- •І період — кінець VIII—X ст. — період становлення та еволюції Київської Русі, у який відбувався процес формування державності.
- •II період — кінець X—XI ст. — період найбільшого піднесення і розвитку Київської Русі.
- •2. Козацтво на Середньому Дніпрі
- •3. Козацька колонізація Запоріжжя
- •4. Заснування Запорізької Січі
- •1.Боротьба більшовиків за радянську владу в Україні
- •2.2 Формування державних органів влади, впровадження політики «воєнного комунізму»
- •1.2. Націоналізація промисловості
- •1.5. Продовольча диктатура
- •2. Итоги и оценка военного коммунизма
- •9 Листопада 1918 p. Було створено перший уряд зунр — Державний Секретаріат у складі: к.Левицький — прем'єр; л.Цеге-льський — внутрішні справи; в.Панейко — закордонні справи;
- •6) Здійснювати нагляд за діловодством усіх державних інституцій і службових осіб у повіті.
- •1921 По 1928 рік. Поштовхом до запровадження цієї політики стали рішення X з'їзду ркп(б) у березні 1921 року.
- •1. Етапи розвитку давньогрецької цивілізації.
- •2. Виникнення полісу
- •3.2. Поліс як держава
- •3.3. Суспільство в полісах
- •3.4. Економічне життя поліса
- •4.Характерние риси і класова сутність афінського поліса.
- •1. Основні етапи
- •2. Джерела
- •3. Передумови
- •4. Іонійське повстання
- •5.2. Похід Датіса і Артаферн
- •6. Перерва у війні
- •7. Похід Ксеркса
- •7.2. Битва при Платеях
- •8. Подальший хід війни
- •11. Подальші конфлікти між греками і персами
- •1. Перехід до Римській республіці
- •2. Основні положення Римського права
- •15Б. Закон XII таблиць наказує, щоб при проведенні обшуку обшукували не мав ніякого одягу, крім полотняної пов'язки, і тримав у руках чашу.
- •5. Якщо у померлого немає агнатов, нехай залишилося після нього господарство візьмуть його родичі. 2
- •4. Державний лад Риму в період республіки
- •2. Перехід влади до нової династії. Держава Каролінгів.
- •3. Правління Карла Мартелла («Молота») та його реформаторська
- •4. Розквіт Франкської держави за володарювання Карла Великого.
- •5. Загибель імперії Карла Великого та поява середньовічної
- •2. Варварські королівства
- •1. Аграрні відносини. Розкладання ленній системи.
- •2. Посилення феодальної експлуатації селянства.
- •3. Міста Османської імперії. Ремесла і торгівля.
- •4. Політичний устрій Османської імперії.
- •5. Загострення класової боротьби. Повстання селян і ремісників.
- •6. Зростання феодального сепаратизму.
- •7. Занепад культури.
- •8. Розкладання армії. Падіння військової могутності турків.
- •9. Політика турецьких феодалів стосовно пригнобленим народам.
- •10. Російсько-турецькі війни.
- •11. Проникнення європейських колонізаторів в Османську імперію.
- •12. Зародження «східного питання».
- •13. Французька буржуазна революції і народи Османської імперії.
- •14. Реформи Селіма III.
- •15. Вторгнення французьких військ в Єгипет. Війна з Росією.
- •16. Продовження війни з Росією. Бухарестський світ.
- •X. Висновки.
- •1.2. Уряд
- •1.3.2. Урядова реформа
- •1.4. Військова реформа
- •1.5. Соціальні реформи
- •3. Як зустріли освічений абсолютизм
- •8. Підсумки
- •23 Жовтня 1989 р. Унр було перейменовано в Угорську Республіку.
- •23 Жовтня 1956 р. У Будапешті відбулася багатотисячна демонстрація на підтримку реформ у Польші, яка переросла у загальний виступ населення проти режиму м. Ракоші.
- •19 Серпня 1961 р. Уздовж всього кордону Західного Берліна було збудовано загорожу, а потім мур, який став символом "холодної війни".
- •2. Падіння диктатур
- •3. «Втрачене десятиріччя», економічні проблеми
- •4. Латинская Америка в начале XXI в.
- •18 Вересня 1931 р. Японські війська почали вторгнення у Північно-Східний Китай (Маньчжурію) і до лютого 1932 р. Підкорили його повністю.
- •2. Тайпінське повстання.
- •3. Економічне проникнення в Китай західних держав.
