1. Перехід до Римській республіці

Розпад патріархально-общинних зв'язків, на які спиралася одноосібна влада царя (рекса), зростання опозицій з боку аристократичних сімей, що володіють великими багатствами і громадським впливом, призвів до ліквідації монархії і до перемоги в Римі республіканського ладу, а також до остаточного затвердження полісної системи організації держави.

Але в раннереспубліканскій період демократичний потенціал, який властивий полісної системі, що передбачає елементи безпосередньої демократії (народні збори тощо), не отримав повного розвитку. Простий народ у полісах, що не мав політичного досвіду і черпає своє уявлення про владу з патріархально-релігійного минулого, поступився кермо влади аристократії.

Взагалі терміном «республіка» характеризують державно-політичну організацію Риму IV - I ст. до н. е.. Сенсом організації влади в своїй державі римляни бачили забезпечення громадянських прав і гарантію особливих, привілейованих свобод повноправного жителя поліса. Тільки народ у цілому володіє верховною владою, доручаючи окремі частини цієї влади різним установам і особам. Цей принцип став основною класичної Римської республіки.

2. Основні положення Римського права

Безумовне дотримання республіканським законам було для римлян не тільки юридичним обов'язком, але і справою честі. Ідея правової держави бере свій початок в республіканському Римі, адже саме в римському суспільстві була вироблена правова система, яка мала цілісний і всеосяжний характер.

Еволюція суспільного ладу знайшла своє відображення у Римському праві.

Сила приватної власності і побудованого на ній товарного обороту ламала застарілі і сором'язливі правові форми. На їх місці створювалося нове і досконале в техніко-юридичному відношенні право, здатне врегулювати найтонші ринкові відносини, задовольнити інші потреби розвиненого громадянського суспільства. Саме в такому вигляді римське право стало універсальною правовою системою, яка застосовується в різних історичних умовах незалежно від типу суспільства, якщо тільки в його основі лежить приватна власність і ринкове господарство. Разом з римським правом в історію цивілізації увійшла і римська юриспруденція, що представляє величезну культурну цінність. На базі римської юриспруденції зародилася юридична професія, і з неї, відповідно, бере початок спеціальне правова освіта.

У період республіки діяли «Закони XII таблиць» (перша римська кодифікація законів). Вони регулювали сфери власності, сімейних і спадкових відносин, містили норми, пов'язані з позикові операціями, до кримінальних злочинів, але зовсім не стосувалися державного права. Законами встановлювалися не тільки чисто судочинного правила, але і загальні вимоги життя у міській громаді, в тому числі стосувалися дотримання прийнятого порядку, приписів моралі. У цьому відношенні «Закони XII таблиць» багато що запозичили з священних законів попереднього часу. Наприклад, з грецького права, про які говорила і історична традиція. До числа таких можна віднести приписи про збиток, нанесений тваринами, про право вбити нічного злодія, про свободу об'єднання в публічні асоціації.

За змістом Таблиці розподілялися: 1. Про виклик до суду; 2. Про завершення судових справ; 3. Про відповідальність боржника; 4-5. Про сімейні та спадкових справах; 6. Про придбання речей; 7. Про користування земельною ділянкою; 8. Про покарання за шкоду, 9. Про громадські справи; 10. Про порядок під час похорону, 11. Про шлюб патриціїв і плебеїв, 12. Про загальні судових справах.

Вони були написані на 12 дерев'яних дошках, що виставлялися на міській площі. Тому ніхто не міг послатися на не знання закону. Істинний громадянин Риму мав знати їх напам'ять. 1

Закони XII Таблиць були побудовані, з одного боку, за стародавнім казуїстичної принципом, з іншого - за прийомами релігійної заповіді: більшість норм починалося з наказового заборони або дозволу.

Таблиця III

Нехай будуть (дані боржнику) 30 пільгових днів після визнання (їм) боргу або після постанови (проти нього) судового рішення. 2

Там, де потрібно було покарання або конкретне рішення правової ситуації, закони були суворо визначені і формальні.

Таблиця VIII