3.2. Поліс як держава

Як і у всіх доіндустріальних цивілізаціях, громада в Стародавній Греції була основним осередком суспільства, але відрізнялася своєрідністю і в багатьох своїх рисах була не схожа на східну громаду. Особливо грецькі громади вплинули на політичне життя країни, систему цінностей, почасти навіть на особливості літератури, мистецтва, філософії, тобто на історію цивілізації у минулому.

Це була громада-поліс, що включає в себе не тільки сільське населення (як на сході), а й міське. Членом громади модно було стати за двох умов:

якщо людина є греком за національністю;

якщо він був вільним і володів приватною власністю.

Усі члени громади - вільні власники - володіли політичними правами (хоча і не завжди рівними), які дозволяли їм брати участь у державній діяльності. Тому грецький поліс називають громадянською общиною.

Держава в Греції існувало не «над громадою» (як це було на Сході), воно виростало з громади; точніше сама громада перетворювалася на маленьку державу зі своїми законами, органами влади та системою управління. Члени громади, городяни і селяни, які не знали проблеми відчуження від держави, гуртувалися в єдиний, досить замкнутий колектив, що становив економічне, політичне та ідейне ціле.

Усередині полісів поступово формувалося громадянське право, тобто складалися склепіння законів визначали права і обов'язки членів громади, які давали їм деякі соціальні гарантії. Наприклад, під охороною закону знаходилися хлібороби: у Спарті до IV ст. до н.е. було заборонено відчужувати землю у селян, в Афінах прославлений законодавець Солон не дозволяв, щоб один чоловік купував землю в необмежених кількостях. Поліс не тільки займається внутрішніми справами, але і міг вести зовнішньополітичну діяльність, мав власну армію: громадяни поліса вступали в ополчення на час воєн, перетворювалися на воїнів.

Поліс (тобто колектив громадян) мав право верховної власності на землю. Крім приватних ділянок землі він розпоряджався також не поділеної, вільною землею, і це зміцнювало позиції поліса як політичного утворення.

Сприймаючи себе як самостійна держава, поліс жив у відповідності з ідеєю автаркії. У полісі створювалася особлива система ідеалів: вільні громадяни вірили, що благополуччя кожного з них залежить насамперед від їх рідного поліса, поза яким існувати неможливо. З іншого боку процвітання поліса багато в чому залежить від її громадян, від того, скільки серед них буде яскравих, талановитих і благородних людей. Вони шанували давні традиції, засуджували користолюбство і дуже високо цінували селянську працю. Але головне - відчували себе повноправними і вільними людьми. Це становило предмет особливої ​​гордості. Так, здобувши перемоги над персами, греки пояснили свій успіх тим, що вони володіли даром свободи, а всі піддані перського царя-деспота були його рабами.

Сила і самостійність громад-полісів багато в чому пояснювалася тим, що в Греції не було умов для появи великих царських і храмових господарств, хоча монархічна форма правління всередині полісів якийсь час існувала. У далекій давнині на чолі полісів стояв цар - басилевс і родова знати, що ущемляли права демосу (народу), до якого належали всі незнатні вільні селяни і ремісники. До VII ст. до н.е. конфлікти всередині поліса досягли особливого розмаху [2].

Боротьбу з аристократією вело дрібне селянство, перед яким часто вставала загроза позбудеться своєї землі і перетвориться на орендарів на власних ділянках. У аристократії був і інший супротивник - досить великий шар незнатних городян, які розбагатіли завдяки торгівлі і ремесла і бажали отримати привілеї знаті.

У багатьох полісах ця боротьба закінчувалася переворотом, поваленням родової знаті і встановленням тиранії - єдиновладдя, завдяки якій спиняв свавілля знаті.

Але тиранія була недовговічною, потреба в ній після того, як позиції аристократії були ослаблені, швидко відпала, і стали з'являтися інші форми правління. В одних полісах правління було олігархічним, в інших - демократичним, але в будь-якому випадку велику роль відігравало народні збори, якому належало право остаточного вирішення усіх найважливіших питань. Висока роль народних зборів і виборна влада - два основних фактори, які створювали умови для розвитку грецької демократії.

Таким чином, демократія, ця унікальна риса давньогрецької цивілізації, народилася далеко не відразу і не без боротьби, але не у всіх полісах вона досягла розквіту. Але важливо, що сама структура поліса-громади створювала можливості (іноді залишалися нереалізованими) для утвердження демократичних принципів.

Грецькі поліси зазвичай були невеликими. Наприклад, на острові Родос (його площа становить близько 1404 кв. Км.) Знаходилися три самостійні поліса, а на острові Кріт (8500 кв. Км.) - Кілька десятків. Найбільшим полісом була Спарта: його територія охоплювала 8400 кв. км.