30. Американський спосіб життя як модель глобального світу

Вестернізація-поширення західних цінностей, інститутів і способу життя в усьому світі частково в результаті товарного і культурно-інформаційного обміну, а частково - в результаті західної гегемонії, а також діяльності місцевих «західників».

Вестернізація (від англ. West - захід) - термін, що означає перенесення структур, технологій і способу життя західних (європейських) товариств в незахідні.

Ініціаторами вестернізації інших країн були країни Західної Європи, вона проходила переважно у формі колонізації. Західні цінності і структури часто нав'язувалися силою, тому що у місцевого населення не було стимулів долучатися до західного способу життя. Низку завоювань Заходом решти світу почав Генріх-мореплавець в Португалії. Після звільнення від маврів на цей шлях вступила Іспанія. З сер. 17 в. ініціативу перехопила Англія і до останніх десятиліть 19 в. вона ділила з Францією лідерство в цьому відношенні. Західні країни знайомили незахідні народи з досягненнями своєї цивілізації, але одночасно, і в бóльшей міру, використовували ресурси колонізованих країн, заперечуючи цінність їх досвіду.

Вестернізація як найважливіша і небачена трансформація несла іншим народам докорінні зміни в політиці, соціальній сфері, економіці, культурі. Захід не вважався з відсутністю готовності і схильності народів вестернізіруемих країн до таких змін. Капіталізм перетворив історію у всесвітню. Спільність доль людства могла бути описана з початком вестернізації не у вигляді абстрактного подібності або загального закону розвитку, а як реальне проникнення товариств сучасного типу в традиційні. Походи за прянощами, багатствами, новими землями переконали Захід у своїй перевазі і створили такі «еквіваленти спілкування» з іншими, як західні цінності, менталітет, ідеологія, спосіб життя і технологія.

Найбільш поширеною реакцією на вестернізацію було опір, а на більш пізньому етапі, в міру усвідомлення переваг західного способу життя опір змінилося спробами йти по західному шляху, але без насильства, своїми темпами, в умовах ізоляції, диктатури чи авторитарної влади. Росія і Оттоманська імперія пройшли цей шлях від первісного опору до проведення контрольованої вестернізації.

Результатами вестернізації можна вважати: автократичний индустриализм в Латинській Америці - підтримка цивілізаційних почав в умовах відсутності демократії; створення стабільних напівдемократія і квазідемократії в Азії; поява патерналістської напівдемократії, нестабільних і крихких демократичних структур з переважанням традиційних укладів в Африці. Варіанту прямий вестернізації під патронажем одній із західних країн деякі країни воліли «модель, що доганяє», коли західна цивілізація свідомо бралася за зразок, якого вони намагалися досягти самостійно.

У 2-й пол. 20 в. відбулася заміна носія західних зразків, насаджуваних або переймають іншими країнами світу в ході їх модернізації. Замість Західної Європи ім стали Сполучені Штати Америки. Вестернізація по перевазі означала вже американізацію. Останньою не уникли і європейські країни. Поняття «вестернізація» пов'язане з такими поняттями сучасних теорій соціального розвитку та політичного впливу, як діффузіонізм, атлантизм, европоцентризм.

Відповіді на вплив Заходу і модернізацію

Експансія Заходу спричинила модернізацію і вага-тернізацію незахідних товариств. Відповідну реакцію політичних та інтелектуальних лідерів цих товариств на вплив Заходу можна віднести до одного з трьох варіантів: відторгнення як модернізації, так і вестернізації; прийняття і того, і іншого з розпростертими обіймами; прийняття першого і відторгнення второго35.

Відторгнення

Японія випливала яскраво вираженого отторженческому курсом починаючи з перших контактів із Заходом в 1542 році і аж до середини XIX століття. У цій країні були дозволені лише обмежені форми модернізації, такі як придбання вогнепальної зброї, а імпорт західної культури - найбільш помітно це у відношенні християнства - перебував під суворим забороною. Звідси в середині сімнадцятого століття були повністю вигнані іноземці. Кінець позиції відторгнення був покладений з насильницьким відкриттям Японії командором Перрі в 1854 році і драматичними спробами перейняти уроки у Заходу після реставрації Мейдзі в 1868 році. Протягом кількох століть Китай також намагався відгородитися від будь-якої значної модернізації або вестернізації. Хоча християнські місіонери були допущені в країну в 1601 році, вони були повністю вигнані з неї в 1722 р. На відміну від Японії в Китаї політика відторгнення обумовлювалася тим, що ця країна сприймала себе як Серединне царство і твердо була впевнена у перевазі китайської культури над культурами всіх інших народів. Китайської ізоляції, як і японської, кінець поклало західне [c.102] зброя, поставлене в Китай британцями під час опіумних війн 1839-1842 років. Всі ці випадки говорять про те, що в дев'ятнадцятому сторіччі західне могутність надзвичайно ускладнило і зробило практично неможливим збереження стратегії ізоляції і винятковості для незахідних товариств.

