19. Концепція нульового приросту (д.Медоуз і Дж.Форрестер)

Концепція нульового економічного зростання була висунута на початку 70-х рр.. групою економістів і соціологів, якою керували Денніс і Доннела Медоуз. Посилаючись на виснаження сировинних ресурсів, небезпека порушення економічної рівноваги, автори цієї концепції дійшли висновку, що економічне зростання підійшов (або підходить) до певної межі, за рамками якого людству загрожують серйозні катаклізми, повне використання природних ресурсів.

Позитивним у концепції нульового зростання є прагнення переглянути "звичні" уявлення про невичерпність природних надр. Автори концепції попереджають про серйозні наслідки стрімкого розвитку техніки, про різке погіршення середовища проживання. На їх думку, реальне економічне зростання можливий лише при відмові "від проїдання" природних ресурсів.

Підхід до проблеми економічного зростання не може бути однаковим для країн і регіонів, що володіють неоднаковими можливостями, що стоять на різних щаблях індустріального розвитку. Нульове зростання для країн "третього світу" означав би консервацію економічної відсталості.

Уперше спробував побудувати глобальну динамічну модель Дж. Форрестер 1971 року. Його метод системної динаміки базується на системному підході і широкому використанні імітаційних експериментів з математичними моделями систем, що вивчаються. Вчений обрав для аналізу п'ять основних, на його думку, показників глобального розвитку: 1) зростання народонаселення планети; 2) зростання промислового виробництва; 3) приріст сільськогосподарського виробництва; 4) наявні природні ресурси та темпи їх використання; 5) наростання темпів забруднення оточуючого природного середовища.

За такого підходу реальна динамічна система замінюється аналогом – її математичною моделлю, яка «програвається» на комп’ютері за різних початкових умов, змін внутрішньої структури, функцій окремих блоків моделі тощо. Це дає змогу за короткий проміжок часу вивчити можливі варіанти розвитку складного процесу чи системи, проаналізувати їх і вибрати необхідну стратегію, яка приведе до бажаних результатів.

Дж. Форрестер розвинув також спеціальну техніку розроблення програм «програвання» моделі. Їхня перевага полягає у простоті і зручності застосування. Досить сказати, що людина, яка ніколи не займалася програмуванням і навіть не має спеціальної математичної освіти, може навчитись писати програми на запропонованій ученим мові «Динамо» і програвати їх на комп’ютері за лічені години.

Монографія Дж. Форрестера «Світова динаміка» присвячена опису розроблених ним методів та їхньому застосуванню для аналізу динамічних процесів у складних соціальних системах (корпораціях, містах, країнах), котрі набули широкого визнання в усьому світі. У цій праці автор зосередив увагу на п’яти основних глобальних тенденціях, що викликають «глобальний неспокій». Це швидке зростання народонаселення, прискорення темпів індустріалізації, погіршання якості продуктів харчування, вичерпаність невідновлюваних природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища.

Для опису приросту народонаселення використано відоме в екології логістичне рівняння динаміки чисельності популяції. Воно розв’язувалось разом з рівняннями, що характеризують зменшення невідновлюваних природних ресурсів, зміну частки сільськогосподарських фондів у системі всіх основних фондів, і рівняннями для визначення матеріального рівня життя, рівня харчування і рівня забруднень навколишнього середовища. Залежності коефіцієнтів рівняння встановлювались на підставі соціологічних і економічних даних. У деяких випадках ці залежності будувались гіпотетично.

Головне значення наукових досягнень Дж. Форрестера в тому, що він успішно застосував методи природничих і інженерних наук для вивчення часових змін характеристик явищ соціальної природи, синтезував засоби кількісних оцінок еволюції соціальних умов. Його підхід уможливлює передбачення головних тенденцій глобального характеру і керований вплив на їхній перебіг та ймовірні наслідки.

Основний сценарій глобального розвитку розроблений Дж. Форрестером виходив з того, що в майбутньому збереглися б всі основні правила розвитку економіки та характер обмежень, притаманний індустріальному світу. В результаті аналізу створеної ним моделі робився висновок про те, що при збережені існуючих на початку 70-х років тенденцій і умов розвитку людство невідворотно наближається до глобальної катастрофи в найближчому майбутньому (початок XXI ст.).

