3. Передумови

Імперія Ахеменідів досягла до кінця VI століття до н.е.. свого вищого могутності, підпорядкувавши собі майже весь історичний Схід. Перше зіткнення персів з греками відбулося ще при Кірі, коли він переміг Креза і підкорив Лідійська царство ( 546 до н.е..), на території якого знаходилися всі грецькі колонії, за винятком Мілета. Падіння Креза справило сильне враження на малоазійських греків, до яких він завжди добре ставився; Кир відразу ж налаштував їх проти себе, наклавши на них важку данину і примусивши приймати участь в перських завоюваннях доставкою кораблів для перського флоту. Однак після опору з боку жителів частина малоазійських міст була розорена персами, частина змушена платити данину.

4. Іонійське повстання

Утвердившись в Малої Азії, перси пересунулися до Європи, захопивши Самос, Лемнос, Імброс, Фракійське узбережжі [6], нарешті - Македонію. Зіткнення з Елладою було неминуче. Під час походу Дарія проти скіфів Мільтіад запропонував ГІСТ, тирану Мілета, зруйнувати міст на Дунаї, щоб відрізати Дарію шлях до відступу, але Гістіай відмовився, тому що його плани збігалися з інтересами царя [7]. Дарій нагородив Гістіея землею у Фракії, де він заклав нову колонію, але Дарію була вказана небезпека, яка могла загрожувати з боку цієї колонії, і Гістіай був викликаний до Сузу, де з цього часу містився в почесному полоні.

Тиранія в Мілеті перейшла до його зятя Арістагора. Зазнавши невдачі в початому поході проти Наксоса [8] ( 499 до н.е..) і побоюючись за свою владу, Арістагор за згодою Гістіея підготував повстання, яке вже давно було задумано греками. Залучити в боротьбу Спарту йому не вдалося; афіняни дали йому 20 кораблів [9], Еретрії - 5 [10]. Союзні війська рушили на Сарди, взяли місто, спалили його [11], хоча і не змогли захопити Акрополь, де сховався сатрап Артаферн з гарнізоном. Союзні війська змушені були повернутися в Ефес, так як наближалися перські підкріплення.

Звістка про спалення Сард привела до повстання еолійцев, карійців, кіпріотів. Перси рушили на Кіпр ( 497 до н.е..), розбили вщент греків при Саламіні [12], підкорили Кіпр, Еолію, Клазомени і жорстоко розправилися з переможеними. Іонійці зібрали флот із 353 кораблів, щоб захищати Мілет. Сталося битва (494 до н. е..) при острові Ладі; через відсутність дисципліни і зради самосцев іонійці зазнали поразки [13]. Мілет було зруйновано, жителі перебиті або продані в рабство, В Афінах на ці події Фриних створив трагедію "Падіння Мілета", за що був засуджений до штрафу, а сама трагедія заборонено. Карія була підпорядкована, а за нею й інші острови і міста до Фракийского Босфору. Перси і фінікійці всюди варварськи придушили повстання, посадили по містах нових тиранів. Межі володінь кожного міста були розмежовані, землі виміряні і податки розподілені за кількістю землі. Новий сатрап Сард, Мардоній, вигнав іонійських тиранів і організував республіканську форму правління.

Участь Еретрії і Афін у повстанні малоазійських міст послужило для Дарія приводом для нападу на Елладу. Почалися греко-перські війни. Перська монархія мала колосальної військової міццю, включаючи чудовий флот. Доходи царя були величезними (при Дарії - до 7600 перських срібних талантів), фінанси монархії перебували в квітучому стані, торгівля і промисловість процвітали.

У той же час велика перська імперія приховувала в собі зародки внутрішнього розкладу, і не була Єдинородним цілим. А її могутність в значній мірі обумовлювалося особистістю царя, перед яким всі були рабами. Тільки військова сила утримувала в покорі численні підкорені народи. Однак перське військо жахало лише своєю небаченою чисельністю: його бойові якості були сумнівні, дисципліна кульгала. Грецьке військове мистецтво безсумнівно було вище перського, греки мали краще озброєння і організацію військ, і в моральному відношенні набагато перевершували супротивника.

5. Кампанії Дарія I

5.1. Похід Мардонія

Невдача малоазійського повстання, викликана відсутністю солідарності між грецькими містами, сильно обнадіювала Дарія. В 492 до н.е.. зять Дарія Мардоній рушив з величезним військом і сильним флотом на Грецію через Фракію і Македонію. Завоювавши острів Тасос, його флот поплив уздовж берега на захід, але був розбитий жахливою бурею біля мису Афона: близько 300 кораблів і 20 000 чоловік загинуло. Сухопутне військо Мардонія піддалося нападу фракійського племені бригів і понесло величезні втрати. Мардоній задовольнився підкоренням Македонії; напад на Елладу було відкладено [14], але Дарій готувався до нового походу. В 491 до н.е.. в Елладу були відправлені посли перського царя з вимогою води і землі в знак покори. Ці символи підпорядкування були дані не тільки більшою частиною островів, в тому числі Егіна, а й багатьма містами, наприклад Фівами. В Афінах і Спарті посли були вбиті [15]. Поступливість островів і багатьох громад материка пояснюється не тільки могутністю Персії, а й боротьбою між аристократами і демократами: тирани і аристократи готові були підкоритися персам, аби тільки не дати переваги демократичної партії. Національної незалежності греків загрожувала велика небезпека, яка могла бути усунена лише створенням великого союзу. У греків прокинулося свідомість національної єдності. Афіняни звернулися до Спарти з вимогою покарати змінили міста, визнаючи тим самим її верховенство над Грецією.