У двадцятому столітті удосконалення в транспорті та комунікаціях, а також глобальна взаємозалежність зробили ціну ізоляції вкрай високою. За винятком невеликих ізольованих сільських товариств, бажаючих існувати на межі виживання, вкрай малоймовірними стали відторгнення модернізації та вестернізації в світі, який стрімко стає сучасним і високо взаємопов'язаним. "Лише самі екстремальні фундаменталісти, - пише Деніел Пайпс про іслам, - відкидають модернізацію і вестернізацію. Вони викидають телевізори в річки, забороняють наручний годинник, відмовляються від двигуна внутрішнього згоряння. Однак непрактичність програм таких груп накладає жорсткі обмеження на їх привабливість; і в деяких випадках - наприклад, з убивцями Садата, терористами, які напали на мечеть в Мецці, або з малазійськими групами даква - поразка в лютих сутичках із владою змусило їх зникнути практично безслідно "36. Практично безслідне зникнення - така загальна доля всіх поборників чисто отторженческой політики до кінця двадцятого століття. Фанатизм, користуючись термінологією Тойнбі, це нежиттєздатний вибір.

Кемализму

Друга ймовірна реакція на вплив Заходу - це "геродіанізм" Тойнбі, тобто зустріч з розпростертими обіймами як модернізації, так і вестернізації. Така відповідь заснований на припущенні про те, що модернізація є бажаною і необхідною, і місцева культура [c.103] несумісна з модернізацією, тому вона повинна бути забута або заборонена, і що суспільству для того, щоб модернізуватися, потрібно повністю вестернізованих. Модернізація і взаємно підтримують один одного і повинні йти пліч-о-пліч. Цей підхід був втілений в закликах деяких представників японської та китайської інтелігенції кінця дев'ятнадцятого століття про те, що в ім'я модернізації треба забути свої історичні мови і прийняти англійську як національної мови. Не дивно, що ця точка зору серед жителів Заходу була навіть більш популярна, ніж серед незахідних еліт. Основна ідея полягає в наступному: "Щоб домогтися успіху, ви повинні бути як ми; наш шлях - єдиний шлях ". І наводиться аргумент, що "релігійні цінності, етичні норми і соціальні структури цих [незахідних] товариств в кращому випадку чужі, а іноді ворожі по відношенню до принципів та практиці індустріального розвитку". Таким чином, економічний розвиток "потребують радикальної і деструктивної переробки життя і суспільства і, найчастіше, нового тлумачення суті самого буття тими людьми, які живуть в цих цивілізаціях" 37. Пайпс говорить про те ж стосовно до ісламу:

"Для того щоб уникнути аномії, у мусульман залишається єдиний вибір, тому що модернізація вимагає вестернізації ... Іслам не пропонує ніякого альтернативного шляху модернізації. Секуляризації не уникнути. Сучасна наука і технологія вимагають вбирання супроводжуючих їх розумових процесів; те ж саме стосується і політичних інститутів. Бо зміст потрібно копіювати не менше, аніж форму. Щоб перейняти уроки західної цивілізації, необхідно визнати її перевагу. Європейських мов і західних освітніх інститутів можна уникнути, навіть якщо останні заохочують вільнодумство і вільний спосіб життя. [C.104] Тільки коли мусульмани остаточно ухвалять західну модель у всіх деталях, вони зможуть провести індустріалізацію і потім розвиватися "38.

За шістдесят років до того, як були написані ці слова, Мустафа Кемаль Ататюрк прийшов до аналогічних висновків і створив нову Туреччину на руїнах Оттоманської імперії і зробив енергійні зусилля як з модернізації, так і по вестернізації країни. Наслідувавши цим курсом і відмовившись від ісламського минулого, Ататюрк зробив Туреччину "відірваною країною" - товариством, яке було мусульманським по своєї релігії, спадщини, звичаїв та інститутам, але яким правила еліта, навмисна зробити його сучасним, західним і об'єднати його з Заходом. Наприкінці двадцятого століття декілька країн слідують кемалістс-кому вибору і намагаються замінити західну ідентичність незахідні. Ці зусилля аналізуються в розділі 6.