- •4 Липня 1776 р. Декларацію незалежності з виправленнями, внесеними комісією, було затверджено конгресом. Декларація проголосила створення нової незалежної держави — Сполучених Штатів Америки.
2. Тайпінське повстання.
У середині XIX ст. у Китаї загострилася соціальна напруга. Ремісники та перші китайські підприємці не витримували конкуренції і розорювалися від потоку дешевих фабричних товарів, що ринули до Китаю за договорами про безмитну торгівлю. Селяни потерпали від збільшення податків, які уряд ввів, бажаючи перекласти виплату контрибуції на плечі народу. Мільйони людей ставали жебраками. Закабалення Китаю іноземними державами прискорило початок селянської війни.
У 1850 р. у Південному Китаї розпочалося повстання селян, яке мало релігійне забарвлення. Керівник та ідеолог повстання Хун Сюцюань ще на початку 40-х років XIX ст. розробив релігійне вчення, в якому пропагував ідею рівності. Він мріяв про створення держави, де люди будуть співчувати і допомагати один одному в біді, жити за принципами моралі.Хоча християнські місіонери не визнали цього вчення і не охрестили Хун Сюцюаня, сам себе він назвав молодшим братом Ісуса Христа.
До створеного Хун Сюцюаньом Товариства поклоніння богу масово почали вступати селяни. А коли в провінції Гуансі розпочався голод, Хун Сюцюань товариства в 1850 р. закликав своїх прибічників продавати майно і разом з сім'ями вступати до повстанських загонів. На цей заклик відгукнулося більше 10 тис. селян, і їх кількість дуже швидко зростала.
У грудні 1850 р. повстанці одержали першу велику перемогу над урядовими військами, а у січні 1851 р. проголосили про початок загального повстання з метою скинення маньчжурської династії та створення «тайпін тяньго» - Небесної держави великого благоденства. З того часу їх почали називати тайпінами. Столицею тайпінів стало м. Нанкін.
У повстанні, крім селян, брали участь міська біднота, ремісники, гірники тощо. До них навіть приєдналися дрібні поміщики, незадоволені правлінням маньчжурів. Тайпіни відрізали коси, що символізували покірність, і надівали на голови червоні пов'язки. Поступово рух набрав широкого розмаху селянської війни, спрямованої проти феодального гніту і влади маньчжурів. Він охопив значні території Південно-Східного, Східного та навіть Північного Китаю. У наступні роки тайпіни організовували північний і західний походи. Вони хотіли захопити Пекін - столицю маньчжурів, проте це їм не вдалося. 30-тисячний загін тайпінів був оточений і розгромлений у передмісті Пекіна.
На своїй території тайпіни створили державу, де проголосили ідею рівності. Захопивши якесь місто, вони вбивали маньчжурських чиновників, конфісковували майно багатіїв, прилюдно спалювали дорогі меблі та товкли в ступках перли. Тайпіни видали закон про землю, в якому зазначили, що земля має розподілятися за кількістю їдців незалежно від статі. Для втілення закону в життя необхідно було конфіскувати і розподілити поміщицьку землю. Проте реальна політика тайпінів відрізнялася від їхньої програми.
Тайпінська держава була монархією, інші форми державного устрою були невідомі. Хун Сюцюань став імператором, а інші керівники руху отримали князівські титули. Незважаючи на проголошені ідеї рівності, вони оточили себе розкішшю і слугами, як маньчжурські феодали. Невдовзі виникли криваві чвари за першість при особі імператора. Ці суперечки ослабили найбільше надбання тайпінів - боєздатну і слухняну армію, вони привели до загибелі кількох воєначальників, що підняли заколот, і десятків тисяч солдатів.
Ватажки тайпінів наївно сподівалися на допомогу західних «братів-християн» у боротьбі з маньчжурськими «дияволами». Велика Британія, Франція і США, домігшись поступок від уряду богдихана, допомогли йому придушити повстання тайпінів. Інтервенти піддали захоплені тайпінами міста артилерійському обстрілу і відкинули загони повстанців від Шанхая. У 1864 р. маньчжурські війська, підтримані іноземцями, захопили Нанкін і вчинили там страхітливу різанину.
Європейське втручання не може не спричинити великих збитків Китаю. Підтримуючи те, чого підтримати неможливо, Європа лишень гальмує його на шляху розвитку, заважаючи й власному прогресу, оскільки надає підтримку представникам старого устрою всіма руйнівними засобами й способами, створеними й виробленими Європою протягом останніх ста років.
