7.2. Битва при Платеях

Мардоній намагався роз'єднати союзників, відправляв послів в Афіни з привабливими пропозиціями, але афіняни не слухали його і переконували спартанців збирати війська. Поки ті зволікали, Мардоній вступив в Беотію, звідти - в Аттику. Афіни вдруге було взято і зруйновано (травень або червень 479 до н.е..).

Знову афіняни відправили послів в Спарту, погрожуючи виходом Афін з союзу, якщо Спарта не прийде на допомогу. Незабаром Пелопоннеської військо почало збиратися на перешийку; Мардоній відступив з спустошеною країни на беотійской рівнину і став між Фівами і Платеях, на березі Асопа. Грецька армія, всього близько 100 тис. чоловік, під командою Павсания зайняла позицію на передгір'ях Кіферону, навпаки персів. Сили персів і греків були майже рівні за кількістю, у персів була відмінна кіннота, якої не було у греків, але у персів не було важкої піхоти, яку вони могли б протиставити грецьким тяжкоозброєних гоплітів.

Напад Мардонія зустріло запеклий опір; в битві при Платеях греки здобули повну перемогу, атакували перський табір і взяли величезну здобич ( 479 до н.е..). Мардоній був убитий. Греки рушили до Фів, щоб покарати їх за союз з персами. Зрадники були видані афінянам і страчені. В той же день відбулося битва при мисі Мікале в Іонії [27]. У острова Самоса стояв перський флот, у Делоса - грецький під начальством Леотіхида, спартанського царя, який разом з афінянином Ксантіппою піднімав проти персів грецькі колонії. Іонійці перейшли на бік греків, і вони разом напали на персів, витягли свої кораблі на берег, взяли приступом перські укріплення, спалили кораблі персів і захопили багату здобич. Самосци, хіосці, лесбосци та інші були прийняті в грецький союз.

8. Подальший хід війни

З цього часу могутність афінян швидко зростає. Перемога при Мікале вже відкриває собою новий етап перських воєн - наступ Афін на Персію. Афіняни вирішили звільнити всі грецькі міста на Геллеспонт. Леотіхид з пелопоннесцями повернувся на батьківщину; афіняни разом з іонійцями оволоділи Херсонесом Фракийский (на місці нинішнього Стамбула). Родос і сусідні острови були зайняті греками.

В 478 до н.е.. пелопоннесський флот під начальством Павсания відняв у персів частина Кіпру і Візантій [28]. Афіняни стали в очах греків Сходу рятівниками від персів, а Спарта, що відмовилася від поширення союзу на прибережні іонійські міста, втратила популярність серед іонійців. Крім того, пелопоннесці взагалі вели ухильно політику на море, та й звичаї їх були несимпатичні малоазійським грекам. Положення спартанського полководця Павсанія серед незадоволених іонійців було тяжке, особливо коли він став вести двозначні переговори з Персією і гордовито поводитися з союзниками. Його розпорядженням відмовилися коритися; командування було запропоновано афінянам ( 477 до н.е..). Спартанці відкликали Павсанія і свої кораблі [29]. Арістід і Переказує, син Мільтіада, зайняли перші місця в новому союзі. Чи не опираючись встановленню афінської гегемонії на море, спартанці не могли допустити, щоб Афіни придбали вплив на материку. Афіняни, щоб захистити себе від нападів, вирішили за порадою Фемістокла обнести місто міцною стіною. Спартанці протестували проти спорудження "довгих стін", але творчий геній Фемістокла і його винахідливість довели справу до кінця і перетворили Афіни в сильну фортецю.

Афінський союз, що виділився із загального грецького союзу для подальшої війни проти персів, отримав тепер певну організацію; його скарбниця містилася на Делосі (див. Делосский союз). До союзу приєдналися всі міста, звільнені від перського ярма, і, крім того, Евбея і західні Кіклади. Почалася енергійна очищення південного узбережжя Фракії від персів. Взяття Ейон Кимоном було початком довгого ряду завоювань на фракийском березі; підкорені були також острова Скірос і Лемнос.

Перський цар зібрав флот з 200 трієр і відправив його проти Греції. Флот був знищений Кимоном при гирлі Еврімедонта, в Памфілії, і в той же день наголову розбили сухопутне військо персів [30] ( 470 до н.е..). До Делоського союзу приєдналася частина Кіпру, Лікія, Фаселіс (грецька колонія). Тепер союз представляв собою всі острови Егейського моря, все південне узбережжя Фракії і все узбережжя Азії від Босфору до Памфілії, нараховуючи понад 200 держав.

Перси були витіснені з усіх їхніх позицій в Європі. Афіняни підтримали повстання Инара [31] проти перської влади, потім повстання Аміртея в Єгипті, але їх спроба утвердитися на Кіпрі та в Єгипті закінчилася невдачею.

В 450 до н.е.. - 449 до н.е.. рр.. Переказує знову виступив проти персів, але в тому ж році він помер, залишивши про себе пам'ять останнього великого вождя в греко-перських війнах. Незважаючи на подвійну славну перемогу греків при Саламіні, Афіни повинні були відмовитися від наступальних дій проти Персії, так як їм стояли важкі завдання всередині держави і вже почалася фатальна для Афін ворожнеча зі Спартою.

9. Каллен світ

449 до н.е.. вважається заключним моментом греко-перських воєн, так як і перси перейшли до мирної політиці. Навряд чи був укладений формальний договір (Каллен світ). Найімовірніше, що війна фактично припинилася, хоча неприязні зіткнення з персами продовжувалися і після 449 до н.е..

10. Підсумки війни

Персія позбулася володінь в Егейському морі, на узбережжі Геллеспонту і Босфору, визнала політичну незалежність полісів Малої Азії.

Греко-перські війни мали велике значення для Греції. Вони прискорили розвиток грецької культури, вселили грекам національну свідомість своєї величі. У свої успіхи греки бачили перемогу свободи над рабством. Народна незалежність і громадська свобода, пов'язані з розвивалася демократією, були врятовані. Так як перевага виявилася на боці афінської демократії, то після греко-перських воєн майже всі грецькі держави були охоплені демократичним рухом. Афіни перетворилися на велику морську державу і стали центром Греції, культурним, політичним, інтелектуальним і економічним.