Реформізм

Відторгнення пов'язано з безнадійної завданням ізолювати суспільство від охоплює його сучасного світу. Кема-лизм пов'язаний з важкою і болючою завданням знищення культури, яка проіснувала протягом століть, і встановлення на її місці абсолютно нової культури, імпортованої з іншої цивілізації. Третій вибір - спроба скомбінувати модернізацію із збереженням центральних цінностей, практик та інститутів рідної культури суспільства. Цей вибір, зі зрозумілих причин, був найпопулярнішим серед незахідних еліт. У Китаї в останні роки правління династії Цинь девізом став Ti-Yong - "китайська мудрість для фундаментальних принципів, західна мудрість для практичного використання". У Японії таким девізом став Wakon Yosei - "" японський дух "і західна техніка". У Єгипті в 1830-х Мухаммед Алі зробив спробу "технічною [c.105] модернізації без надмірної культурної вестернізації". Однак ці спроби провалилися, коли британці змусили його відмовитися від більшої частини його реформ з модернізації. У результаті, як пише Алі Мазруі, "Єгипту не судилося розділити долю Японії - технічної модернізації без культурної вестернізації, і не вдалося повторити досвід Ататюрка - технічної модернізації через культурну вестернізацію" 39. Однак наприкінці дев'ятнадцятого століття Джамаль аль-Дін аль-Афгані, Мухаммед Абду та інші реформатори знову спробували примирити іслам і сучасність, проголошуючи "сумісність ісламу з сучасною наукою і кращими західними думками", а також даючи "ісламське логічне обгрунтування для прийняття сучасних ідей і інститутів, будь то наукових, технологічних чи політичних (конституційність і парламентське правління) "40. Це був широкомасштабний реформізм, близьке до кемализму, який приймав не тільки сучасність, а й деякі західні інститути. Реформізм такого типу був переважаючою реакцією на вплив Заходу з боку мусульманських еліт протягом сорока років - з 1870-х до 1920-х, коли йому кинули виклик спочатку кемализму, а потім більш чистий реформізм у вигляді фундаменталізму.

Відторгнення, кемализму і реформізм засновані на різних передумови того, що можливо і що бажано. При відторгненні і модернізація і вестернізація небажані, тому можливо здобути їх. Для кемализма і модернізація і вестернізація бажані, остання - з тієї причини, що без неї не можна досягти першої, отже, і те, і інше можливо прийняти. Для реформізму модернізація бажана і можлива без значної вестернізації, яка небажана. Таким чином, існує конфлікт між відторгненням і кемализму з питання бажаності модернізації та вестернізації і між кемализму і реформізмом з приводу того, чи може модернізація проходити без вестернізації.

Таким чином, під час ранніх етапів змін, ве-стернізація підтримує модернізацію. На пізніших етапах модернізація стимулює відродження місцевої культури. Це відбувається на двох рівнях. На соціальному рівні модернізація посилює економічну, військову та політичну міць суспільства в цілому і змушує людей цього суспільства повірити в свою культуру і затверджуватися в культурному плані. На індивідуальному рівні модернізація породжує відчуття відчуженості і розпаду, тому що розриваються традиційні зв'язки та соціальні відносини, що веде до кризи ідентичності, а рішення цих проблем дає релігія. Цей процес спрощено показаний на малюнку 3.2.

Точно так само, навіть затяті поборники антівестернізма і відродження місцевих культур не вагаючись використовують сучасну техніку - електронну пошту, касети і телебачення, - щоб поширювати свої ідеї.

Коротше кажучи, модернізація не обов'язково означає вестернізацію. He-західні суспільства можуть модернізуватися і вже зробили це, не відмовляючись від своїх рідних культур і не переймаючи оптом всі західні цінності, інститути та практичний досвід. При цьому які б перепони на шляху модернізації ні ставили незахідні суспільства, вони бліднуть на тлі тих перепон, які споруджуються перед вестернизацией. Як висловився Бродель, було б "по-дитячому наївно" думати, що модернізація або "тріумф цивілізації може призвести до закінчення множинності історичних культур, що втілилися за століття у найбільші світові цівілізаціі48. Модернізація, навпаки, підсилює ці культури і скорочує відносний вплив Заходу. На фундаментальному рівні світ стає більш сучасним і менш західним. [C.112]