15Б. Закон XII таблиць наказує, щоб при проведенні обшуку обшукували не мав ніякого одягу, крім полотняної пов'язки, і тримав у руках чашу.

«Закони XII таблиць» були у своїй основі записом звичайного права. Їх прикметною рисою було чітко проведений поділ речей на дві категорії: 1. земля, раби, робоча худоба; 2. всі інші речі.

Таблиця VI

Давність володіння щодо земельної ділянки встановлюється у два роки, щодо всіх інших речей - в один рік. Земля вважалася спільною власністю. За спеціальним законом територія римської громади повинна була залишатися тільки під її контролем (операції із загальною землею приватною особою заборонялися), хоча фактично вона належала приватній особі. Також заборонялося передавати землю храмам, що перешкоджало створення у Римі економічно і політично сильного жрецтва.

Таблиця XII

4. Законом XII таблиць було заборонено жертвувати храмам ту річ, яка є предметом судового розгляду; в іншому випадку ми піддаємося штрафу в розмірі подвійної вартості речі, але ніде не з'ясовано, чи повинен цей штраф сплачуватися державі або тій особі, яка заявила претензію на дану річ. 1

Закони підтверджували право громадян займати покинуту ділянку, власником якого вони ставали після дворічного користування (на чужинця не поширювалося). А всі інші речі передавалися з рук в руки зовсім вільно (не потребували манципації - певному обряді передачі їх іншій особі).

Боргове рабство, узаконене Таблицями, було вкрай суворим. Воно особливо загрожувало плебеям. Але правляча верхівка Риму пішла на поступки. І в 326 році до н. е.. боргове рабство було знищено. З того часу відповідальність боржника обмежувалася його майном.

Сімейні відносини характеризується необмеженою владою домовладики. Дружина також була у владі домовладики (свого чоловіка). Що живуть під дахом його будинку були членами однієї прізвища, агнатами. Майно сім'ї вважалося його колективною власністю, але розпоряджатися їм міг тільки «батько сімейства». Якщо він помирає, то майно ділилося порівну між агнатами. Коли їх не було, всі наслідували найближчі родичі (брати, їхні сини).

Таблиця V

5. Якщо у померлого немає агнатов, нехай залишилося після нього господарство візьмуть його родичі. 2

Майнова правоздатність наставала для римського громадянина не раніше смерті батька.

У Римській республіці допускається не узаконений шлюб (за допомогою покупки). Він встановлювався як просте співжиття, при якій майно подружжя перебувало в роздільній власності. Такий шлюб варто було відновлювати щорічно. Проживши протягом року в будинку чоловіка, дружина автоматично потрапляла під його владу - за давністю. Щоб уникнути цього вона повинна була йти жити до батьків на три дні, щоб перервати давність.

Також «Закони XII таблиць» дозволяли спадкування за заповітом. Домовладика міг позбавити спадщини будь-якого з агнатов, прямо назвавши його. Позбавлений міг оскаржити це рішення, але будь-яке рішення по спадкуванню повинна була бути затверджена народними зборами.

Кримінально-правові постанови Таблиць теж відрізнялися суворістю. Існувало покарання стратою (палій або взятий на місці злочину зі зброєю), ув'язненням у рабство, ув'язненням у кайдани, фізичне покарання.

Таблиця IX

6. (Сальвіан. оправления божому). Постанови XII таблиць забороняли позбавляти життя без суду якого б то не було людини. 1

«Закони XII таблиць» розглядають викрадення чужого майна не тільки як злочин проти держави, але і як дія, що завдає приватний майнову шкоду.

Злочини раба розглядалися судом. У нього не було ніяких гарантій і прав на захист. Засуджений до смерті скидався зі Тарпейської скелі. 2

Існували певні правила вирішення майнових суперечок, складових цивільний процес. Він протікав у формі боротьби за спірну річ. Той, хто збивався, автоматично програвав справу. А при неявці однієї зі сторін рішення виносилось на користь її супротивника.

3. Боротьба станів та особливості розвитку Римської республіки

Поступово стану перетворювалися на класи великих землевласників, залежних землеробів і рабів, формувалося держава, де політична влада була зосереджена в руках панівного класу. Цей процес супроводжувався боротьбою плебеїв проти патриціїв. Плебеї вимагали, щоб завойовані землі ділилися між ними, патриції ж хотіли приєднувати їх до громадських земель. Плебеї наполягали на знищенні боргової кабали та боргового рабства, домагалися доступу до магістратур і жрецтву, патриції ж вперто трималися за свої привілеї. Плебеї вимагали писаних законів, щоб боротися зі зловживаннями патриціїв. Їм вдалося домогтися обрання комісії децімвіров. Записані і схвалені народними зборами закони («Закони XII таблиць») лягли в основу подальшого розвитку римського права. Значною мірою вони грунтувалися на звичаєвому праві, хоча вносили багато нового.

«Закони XII таблиць» під впливом найбільш консервативних патриціїв заборонили шлюби між патриціями і плебеями.

Таблиця XI

(Ціцерон. Про республіці). Децемвіри другого призову додали дві таблиці несправедливих законів, між іншим, санкціонували самим нелюдським законом заборону шлюбів між плебеями і патриціями. 1

Щоб послабити боротьбу плебеїв за землю, Рим став засновувати на завойованих землях колонії, роздаючи там ділянки плебеям. У V ст. до н. е.. було засновано 10 колоній, у IV ст. до н. е.. - 15. Колонії підкорялися законам римського чи латинського права, але жителі їх могли одержати римське громадянство, переселившись до Риму. Колонії ставали провідниками римського впливу.

Вся друга половина IV ст до н. е.. була зайнята війнами римлян з Луканський і самнітскімі племенами, які захопили Капую.

У результаті тривалих і збиткових воєн Рим став безперечним головою федерації італійських міст і племен. Поступово италийские міста переймали римське пристрій, освоювали мову, слідували новим культам. Але й римляни сприймали культи переможених, слідуючи стародавнім звичаєм (запрошувати божество ворожого міста перейти на бік римлян, обіцяючи за це вибудувати йому храм). 1

Римська республіка була новим етапом в історії античної держави. Її різні інститути були по-різному взаємопов'язані з політичною волею народу: законодавчі збори всіх повноправних громадян, урядовий аристократичний Сенат, періодично змінювані магістрати. Поєднання народного суверенітету з представницьким органом, цілком незалежним від основної маси народу, і з колегіально одноосібним управлінням створювало особливий уклад взаємної політичної врівноваженості, яка вже в стародавні часи представлялася ідеалом гарантій від державних зловживань.

Таке змішання типів організації влади служило ще однією гарантією - проти пошкодження його основ, і, тим самим, краще за інших служило справі громадянської свободи.

Ідеал державного рівноваги став найважливішим внеском республіканської державності у світову політичну культуру.