була рабовласницькою, тобто раби, які не тільки не мали особистою свободою, а й у саму категорію людей включалися тільки окремими вільнодумними греками, також як і метеки, які постійно мешкають в Афінах, не мали громадянських прав і не брали участі в управлінні державою. По-друге, свободою в кожному з грецьких держав (а їх було близько 2 тисяч) володів тільки повноправний громадянин саме цієї держави й тільки в межах своєї держави. Всі інші особисто вільні мешканці цього регіону - іммігранти і жінки - цивільними правами не володіли і приватною власністю (особливо нерухомої) володіти не могли.
Повноправним афінським громадянином міг бути житель Аттики, батьки якого мали громадянські права, а його ім'я було записано в особливому списку, що ведеться в демах. У такі списки заносилися юнаки та дівчата, які досягли 18-річного віку. До 20 років юнак закінчував курс військово-виховного навчання і ставав повноправним громадянином. Найбільш суттєвими правами громадянина були права на свободу і незалежність від будь-якої іншої людини, право на земельну ділянку і допомогу від держави у разі матеріальних труднощів, право на носіння зброї та службу в ополченні, право на участь у Народних зборах і т.д. Громадянин був зобов'язаний берегти своє майно і працювати на земельній ділянці, приходити на допомогу полісу в надзвичайних обставинах, захищати рідний поліс зі зброєю в руках, почитати батьківських богів.
Поліс включав у себе належать до міста земельні ділянки. При цьому індивід - член держави - має право на користування общинної землею і є власником своєї ділянки.
3. Поліс як феномен Грецької цивілізації
3.1. Органи управління поліса
Основними органами Афінської держави були: народні збори, Рада п'ятисот, геліея. Народні збори - верховний орган влади. Воно збиралося спочатку десять, а пізніше сорок разів на рік. При особливих обставин (напад ворога, стихійне лихо) може бути скликано надзвичайне "збори жаху і сум'яття". Компетенція народних зборів була великою: воно приймало закони, видавало постанови з окремих питань (псефізми), обирало посадових осіб і справляла перевірку їх діяльності, вирішувало питання війни і миру, обговорювало продовольче становище країни і т.д.
Спеціальні зборів присвячувалися розгляду прохань громадян, і вирішення питання про вигнання окремих осіб у порядку остракізму за межі держави. У роботі народних зборів могли брати участь лише громадяни, які досягли 20-річного віку. Жінки і метеки (іноземці) не допускалися. Рідко брали участь у його діяльності селяни, хоча, починаючи з IV ст. до н.е., за відвідування зборів належить винагорода.
Для вирішення навіть найбільш важливих питань вимагалося присутність всього 6000 чоловік, тобто 1 / 5 афінян. Порядок денний кожного зборів визначалася заздалегідь. Один із зборів кожного місяця вважалося головним. Виступати і вносити проекти законів формально міг кожен учасник. Практично ж виступали переважно професійні оратори - демагоги. Законопроекти попередньо вивішувалися для загального огляду і надходили на обговорення народних зборів після їх розгляду в Раді п'ятисот. Голосування по законопроекту вироблялося підняттям руки. Важливим було право будь-якого учасника зборів, пославшись на незаконність законопроекту, зажадати зняття його з обговорення або голосування під загрозою залучення до суду. Крім того, голова міг не ставити на голосування ті пропозиції, які, з його точки зору, були незаконними. Прийнятий законопроект стає законом в тому випадку, якщо він не відхилявся потім геліеей.
До Ради п'ятисот (буле) входило по 50 осіб від кожної з десяти філ. Члени ради (булевти) обиралися за жеребом на один рік з громадян, які досягли 30 років. До компетенції Ради ставилися питання управління: здійснення дипломатичних зносин з іншими державами, управління фінансами, нагляд за арсеналами, доками, флотом, регулювання торгівлі, контроль за посадовими особами. Останні мали право виступати і вносити на розгляд свої пропозиції. Найважливішою функцією Ради було попереднє обговорення питань, що надходили на розгляд народних зборів, що дозволяло Раді спрямовувати діяльність останнього.
Для ведення поточних справ Рада був розділений на 10 комісій (пританий), які з 50 представників однієї філи. Комісії по черзі виконували обов'язки Ради, щодня обираючи за жеребом нового голови Ради, який під час роботи народних зборів був і його головою. У IV ст. до н.е. цей порядок був змінений: голова став обиратися перед кожним засіданням Ради (зборів). Після закінчення терміну служби всі члени Ради звітував у своїй діяльності і бути притягнутий до відповідальності.
Геліея була вищим судовим органом і складалася з 5000 суддів і 1000 запасних: по 600 чоловік від кожної з 10 філ. Члени геліеі обиралися за жеребом на один рік з громадян, які досягли 30 років. У складі геліеі функціонували 10 колегій, в кожній було по 500 суддів і 100 запасних. З метою запобігання зловживань колегіям було невідомо, коли їх покличуть до виконання обов'язків. Це вирішувалося жеребкуванням в день суду. Геліея була судом першої інстанції у справах про державні злочини і про зловживання посадових осіб та апеляційної інстанцією по справах, розглянутих іншими судами. Вона також мала правом відкидати законопроекти, прийняті народними зборами. Важливу роль грали посадові особи. Вибори посадових осіб здійснювалися щорічно або відкритим голосуванням у народних зборах, або за жеребом. Всі обрані піддавалися перевірці - докімасіі, під час якої з'ясовувалися їх право на зайняття посади, політична благонадійність і особисті якості. Не можна було займати посаду (крім військових) двічі чи дві посади одночасно. Виконання посад оплачувалося (виняток становили стратеги).
Після закінчення терміну посадові особи подавали звіти про свою діяльність Раді п'ятисот і геліее. Головними посадовими особами були стратеги і архонти. Колегія стратегів складалася з десяти членів, обраних народним зборами з числа одружених і мали нерухомість громадян. Вони розпоряджалися коштами, відпущеними на утримання армії і флоту, організовували збір надзвичайних військових податків, керували доставкою продовольства, приймали капітуляцію супротивника, укладали перемир'я, вели слідство і головували в судах у справах про військові злочини, мали право вимагати скликання позачергових засідань Ради п'ятисот або народного зборів та прийняття невідкладних заходів. Падало значення архонтів. Дев'ять архонтів обиралися жеребом з кандидатів, запропонованих филами. Колегією діяли рідко - при вирішенні народним зборами питання про остракізму і при перевірці посадових осіб. Спеціальні посадові особи (близько 700) управляли державним майном, відали державною скарбницею, спостерігали за порядком на вулицях і моральністю громадян, за торгівлею на ринку, виховували і навчали молодь, що проходила військову підготовку і т.д. Свої посадові особи були в филах і демах.