Незважаючи на досить обмежений набір критеріїв розвитку і досить абстрактний характер створеної моделі, загальний висновок був зроблений правильно: без докорінної перебудови способу існування цивілізації людство не має значних історичних перспектив розвитку. Цей «вирок» людству і помітна недосконалість моделі викликали необхідність більш детального дослідження проблеми.

Для більш докладного аналізу була створена група під керівництвом учня Форрестера Д. Медоуза, яка розробила модель «Мир-3». Розроблена модель розглядала вже 12 різних варіантів стратегій глобального розвитку, в яких головним обмеженням було обрано ресурсні межі.

Медоуз та його співробітники провели комп'ютерний аналіз світового економічного розвитку у двох варіантах:

1. При збереженні сучасних тенденцій розвитку суспільства.

У цьому випадку, населення планети і забруднення навколишнього середовища по інерції будуть ще деякий час збільшуватися після піка індустріалізації, а потім настане драматично швидке скорочення чисельності населення, ресурсів, виробництва продуктів харчування на душу населення; виробництва промислової продукції надушу населення (рис. 5. 5А).

2. Другий варіант припускає нульовий приріст населення (рис. 5.5Б).

У цьому випадку можливий перехід на рейки стійкого розвитку.

Під керівництвом Д. Медоуза була підготовлена перша доповідь Римському клубу «Ліміти зростання» (1972), яка викликала широкий суспільний резонанс. Д. Медоуз дав найнесприятливіші прогнози на майбутнє: через 75 років сировинні ресурси Землі будуть вичерпані, а нестача продовольства стане катастрофічною, якщо економічний розвиток не буде зведено до простого відтворення, а приріст населення Землі не буде поставлений на жорсткий контроль. Висновки доповіді одержали назву концепції «нульового росту».

Комп'ютерний аналіз світового економічного розвитку, (по Д. Медоузу): 1 - ресурси; 2 - виробництво продуктів харчування на душу населення; 3 - чисельність населення; 4 - виробництво промислової продукції на душу населення; 5 - забруднення

медоуз римський клуб форрестер

Варіанти моделі Д. Медоуза, обчислені за зміни початкових умов, також прогнозували людству неминучу катастрофу. Взаємозалежність змінних призводила до того, що спроби поліпшити одні параметри моделі викликали погіршання інших. Так, припущення, що природні ресурси планети сьогодні ще повністю не вивчені і їхня кількість має бути принаймні подвоєна, зумовлювало висновок про масове вимирання населення планети внаслідок катастрофічно зростаючого забруднення навколишнього середовища тощо.

Автори доповіді відкрито називали себе мальтузіанцями. Вони проголошували кінець «золотого віку» людства і єдиною альтернативою «неминучій катастрофі» визнавали негайний перехід до «нульового зростання» або «глобальної рівноваги». Для здійснення цього переходу пропонувались такі заходи:

 припинення зростання населення, тобто урівнювання приросту населення зі смертністю;

 припинення розширеного виробництва (обмеження зростання капіталу до рівня його амортизації);

 зменшення рівня споживання ресурсів до 0,25 частини від рівня споживання 1970 р.

Відповідно до цієї концепції, оптимальним є такий стан планети і суспільства, коли чисельність населення і обсяг капіталу залишаються, по суті, стабільними, а ті чинники, які можуть збільшити або зменшити їх, підтримуються в ретельно контрольованому рівновазі. З т.зр. авторів доповіді, це картина світу, що прагне до «глобального рівноваги».

   Висновки амер. дослідників і сама П.р.к. викликали безліч критичних зауважень. Серед основних зауважень з приводу П.р.к. можна виділити наступні: 1) авторів концепції дорікали в «неомальтузіанство»; 2) визнаючи справедливість оцінок для планети в цілому, критики сумнівалися в застосовності запропонованого проекту в к.-л. окремій країні; 3) викликала сумнів також і достовірність даних, що використовувалися в комп'ютерних розрахунках; 4) серія критичних зауважень ставилася до концепції «нульового зростання», до можливості здійснення «глобальної рівноваги» у світі.

   Водночас проект, підготовлений під керівництвом Медоуза, був високо оцінений, привернув широку увагу до діяльності Римського клубу і поклав початок серії наступних доповідей Клубу. Мета цих доповідей - дослідити глобальні проблеми сучасності, вивчити їх причини, продумати можливі наслідки і, головне, привернути увагу світової громадськості до необхідності невідкладного вирішення глобальних проблем.